Злука Польщі з Литовсько-руською державою.

Литовсько-руська держава мала небезпечних су­сідів, від заходу Німців, а зі сходу щораз могутнійшу Московщину. Особливо грізними були німецькі Хре­стоносці, що були монахами а заразом і войовничи­ми лицарями на Балтійськім побережу, огнем і мечем навертали поганські племена в тих околицях на хри- стіянство і давалися в знаки не тільки Литві, але й Польщі.

’). Коли Владислав Опольський вертав до Польщі, забрав з собою з Белзської церкви чудоїворний образ Пр. Богоро­диці, котрий по переказу в дарі дістав Володимир Великий за царівною Анною з Царгорода. Сей образ переніс Владислав Опольський до Ченстохови, в Польщі де він в до нині. і владики сподівалися, що злукою Польщі з Литвою- і з білоруськими та українськими землями під литов­скою владою зросте могутність Польщі. Наклонили отже молоденьку королеву Я д в і ґ у, щоб віддалася за вел. князя Я г а й л а, котрий перед тим змінив- руську віру на католицьку, приняв імя Владислава, і списав (1385 р.) умову про злуку Литви й українських та білоруських земель зПольщею в одну державу. Наслідком подружа з Ядвіґою і злуки Польщі з Литвою став Владислав- Ягайло рівночасно польським королем і великим кня­зем литовсько-руським, а Ядвіґа прилучила Галицьку Русь до Польщі. На приказ Ягайка богато Литовців охрещено на латинську віру, хоч вони були вже русь­кої віри, а се викликувало невдоволеннє між Литов­цями, а то тим більше, що Ягайло переселився до* Кракова і Литовці бачили в тім затрату своєї само­стійности й окремішности. Тому то Литовці й Русини почали в обороні своєї державної самостійности з Польщею боротьбу, котра тревала ціле століттє. Литовці й Русини с гали отже вибирати собі своїх великих князів, а тим способом на якийсь час пере­рвалася злука Лит ви з Польщею. Тимто Поляки для навязання сеї злуки вибирали опісля своїми короля­ми великих литовсько-руських князів з Ягайлового- роду, а всеж таки й далі були Польща і Литва окре­мими державами.

Поляки покликувалися на умову з 1385 р._г але литовські князі відповідали їм, що вони на ту умову не приставали, а Ягайло зробив її самовільно, їх не питаючись.

Справа повної цілковитої злуки Литви й україн- «ских та білоруських земель з Польщею стала для Поляків тим пильнійшою, коли польським королем був останній з Ягайлового роду Ж и г м онт Август. Він не мав дітий, а з його смертю могла розірватися злука Литви з Польщею. Довго опиралися литовські і руські вельможі такій тісній злуці а навіть потайно від'їхали із сойму. Але сойм постановив і без них перевести злуку і рішив Волинь і Підляше (на пів- ночи в ід Волині) злучити з Польщею. Панам і послам '/их земель приказано негайно приїхати на сойм і зложити присягу Польщі під загрозою втрати урядів і маетности. Вони приїхали і раді-нераді зложили присягу, а тоді вернули й литовські вельможі на сойм і були приневолені згодитися на прилуку Київщини та східного Поділля (Браславщини) до Польщі, а також на злуку Литви з Польщею. Таким способом майже всі землі, заселені українським народом дісталися Польщі. На тім сонмі, що відбувався у Л ю б л и н і¹) в 1569 році підписали литовські пани умову злуки Литви з Польщею в одну державу звану Люблин­ского унією, з одним спільним володарем в особі польського короля. Польща й Литва з українськи­ми й білоруськими землями повинні були мати рівні права, але опісля виявилося, що Люблинська унія знищила самостійність великого кня­зівства Литовсько-руського і з того ча­су починається великий вплив Поляків ■особливо на українські землі.

*) між Вислою і Бугом.

------------------------------ 1 t. ’

11.