Завершення формування держави за Ярослава Мудрого

Р озбудована за Володимира Святославича Давньоруська держава наприкінці його життя виявилась не такою вже згуртованою, а його влада — зовсім не безмежною Близько 1012 р за­мислив лихе проти нього пасерб Святополк Ярополчич, що був намісником у Турові Володимир кинув його разом з дружиною, донькою польського князя Болеслава Хороброго, до в’язниці в Києві Та незабаром на Володимира чекало серйозніше випро­бування Під 1014 р Нестор сповіщає „Ярослав же сидів у Новгороді й данину давав Києву по дві ти­сячі гривен з року в рік а тисячу в Новгороді воїнам роздавав 1 так давали всі посадники новгородські, а Ярослав того не давав до Києва батькові своєму І мовив Володимир „Розчищайте шляхи й мостіть мости” — хотів бо на Ярослава йти, але розхворівся”

Влітку наступного року, коли Володимир готував­ся до походу на Новгород, аби приборкати сина, він раптово помер Між його синами Ярославом, Бори­сом, Глібом, Святославом і Мстиславом, а також пасербом Святополком розгорілася кривава бороть­ба за київський престол У ній загинули Борис, Гліб і Святослав А Ярослав 1015 р вокняжився в Києві Під час першого князювання (1015—1018) йому довелося відбивати напад на Київ численного війсь­ка степовиків 1017 р „прийшли печеніги до Києва й врубалися в Київ, і ледве -надвечір здолав їх Яро­слав і переміг печенігів”, як сповіщає „Повість”

1018 р Святополк, котрий утік 1015 р до Польщі, при підтримці тестя Болеслава захопив бу­ло Київ Та взимку 1018—1019 рр Ярослав вибив його з міста, і той утік до печенігів Навесні 1019 р Святополк з печенізькою ордою напав на Русь Яро­слав з військом вийшов назустріч братові в перших рядах Вирішальна битва сталася на р Альті на Пе­реяславщині й принесла перемогу Ярославу Свято­полк врятувався втечею і незабаром загинув, а „Яро­слав сів у Києві, утерши піт з дружиною своєю, показавши перемогу й труд великий” („Повість”) Певно, Ярослав розумів згубність для Русі міжкнязівських чвар Тому він домовився з братом Мстиславом, що вокняжився у Чернігові, про роз­поділ сфер впливу в Південній Русі, а племінника Брячислава силою змусив до покори, проте зали­шив тому Полоцьке князівство Ярослав доклав багато зусиль до відновлення централізованої держа­ви, що послабилася під час міжусобної війни нащадків Володимира й вторгнень печенігів Він не зупинив­ся перед тим, щоб кинути до в’язниці рідного брата Судислава — псковського князя, котрий прагнув до самостійності Ярослав позбавив влади також свого брата у перших, новгородського посадника Костян­тина Добринича, коли той схилився до місцевого боярства, яке прагнуло позбутися залежності від Києва

Першочерговим завданням Ярослава так само, як і його батька Володимира, був захист рідної землі від страшних ворогів—печенігів причорноморських степів Він продовжив діяльність батька щодо фор- тифікування південних рубежів держави й „почав ставити міста по Росі” Серед тих міст були Юр’їв, Корсунь, Треполь Але й ця захисна лінія не допомог­ла 1036 р величезна орда печенігів прорвала її й оточила Київ Тоді Ярослав, як оповідається в „Повісті”, „виступив з міста й вишикував дружину, й поставив варягів (скандинавських найманців — Abt ) у центрі, а на правому боці киян, а на лівому крилі новгородців І була січа зла, і ледве здолав їх надвечір Ярослав” Печеніги були розгромлені й на­завжди відігнані від рубежів Руської землі

Ярославу Володимировичу довелося протягом тривалого часу дбати й про захист західних кордонів Київської держави, відвойовувати у польських фео­далів землі Вони були загарбані Болеславом Хоробрим 1018 р, коли той повертався з походу на Київ на підтримку зятя Святополка 1030 р Ярослав звільнив від поляків волинське місто Белз, а наступ­ного року разом із братом Мстиславом відвоював у них і возз’єднав з Давньоруською державою всю Червону Русь Продовжуючи зміцнювати західні рубежі країни, він провів кілька успішних походів проти агресивних ятвязьких[†] (1038) І литовських (1040) племен Поліпшенню оборони західних кор­донів сприяло й існування м Ярослава на р Сян У 30 —40-х рр військо Ярослава Володимировича успішно звоювало проти угро-фінського племені чуді на півночі Русі та в Прибалтиці, де було збудовано на честь князя[‡] місто Юр’їв

У Ярослава, як і в його попередників, головним напрямком зовнішньої політики був південний Про­тягом майже всього часу його князювання в Києві русько-візантійські відносини були дружніми Добірні руські дружини воювали разом з візантійськими легіонами за тисячі верст від батьківщини Наприк­лад, 1038—1041 рр Візантія була змушена захищати Сицилію від арабів і змогла втримати острів за собою з допомогою руського союзного корпусу

