Землеробська техніка на Лівобережній Україні в другій половині XVIII ст. (за описом 1786 р.)
[У Чернігівському намісництві) в залежності від грунту врожай хлібів буває неоднаковий.
1. У степових повітах він, звичайно, у вісім, десять і дванадцять, а в лісових — п ’ять, шість і до десяти разів збільшує прибуток.
Чудова родючість степових земель повинна б, в рівнянні з лісовою, давати значно більший прибуток, але останній в багатьох місцях не поступається першому. За моїм спостереженням, причина цього полягає у недосконалих... плугах, якими користуються степові хлібороби. Ними, через їх будову, так важко орати, шо треба запрягати по шість і вісім волів, які з великим напруженням ідуть дуже поволі; часом трьом чоловікам важко обслужити один плуг; оскільки не кожний селянин має таку кількість волів і потрібну кількість членів сім’ї, то, звичайно, два, три і чотири господарі спрягаються в один плуг і таким чином орють свої ниви. Із цього виходить як незручність, так і втрата родючості, бо, по-перше, жито і інші хліба, які цього вимагають, тільки один раз, на початку літа, рілля зорюється під пар, оскільки для другого разу на це не вистачає часу, хоч замість цього другий раз і орють особливим знаряддям, яке називається рало; але на ньому нема такого заліза, як на плугах, а тільки вбитий один, два і більше дерев’яних зубів, і воно нагадує борону, то, по-друге, підняту плугом дуже широкими і грубими скибами, масну і тверду ріллю не можна на дрібні частини розділити ні ралом, ні бороною, і через те частина посіяного насіння не сходить, а інша заглушується бур'янами.2. На відміну від цього хлібороби лісових місцевостей краше встигають в швидкому обробітку землі своїми знаряддями. У лісових місцевостях дуже рідко вживається плуг, який менший і легший від степового. Звичайно там вживають таке знаряддя як соху, яка в Городницькому повіті без коліс і подібна до великоросійського плуга, а в Чернігівському і Березинському на колесах, і тільки величиною залізної частини і її місцем відміна від плуга. У соху без коліс запрягають одного коня, через що вона називається однокінною, а рідко в яких місцях — двох, тоді як в соху на колесах запрягають двох, трьох і чотирьох волів або коней; за першою ходить один чоловік, за останньою також один, але не більше двох. На однокінці заліза не більш ніж його має соха на колесах, а на обох стільки, як на плузі, що оре землю; це залізо називається лемешем. Цей леміш лежить на плузі горизонтально, а на осі — косо і менше піднімає землі ніж перший. Степовий плуг відрізує зараз землі від шести до восьми вершків, соха на колесах — чотири, п'ять, однокінка — чотири, але дві останні працюють швидше і цим встигають два рази на рік зорати все поле, роздрібнюють ріллю на малі шматочки, що найосновніше в хліборобстві, і менше гають робочої худоби та людей...
А. Шафонский. Черниговского наместничества топографическое описание, стор. 167—168.
125.