Відновлення української державності в середині XVII століття через призму європейського світобачення
Найважливішою подією в Європі в 40-50-тих роках XVII століття була боротьба з судами українського народу за відновлення української державності. Власне в цей час у свідомості українського народу зароджується переконання, що він є такий же народ як польський і рівний йому і має не менш славнішу історію витоки якої сягають в епоху Київської русі/1.
Таке самоусвідомлення дозволило українському народу уже в XVII столітті поставити перед європейською політичною думкою питання про необхідність визнання незалежності української держа- ви/2. Вирішити це політичне завдання і намагався гетьман України Богдан Хмельницький, який за для цього затіяв широкомасштабну дипломатичну діяльність не тільки з країнами, що межували з Україною, але й з такими далекими країнами, як Венеція, Франція Італія та Росія.В широкомасштабності політики України того часу ми дізнаємося із дипломатичних донесень венеціанських послів дожу і скнату Венеції, а також із архіву Терло, який вів секретар Оліве- ра Кромвеля в Англії/3. В цей же час в контексті ведення широкомасштабних переговорів в Європі, Богдан Хмельницький проводив також переговори з Московською державою. Як засвідчують джерела, дипломатичні відносини Б.Хмельницького з Московським царством розпочались на зорі української державності. Розуміючи необхідність її утвердження Б.Хмельницький розпочав переговори з Москвою і попросив у царя військової допомоги. Однак московський уряд відмовив, посилаючись на “вічний мир з Польщею”. М.Костомаров вважав, що Б.Хмельницький не бажав іти в підданство до Московської держави, що переговори з Московською державою був мудрий дипломатичний хід гетьмана, для того щоб зштовхнути у війну і ослабити в останній двох ворогів/4.
Скоро Богдан Хмельницький заключав Зборівську угоду, становище України змінюється. Українському гетьману більше не потрібне підданство Москви, яка внаслідок укладеного договору сама побачила наростання могутності тому поспішила розпочати переговори про приєднання України до Росії.
Однак Богдан Хмельницький уже не бажав підданства, а тільки союзу з Москвою, для спільної боротьби проти поляків і власне тільки після укладення такого союзу, московський уряд почав діяти більш активно. Усі такі союзні відношення, дали можливість Б.Хмельницькому остаточно утвердити державність в Україні. Утвердивши державність, зробивши Україну незалежною державою, Богдан Хмельницький повважав, що союз з Московським царством вичерпав свої функції і розірвав з Москвою, заключивши союз з Швецією, з королем Карлом Х /5. В цей же час, коли зароджувалась українська держава на хвилі українського національного руху, ми спостерігаємо в Європі низку національно-визвольних рухів в Португалії, Англії, Каталонії, Сици- лії та південній Італії, де народні маси звалюють монархічні режими і зароджують народно-республіканський лад/6.Внаслідок них, включаючи україно-польські відносини дав італійський історик Майо Ліно Бізаччоне, книга якого “ Історія громадських воєн нашого часу” вийшла в Болоньї в 1653 році. Дана праця розповідає про революцію в Англії і закінчується війною між Польщею і Україною. Війні між Польщею та Україною дана праця відводить більше ніж сотні сторінок, яку закінчує 1652 роком/7. Отже на фоні великих воєн в Європі відбувається велика війна в Польщі, яка завершується відновленням незалежності України. Цей процес був закономірним, оскільки в цей час змінювалася уся Європа, яка несла нові ідеї порядків на Схід. За Ельби в Польщу прийшли переміни, які змінили статус народів, які входили до її складу, зокрема статус України. Передові економічні відносини в Країнах Центральної та Західної Європи змінили економічні відносини в Польщі, за якими наступили зміни політичні та правові, що заставило Польщу переймати економічну та політичну структуру таких тоді передових країн, як Нідерланди, Англія, Німецьких королівств та князівств. В цей же час в Західній Європі змінилась докорінно економічна система, яка змінила і політичну систему. При такій ситуації мимо волі польського короля, сейму та шляхти, змінювалась і політична структура Польщі, що дозволило Україні, як її колишній складовій, внаслідок міцних внутрішніх відносин, відновити політичну незалежність від Польщі/8.
За таких умов українські магнати пропольської орієнтації Вишневецькі, Черкаські не були спроможні утримати польський вплив в Україні, хоча польська державна машина намагалася затримати в Україні польські державні порядки і приборкати запорізьке козацтво, одного із складових української державності. Польський сейм затвердив надані ще в 1590 році обширні землі України магнатам та шляхті, яка підтримана католицькою церквою несамовито експлуатувала українське населення/9. Однак утвердження польського варіанту державності в Україні не відбулось за умов впливу Франції, Англії, Німецьких князівств на Польщу. Магнати і шляхта сприйняли децентралізацію Німеччини за зразок політичного і громадського і в Польщі, що відразу позначилось на політичній структурі Польщі і в тому числі України, яка внаслідок децентралізації Європи, а згодом і Польщі, зуміла відродити в XVI столітті автономію, а в XVII столітті повну незалежність від Польщі.
