Пергамське царство.
Важливу роль релігійна сфера відіграла і в розбудові державності Пергаму. Прагнення заручитися підтримкою місцевого етнічного середовища зумовив лояльне ставлення Атталідів до культу Матері богів та інших малоазійських богів у державі.
Засновник династії Філетер здійснив в околицях Пергаму перебудову святилища Матері богів, залишивши посвячувальний напис. У Пессінунті — центрі вшанування Матері богів — пергамські царі відбудували священну ділянку (власне святилище та портики з білого мармуру). Саме пергамський цар Аттал І надав Риму допомогу в отриманні священного каменю, який уважався кумиром Кібели. При останніх правителях був офіційно уведений та набув поширення культ Зевса Сабазія. З ім’ям Аттала пов’язане надання пільг святилищу перської богині Анахіти та катекам храму в Гієракомі. Прийняття царської влади супроводжувалося глибокими змінами у розвитку культу правителя. Царі мали найвищу владу у державі. До них зверталися за розпорядженнями та діями, що були зумовлені релігійними потребами. Так мешканці Магнесія на Меандрі клопоталися щодо визнання святкувань на честь Богині Артеміди Левкофрієни2.