Всеросійський політичний страйк у жовтні 1905 р.

Революція швидко розвивалася. Восени вся країна була охоплена революційним рухом, який невпинно наростав. В кінці вересня в Москві почався загальний політичний страйк, який швидко поширився на всю країну і охопив весь робітничий клас.

На Україні вже з перших днів жовтня забастовка набирала загального характеру. У ряді міст України проходять грандіозні мітинги і демонстрації, які закінчуються збройною боротьбою з військом.

В Харкові 11 жовтня понад 15 тис. робітників з червоними прапорами зібрались на політичний мітинг. Коли мітинг закінчився і учасники його розходились, козаки напали на розрізнені групи робітників. У відповідь на це коло університету і на Соборній пло­щі виросли барикади. Війська не наважувалися атакувати робітни­ків. Барикади були залишені лише тоді, коли військове команду­вання дозволило їх захисникам не здавати своєї зброї військам.

10 жовтня поліція і війська напали на робітників і в Кате­ринославі. Зав’язалась збройна боротьба. На другий день після сутички місто завмерло, всякий рух припинився. Вулиці були заповнені військами. Проте, не зважаючи на присутність війська, в місті відбулась багатотисячна демонстрація, що знову закінчилась збройною сутичкою з військами, в результаті якої були жертви і серед робітників і у військах.

Близько 50 тис. робітників Катеринослава зібрались 13 жовтня на похорон розстріляних товаришів. Похорон перетворився в нову революційну демонстрацію.

Революція примусила владу відкрити двері великих аудиторій університетів і інститутів для багатолюдних мітингів, на які ходило все міське населення. На мітингах обговорювались най- пекучіші питання політичного життя.

До половини жовтня Україна, як і вся Росія, була охоплена загальним політичним страйком. Життя в країні припинилось. Сила царського уряду була паралізована.

На смерть переляканий могутністю пролетарського руху і прагнучи виграти час, цар видав 17 жовтня маніфест.

Народові було обіцяно „непорушні основи громадянської свободи: недоторканість особи, свободу совісті, слова, зборів, спілок". Революція змела булигінську думу. Замість дорадчої думи було обіцяно скликати думу „законодавчу".

√ι.∙..∙∖< : ; >

Опублікування маніфесту було політичним маневром пере­ляканого царського уряду. Він сподівався, що проголошення полі­тичних свобод принесе заспокоєння країні, розколе сили револю­ції, а тим часом можна буде зібрати сили і розгромити революцію.

Проголошені маніфестом свободи лишалися пустою обіцянкою. Мітинги й демонстрації, що відбувалися після видання маніфесту,, уряд продовжував розстрілювати. Так, 18 жовтня війська обстріляли політич­ну демонстрацію в Києві.

Барикади в 1905 р.

Разом з цим цар­ський уряд, щоб роз’­єднати сили наро­ду, організував жах­ливі єврейські по­громи. На мітингах, присвячених цар­ському маніфестові, ліберали виголошу­вали палкі промови з подякою цареві за даровані „свободи¹¹, а в єврейських квар­талах відбувались організовані поліці­єю погроми. Так бу­ло в Одесі, Києві, Катеринославі та ін­ших містах царської Росії. Погромники, що складалися з пере­одягнутих поліцей­ських і жандармів, крамарів і т. д., виходили на погроми з царськими портретами,, іконами і захованою зброєю. По кілька днів тривали погроми,, сотні населених пунктів було розгромлено і десятки тисяч єврейської бідноти вбито й покалічено.

Для боротьби з революцією уряд створив поліцейські органі­зації— „Союз русского народа", а згодом „Союз Михаила архан­гела". Керівну роль у цих організаціях відігравали поміщики, купці, попи; народ називав їх „чорною сотнею". Чорносотенці на вулицях убивали робітників і революціонерів з інтелігенції. У Москві вони вбили видатного більшовика М. Баумана.

Буржуазія задовольнилась маніфестом 17 жовтня і відверто переходила на бік самодержавства. Вона використала револю­цію також для створення своїх політичних партій: конституційних

14. Історія України. 816,

209

демократів („кадеты") і „Союза 17 октября" („октябристы"). Ка­дети були основною буржуазною партією в Росії. Спритно маскуючись опозиційністю до царського уряду, вони намагалися затримати дальший розвиток революції.

Помічниками буржуазії були меншовики, які теж вели лінію на згортання революції і допомагали кадетам та іншим буржуаз­ним партіям обманювати народ.

Тільки більшовики викривали маневри царизму і поясняли ма­сам, що маніфест є пасткою для революції. Більшовики закликали робітників до озброєння. Дії царського уряду показували ро­бітникам, що потрібна ще напруженіша боротьба проти само­державства.,

З ініціативи більшовиків широко розгортається організація робітничих бойових дружин. У Харкові були створені численні й міцні бойові дружини, що їх робітники називали Артемівською гвардією, за ім’ям видатного більшовика Артема —їх органі­затора. Зброю для бойових дружин купували на гроші, зібрані серед робітників.

У бурхливі дні жовтневого політичного страйку виникають Ради робітничих депутатів.

На Україні Рани робітничих депутатів створюються слідом за появою їх у Петербурзі й Москві. Ради появляються в Ка­теринославі, Києві, Одесі, Луганську і в ряді інших робітни­чих центрів. На чолі Луганської Ради робітничих депутатів стояв тов. Ворошилов.

Ради робітничих депутатів були зародковою революційною владою і користувались великим авторитетом серед трудящого населення. До Рад зверталися в найрізноманітніших справах. На засідання Луганської і Катеринославської Рад приходили також і селяни. Ради революційним порядком видавали газети, подекуди запроваджували 8-годинний робочий день, готували збройне повстання.

Ради 1905 р. являли собою прообраз Радянської влади, яку під керівництвом більшовиків робітничий клас в союзі з най- біднішим селянством завоював у жовтні 1917 р.

3.