З’ясуємо, які причини привели європейське, польське суспільство до децентралізації, яка дала незалежність Україні. Джерела засвідчують, що в цей час найбільші міста Польщі : Гданськ, Краків, Познань, Львів самостійно вели торгівлю з Англією, Голландією, Німецькими містами та Венецією і не потребували втручання в свою торгово-економічну і навіть політичну діяльність влади польського короля. В цей же час українські міста Львів, Київ та інші вели окрему як зовнішньополітичну так і економічну діяльність з Московською державою, Туреччиною, Кримським ханством, Молдавією і теж не потребували втручання влади польського короля/10.
В цей час економічна могутність українських земель, які в цей час торгували, як з країнами Центральної Європи так і Східної, дозволила Україні окрім економічних вимог висувати польській короні і політичні вимоги, а саме відновлення державності України. Російські джерела повідомляють, що в Україні ведеться велика підготовка до повстання. В цей час ми бачимо, що українська еліта задля визволення з під влади Польщі самостійно веде переговори з іноземними державами, зокрема Росією та Туреччиною/11.
Подальші події в Україні згідно свідчень європейських джерел, розвивались так, що ні військова окупація України Польщею ні економічні санкції проти України не змогли зломити пориву українського суспільства до відновлення української державності/12.Нависла загроза війни над Україною зі сторони Польщі, лиш укріпила в думках українських можновладців в 20-30 роках XVII століття про необхідність народно-визвольної боротьби українського народу проти Польщі. В цей час на нашу думку велику роль у підготовці до цієї боротьби відіграла еліта української нації, запорізьке козацтво/13
Наступний період боротьби по відновленню української державності припадає на період 1648-1654 роки, коли на арену виходить такий знаменитий діяч, як Богдан Хмельницький, який очолив Україну і зумів утвердити відновлену українську державність в Європі. В щоденнику Станіслава Освенцими, який охоплює 1643-1651 роки, Богдан Хмельницький називається головною фігурою, яка очолила війну України проти Польщі/14. Даремно польський король обіцяв послаблення тиску полонізації на Україну та повну автономію, рух до відновлення державної незалежності України набув таких масштабів, що його не можна було уже зупинити. В цей же час, утвердженню української державності сприяло велике повстання проти свавілля магнатів в Великій Польщі, Мазовії, Малій Польщі., Підляшші, Галицькій Русі/15.
Отже утвердження України, дозволило отримати перше дипломатичне визнання. Першою країною, яка визнала незалежність України була Росія, другою Швеція. З першою був укладений військово-політичний союз, який ще при житті Богдана Хмельницького був розірваний, з другою був укладений союз, який повинен був проголосити в Європі незалежність України де- факто і її незалежність, як від Польщі так і Росії. З метою закріплення української незалежності шведський король Карл Х вторгся в Польщу, що поставило Польщу перед загрозою втрати незалежності/16.
Таким чином у висновок статті зауважимо, що значні політичні, економічні зрушення в Західній Європі, революції в Англії, Нідерландах, Німеччині сприяли зміні політичного та економічного улаштування Польщі.
Цей рух в Західній Європі привів до внутрішніх та зовнішніх протиріч в польському королівстві, що породило і національно-визвольну війну українського народу за своє національне звільнення. Кінцевою метою руху в Західній Європі стало переоблаштування Польщі, і відновлення української державності на чолі з Богданом Хмельницьким, роль у якій, як його еліта відігравало запорізьке козацтво/17.Література
1. С.Н.Архангельский. Украинский вопрос и Польша в середине XVII века. Учёные записки Горьковского государственного университета. Вып.ХЕШ,1957, c.79.
2. В.Ідзьо. Запорозьке козацтво, як національна еліта в Українській державі в середині XVII століття. Науковий Вісник Українського Історичного Клубу.М. 1997, №3, с.74-76.
3. І.Крип’якевич. Богдан Хмельницький.К.1954, 234-245.
4. Н.Костомаров. Полное собрание сочинений.Том.Х,с.354.
5. В.В.Пичета. Внешняя политика России при царе Алексее Михайло- виче.М.1912,т.2,с.96-105.
6. С.И.Архангельский. Народно-освободительные движения в ЮгоЗападной Европе в период Панглийской революции. Доклады и сообщения Института Истории Академии Наук СССР, вып.3- й.М.1954.
7. Bisaccione. Historia delle guerre civili.Bolonia,1653,s.522-628.
8. Я.Рутковский. Экономическая история Польши.М.1953,с.137.
9. Н.И.Павлищев. Польская анархия. Спб. 1887, т.1,с.98.
10. Я.Рутковский. Экономическая история Польши. М. 1953, с.200-202.
11. Воссоединение Украины с Россией. Документы. М.1953,т.1,с.64.
12. Bisaccione. Historia delle guerre civili.Bolonia,1653,s.522-628.
13. В.Ідзьо. Запорозьке козацтво, як національна еліта в Українській державі в середині XVII століття. Науковий Вісник Українського Історичного Клубу.М.1997, №3, с.74-76.
14. Дневник Освенцима. Киевская старина.1882,февраль,с.370.
15. B.Baranowski. Powstania chlopski nac ziemiach dawej Rzecy- Pospolitej. Warczawa,1952,s.35-36.
16. С.Н.Архангельский. Украинский вопрос и Польша в середине XVII века. Учёные записки Горьковского государственного университета. Вып. XLIII, 1957, c. 87.
17. В.Ідзьо. Запорозьке козацтво, як національна еліта в Українській державі в середині XVII століття. Науковий Вісник Українського Історичного Клубу.М.1997, №3, с.74-76.