Волинь відбиває атаки

Революційно-визвольний рух волинян - важлива ланка в історії Західної України ос­танніх тижнів світової війни, а також по­воєнних літ Слабка зацікавленість проблемами возз’єднання, прагнення утриматись при владі за допомогою зовнішніх сил визначили ставлення Гетьманату й Директори до подій на цій стародавній землі

Перебіг подій у Східній Галичині найпомітніше вплинув на меншу частину Волині, де перебували австро-угорські війська Наступного ж дня після повстання у Львові жителі Володимира-Волинсь­кого створили Тимчасовий магістрат на чолі з Л Мищугою 6 його членів рівно представляли три найчисельннш в місті національності — українців, поляків і євреїв Місцева влада проіснувала тут стільки ж, скільки й українська у Львові, — 22 листопада 1918 р Володимир-Волинський захопи­ли польські військові частини У відповідь на різкий протест гетьманського посла у Відні В Липинсько- го польська сторона послалася на заяложений мо­тив „боротьби зі збройними бандами”

Революційно-визвольний рух на більшій час­тині Волині, де, як і на Підляшші та в Холмщині, порядкувала німецька військова адміністрація, роз­вивався в річищі загальної боротьби українського народу проти гетьманської влади та окупантів Війська Скоропадського були нечисленними, і май­бутнє Волині вирішували німці Однак і їм під дош­кульними ударами повсталих волинян довелося зо­середитись у містах, а також уздовж залізниці

Польська політика щодо Волині розвивалася за сценарієм, який нагадував східногалицький Ii за­гарбання відбувалося одночасно із розгортанням збройних акцій у Прикарпатті 10 листопада на­чальник штабу військ люблінського уряду до­повідав „Сьогодні встановлюємо надійніший кон­троль над залізницею до Ковеля” Східна Галичина й Волинь розглядались як єдиний регіон, ово­лодіння яким відкривало шлях в глиб України 10 січня 1919 р начальник штабу C ІИептицький, до­повідаючи Ю Пілсудському про „міжнародне ста­новище Війська Польського", назвав серед основ­них завдань такі „1) Рятування Львова і захист польських земель у Східній Галичині”, „2) Вста­новлення справедливого кордону на Волині”

„Справедливості” шукали у німців та Антанти Берлін разом з Віднем порушили положення Брест-Литовської угоди від 9 лютого 1918 р про включення Холмщини до складу України Німець­ка військова адміністрація Волині й австрійська — Східної Галичини пішли назустріч полякам Що­правда, цього вимагала Антанта

Волинь ніколи не належала Австро-Угорщині Тому визначення майбутнього цього українського краю не підпадало під дію мирних договорів з на­ступниками габсбурзької монархи Але держави- переможниці знайшли „легальний” привід втрути­тись у вирішення долі Волині Пункт укладеного 11 листопада 1918 р перемир’я з Німеччиною вимагав від неї не виводити своїх військ з території колиш­ньої Російської імперії, доки „союзники не визна­ють це за доцільне, зважаючи на внутрішнє стано­вище даних територій” Поляки діставали подвійну вигоду По-перше, 7 січня 1919 р головнокоман­дуючий союзними військами Ф Фош зобов’язав Німеччину „надати польському урядові повну сво­боду пересування військ і залізничних транс­порта” І хоч робилося це під гаслом „боротьби проти більшовиків”, насправді йшлося про підтрим­ку загарбницьких планів на Сході, зокрема щодо Волині По-друге, покладені на Берлін зобов’язан­ня зумовили підписану тоді ж у Холмі польсько- німецьку угоду Вона проголосила стратегічно най­важливішу частину Волині „нейтральною зоною” Сюди не допускалися українські військові загони Німецька „Інспекція Етапен Буг”, зокрема, мала завдання убезпечити Ковель від переходу під ук­раїнську владу Нагромаджені тут величезні запаси зброї та спорядження скуповувались поляками В місті розташувався розвідувальний центр, який ке­рував діяльністю „Польської організації військо­вої” (ПОВ) в Україні 4 лютого, коли німці зали­шили Ковель, його зайняли польські війська Заво­лодівши важливим залізничним вузлом, вони ство­рили серйозну загрозу УГА з півночі й відкрили собі подальший шлях на схід

Волинь чинила запеклий опір загарбникам Загони, до яких вступали представники усіх верств населення, різних політичних напрямів діяли на всій її території

Прорадянськими настроями були пройняті з’єднання в районах Дубна й Кременця Найчис- леннішими наприкінці 1918 — на початку 1919 р стали загони, що орієнтувалися на Українську На­родну Республіку Загалом українським силам бра­кувало взаємодії Коли ж вони об’єднувались, оку­панти зазнавали відчутних поразок 22 січня загони отамана Оскілка відбили Володимир-Волинський