Та 1043 р спалахнула русько-візантійська війна, спричинена зміною політичного курсу нового імпера­тора Константина IX Мономаха, що недружньо повівся з Ярославом, почав чинити перешкоди русь­ким купцям у Константинополі та інших містах імперії Морський похід русів на Царгород був невдалим Тоді Ярослав направив послів до Германії й ряду інших європейських країн, збиваючи коаліцію проти Візантії До того ж переможці самі потребували допомоги в бо­ротьбі проти навали печенігів Тому імператорові довелося шукати шляхів замирення з Руссю Підпи­сана 1046 р русько-візантійська угода була незабаром скріплена шлюбом сина Ярослава Всеволода з доч­кою Константина IX Марією

Київська Русь мала жваві дипломатичні відноси­ни з Германською імперією 1030 —1031 і 1040 —1043 рр сторони обмінювалися посольствами Германський хроніст XI ст, Ламберт під 1043 р розповідає про посольство короля Русі Ярослава до імператора Генріха III Давньоруська держава диви­лася на Германію як на кращого з усіх можливих союзника в протиборстві з Візантією, а Генріх III хотів скористатися з війська Русі у зовнішньополітич­них акціях

1048 р король Франції Генріх І посватався до доч­ки Ярослава Анни Шлюб був укладений, ймовірно, 1049 р По смерті чоловіка (1060) Анна відмовила­ся від регентства при малолітньому Філіппові І, хоча й підписувала разом з ним деякі офіційні документи Інша дочка Ярослава — Єлизавета стала дружиною норвезького короля Гаральда Суворого, а ще одна — Анастасія побралася з угорським королем Андрієм І Київський володар був зв’язаний союзною уго­дою з польським князем Казимиром, за якого видав сестру Добронігу Київська Русь допомогла Польщі у війні проти об’єднаних сил Мазовії, Помор’я, Пруссії та ятвягів Все це принесло великий міжна­родний авторитет Давньоруській державі

Приділяючи чільну увагу зовнішній політиці, Ярослав не забув і про внутрішні справи Князь док­лав багато зусиль для створення нових і розбудови існуючих міст, насамперед Києва Нестор-літопи- сець скупо підсумував під 1037 р його будівничу діяльність у стольному граді „Заклав Ярослав місто велике, у якому тепер Золоті ворота, заклав і церк­ву святої Софи митрополичу, і далі церкву святої Богородиці Благовіщення на Золотих воротах, потім монастирі Святого Георгія та Святої Ірини” У ла­конічному описі будівництва в Києві за Ярослава ледве згадана головна фортифікаційна споруда То було „місто Ярослава”, київський дитинець, веле­тенські земляні вали якого мали довжину 3,5 км, висоту 14 м, а товщину в основі — близько 30 м На них стояли високі дубові стіни У багатьох місцях перед валами були викопані глибокі рови, заповнені водою За своєю досконалістю й могутністю фор­тифікації „міста Ярослава” не мали собі рівних на Русі

Головним храмом держави, її найбільш урочи­стою та високохудожньою спорудою став Софійський собор, збудований у 20—30-х рр XI ст Його архітектура чарує довершеністю, вишуканістю форм і пропорцій, інтер’єр собору щедро прикрашений сяючими мозаїками і поліхромними фресками, що належать до шедеврів світового мистецтва За дав­ньоруським переказом, собор зведено на тому місці, де Ярослав здобув славну перемогу над печенігами

У часи князювання Ярослава завершилось будівництво Давньоруської держави Було остаточ­но зламано місцевий сепаратизм, стабілізувалися державна територія й кордони, вдосконалився дер­жавний апарат Полюддя все більше замінювалось м’якшими, передовішими формами данини, що відповідало прогресуючій феодалізації суспільства 1037 р чи дещо пізніше князь виступив ініціатором проведення кодифікаційних робіт у Києві, завдяки

чому з явився перший писемний збірник норм давнь­оруського права „Руська правда“ В роки правління Ярослава інтенсивно розвивалися землеробство і скотарство, ремесла і промисли, значно пожвавила­ся внутрішня й міжнародна торгівля

З ім’ям Ярослава пов’язаний і розквіт давньорусь­кої культури, насамперед книжності Київський літописець з гордістю відзначив, що князь „до книг виявляв охоту, читаючи їх і вночі, і вдень” За це йо­го прозвали Мудрим Навколо Ярослава склався гурток з представників давньоруської інтелектуаль­ної еліти, до якого входив славетний книжник і філософ, автор першого давньоруського філософсь­кого твору „Слово про закон і благодать' і, можливо, першого літопису Іларюн Ярослав зробив спробу позбутися залежності від Візантії в церковних спра­вах і поставив 1051 р Іларюна загальноруським митрополитом На жаль, дальша доля Іларюна невідо­ма А 1054 р київську митрополичу кафедру, ЯК 1 раніше, посів грек, присланий патріархом з Констан­тинополя Ярослав Мудрий помер 20 лютого 1054 р у віці 76 років і був похованцй у мармуровому сар­кофазі в Софійському соборі Його останки збереглися до наших днів Дослідження скелета Ярослава дало можливість ученим відтворити зовнішній вигляд кня­зя, зробити висновок про його рішучий характер і бурхливий темперамент

За Ярослава Володимировича Київська Русь сягнула зеніту свого розквіту й могутності, ставши в ряд з головними країнами середньовічного світу Візантією та Германською імперією Та його сини не змогли підтримати державу на тому рівні, на який во­на піднеслася за їхніх діда й батька