Зміни, яких зазнала політична карта Східної Європи в друге десятиліття XX ст., мали вражаючий характер в порівнянні з іншими європейськими регіонами.

Низка війн і революцій призвела як до істотних змін в кордонах існуючих дер­жав, так і до появи нових національних державних утворень. Міжнародне співто­вариство цілковито визнавало принцип самовизначення націй, але на практиці 6,6 млн. західних українців вимушено опинилися у становищі національних мен­шин у країнах, що поділили між собою етнічні західноукраїнські землі. Скори­ставшись наслідками вдало проведених воєн з ЗУНР (1919 р.) та РСФРР (1920 р.) Польща отримала Галичину, Волинь, Холмщину та частину Полісся. В свою чер­гу, Чехословаччина і Румунія, використавши розпад Австро-Угорської імперії, приєднали до себе відповідно Закарпаття і Буковину.