Загальнонаціональні прагнення західноукраїнського населення

Показні поступки щодо окремих західноу- ⅛ краінських земель, передусім Волині, були потрібні варшавським політикам для забез­печення дальших експансіоністських планів щодо етнічних українських земель, які знаходилися поза державними кордонами Польщі Слід враховувати і те, що в умовах нестабільності Версальської сис­теми впливові європейські держави виявили зро­стаючу увагу до західноукраїнських проблем Польщі належала активна роль у цій небезпечній дипломатичній грі Водночас перетворення Східної Галичини та Волині на гострий вузол міжнародних відносин не сприяло стабілізації їх внутрішнього розвитку, перешкоджало консолідації західноу­країнського політичного життя

На початку 20-х рр така консолідація здава­лась реальною Спостерігались примітні прояви дій у єдиному напрямі — збройні виступи проти оку­пантів, у яких брали діяльну участь і створена на­прикінці 1920 р Українська військова організація (УВО), і прорадянськи настроєні партизани Во­лині й Тернопільщини (І Цепко, П Шеремета, C Мельничук), загальна підтримка Українського університету, що діяв у підпіллі Ліва течія, котра протягом кількох років існувала в самій УВО, пев­ний час утримувала її керівництво від одверто воро­жих дій щодо радянської України

Зростає бажання до переїзду в УСРР, яке ви­являли різні шари західноукраїнського населення — і не тільки Східної Галичини або Волині Воно розвивалось у річищі більш загального явища, вла­стивого широким колам всієї української інтелі­генції як на батьківщині, так і в еміграції — праг­нення до об’єднання національних сил в ім’я держа­вотворчої роботи В 20-х рр можливості для цього існували тільки в УСРР

Тоненький струмочок, який почався повернен­ням з еміграції M Грушевського та його колег з парти Українських соціал-революцюнерів (УПСР), перетворився на справжній потік, що протягом 20—30-х рр прибував до Києва, Харко­ва, інших міст України Найбільшу частку приїжджих становили галичани — представники інтелігенції, письменники й діячі мистецтва, війсь­кові УГА та студенти українських шкіл у Чехосло- ваччині, робітники, які опинились поза Вітчизною Вони активно включалися у суспільно-економічне, громадське та військове життя молодої Української республіки Справжній ренесанс національної мови й культури, атмосфера загального піднесення в ро­ки, які історики назвали новаторськими, справляли зворотний вплив на західноукраїнське населення, його політичні настрої й розвиток Без перебіль­шення можна стверджувати, що події в Україні посідали чільне місце серед проблем, які найбільше хвилювали співвітчизників за кордоном

Поступове, а з початку 30-х рр обвальне згор­тання українізації, політичні переслідування, що по­чалися репресіями проти інтелігенції Й ВІЙСЬКОВИХ, гарячкова колективізація у „рік великого перелому” (1929), а особливо страшний голодомор 1933 р, як і пізніші масові політично-репресивні кампанії, гальмували, а то й надали зворотного напрямку прорадянським симпатіям значної частини західноукраїнської інтелігенції Природному про­цесу зближення й єднання національних сил ук­раїнців, між якими чужа воля вкотре провела дер­жавні кордони, було завдано величезної шкоди

Все це одразу ж негативно відбилося й на політичній обстановці в Східній Галичині й Волині, на Закарпатті Явища, які відбувалися тут, дедалі ускладнювали становище українців Промисловість і сільське господарство перебували у стані стагнації, використовувалися як допоміжний резерв народно­го господарства Польщі, Чехословаччини й Ру­муни, які, в свою чергу, боролись за виживання в складному механізмі світової економіки

Усвідомлюючи загальне невдоволення населен­ня приєднаних територій, польські політичні кола ще 1921 р висунули план побудови всередині дер­жави — між Віслою й Сяном — „трикутника без­пеки“ Реалізація його розпочалась вже після смерті Ю Пілсудського Шестирічний план (1936­1941) розбудови збройних сил передбачав створен­ня Центрального промислового округу, що стано­вив би основу розвиненої військової індустрії Зви­чайно, це мало здійснюватись за рахунок інших те­риторій країни, зокрема західноукраїнських Та жорстока їх експлуатація не врятувала економіку поверсальської Польщі Показники їі промислово­го розвитку були гіршими, ніж у більшості європей­ських країн, їх майже вдвічі перевищила інша воло­дарка українських земель — Румунія Годі й гово­рити про промислове відставання Східної Галичини та Волині Двадцять міжвоєнних років не збільши­ли чисельності ані західноукраїнських робітників, ані населення міст (за винятком Львова) Ty^{r не} було жодного великого сучасного підприємства

Становите сільського господарства також ви­глядало безрадісним І все ж, незважаючи на вели­ке поміщицьке землеволодіння, де (у Східній Гали­чині та Волині) домінували поляки попри земельні реформи покликані створити міцну базу для поль­ських військових осадників а згодом і цивільних колоністів, українське селянство не втратило своїх позицій, а заможні його верстви на важливих на­прямках розширили їх Значного розвитку дістали сільська кооперація кооперативний рух взагам Створювалися зв’язані з ним банки Поволі наби­рав силу український середній клас Серед його представників, як і серед інтелігенції, знаходилося чимало вихідців з родин священиків Отримуючи освіту, західноукраїнська молодь не діставала робо­ти в містах і прямувала до села Все це надавало своєрідності громадському життю