<<
>>

Відновлення української державності в середині XVII століття через призму європейського світобачення

Найважливішою подією в Європі в 40-50-тих роках XVII століття була боротьба з судами українського народу за віднов­лення української державності. Власне в цей час у свідомості українського народу зароджується переконання, що він є такий же народ як польський і рівний йому і має не менш славнішу історію витоки якої сягають в епоху Київської русі/1.

Таке само­усвідомлення дозволило українському народу уже в XVII сто­літті поставити перед європейською політичною думкою питан­ня про необхідність визнання незалежності української держа- ви/2. Вирішити це політичне завдання і намагався гетьман Укра­їни Богдан Хмельницький, який за для цього затіяв широкомас­штабну дипломатичну діяльність не тільки з країнами, що межу­вали з Україною, але й з такими далекими країнами, як Венеція, Франція Італія та Росія.

В широкомасштабності політики України того часу ми дізна­ємося із дипломатичних донесень венеціанських послів дожу і скнату Венеції, а також із архіву Терло, який вів секретар Оліве- ра Кромвеля в Англії/3. В цей же час в контексті ведення широ­комасштабних переговорів в Європі, Богдан Хмельницький про­водив також переговори з Московською державою. Як засвідчу­ють джерела, дипломатичні відносини Б.Хмельницького з Мос­ковським царством розпочались на зорі української державності. Розуміючи необхідність її утвердження Б.Хмельницький розпо­чав переговори з Москвою і попросив у царя військової допомо­ги. Однак московський уряд відмовив, посилаючись на “вічний мир з Польщею”. М.Костомаров вважав, що Б.Хмельницький не бажав іти в підданство до Московської держави, що переговори з Московською державою був мудрий дипломатичний хід геть­мана, для того щоб зштовхнути у війну і ослабити в останній двох ворогів/4.

Скоро Богдан Хмельницький заключав Зборівську угоду, становище України змінюється. Українському гетьману більше не потрібне підданство Москви, яка внаслідок укладеного дого­вору сама побачила наростання могутності тому поспішила роз­почати переговори про приєднання України до Росії.

Однак Бог­дан Хмельницький уже не бажав підданства, а тільки союзу з Москвою, для спільної боротьби проти поляків і власне тільки після укладення такого союзу, московський уряд почав діяти більш активно. Усі такі союзні відношення, дали можливість Б.Хмельницькому остаточно утвердити державність в Україні. Утвердивши державність, зробивши Україну незалежною дер­жавою, Богдан Хмельницький повважав, що союз з Московсь­ким царством вичерпав свої функції і розірвав з Москвою, за­ключивши союз з Швецією, з королем Карлом Х /5. В цей же час, коли зароджувалась українська держава на хвилі українсь­кого національного руху, ми спостерігаємо в Європі низку наці­онально-визвольних рухів в Португалії, Англії, Каталонії, Сици- лії та південній Італії, де народні маси звалюють монархічні ре­жими і зароджують народно-республіканський лад/6.

Внаслідок них, включаючи україно-польські відносини дав італійський історик Майо Ліно Бізаччоне, книга якого “ Історія громадських воєн нашого часу” вийшла в Болоньї в 1653 році. Дана праця розповідає про революцію в Англії і закінчується війною між Польщею і Україною. Війні між Польщею та Украї­ною дана праця відводить більше ніж сотні сторінок, яку закін­чує 1652 роком/7. Отже на фоні великих воєн в Європі відбува­ється велика війна в Польщі, яка завершується відновленням не­залежності України. Цей процес був закономірним, оскільки в цей час змінювалася уся Європа, яка несла нові ідеї порядків на Схід. За Ельби в Польщу прийшли переміни, які змінили статус народів, які входили до її складу, зокрема статус України. Пере­дові економічні відносини в Країнах Центральної та Західної Європи змінили економічні відносини в Польщі, за якими на­ступили зміни політичні та правові, що заставило Польщу пе­реймати економічну та політичну структуру таких тоді передо­вих країн, як Нідерланди, Англія, Німецьких королівств та кня­зівств. В цей же час в Західній Європі змінилась докорінно еко­номічна система, яка змінила і політичну систему. При такій си­туації мимо волі польського короля, сейму та шляхти, змінюва­лась і політична структура Польщі, що дозволило Україні, як її колишній складовій, внаслідок міцних внутрішніх відносин, від­новити політичну незалежність від Польщі/8.

За таких умов українські магнати пропольської орієнтації Вишневецькі, Черкаські не були спроможні утримати польський вплив в Україні, хоча польська державна машина намагалася затримати в Україні польські державні порядки і приборкати запорізьке козацтво, одного із складових української державнос­ті. Польський сейм затвердив надані ще в 1590 році обширні зе­млі України магнатам та шляхті, яка підтримана католицькою церквою несамовито експлуатувала українське населення/9. Од­нак утвердження польського варіанту державності в Україні не відбулось за умов впливу Франції, Англії, Німецьких князівств на Польщу. Магнати і шляхта сприйняли децентралізацію Німе­ччини за зразок політичного і громадського і в Польщі, що від­разу позначилось на політичній структурі Польщі і в тому числі України, яка внаслідок децентралізації Європи, а згодом і Поль­щі, зуміла відродити в XVI столітті автономію, а в XVII столітті повну незалежність від Польщі.

З’ясуємо, які причини привели європейське, польське суспі­льство до децентралізації, яка дала незалежність Україні. Дже­рела засвідчують, що в цей час найбільші міста Польщі : Гдан­ськ, Краків, Познань, Львів самостійно вели торгівлю з Англією, Голландією, Німецькими містами та Венецією і не потребували втручання в свою торгово-економічну і навіть політичну діяль­ність влади польського короля. В цей же час українські міста Львів, Київ та інші вели окрему як зовнішньополітичну так і економічну діяльність з Московською державою, Туреччиною, Кримським ханством, Молдавією і теж не потребували втручан­ня влади польського короля/10.

В цей час економічна могутність українських земель, які в цей час торгували, як з країнами Центральної Європи так і Схі­дної, дозволила Україні окрім економічних вимог висувати польській короні і політичні вимоги, а саме відновлення держав­ності України. Російські джерела повідомляють, що в Україні ведеться велика підготовка до повстання. В цей час ми бачимо, що українська еліта задля визволення з під влади Польщі самос­тійно веде переговори з іноземними державами, зокрема Росією та Туреччиною/11.

Подальші події в Україні згідно свідчень єв­ропейських джерел, розвивались так, що ні військова окупація України Польщею ні економічні санкції проти України не змог­ли зломити пориву українського суспільства до відновлення української державності/12.

Нависла загроза війни над Україною зі сторони Польщі, лиш укріпила в думках українських можновладців в 20-30 роках XVII століття про необхідність народно-визвольної боротьби україн­ського народу проти Польщі. В цей час на нашу думку велику роль у підготовці до цієї боротьби відіграла еліта української нації, запорізьке козацтво/13

Наступний період боротьби по відновленню української державності припадає на період 1648-1654 роки, коли на арену виходить такий знаменитий діяч, як Богдан Хмельницький, який очолив Україну і зумів утвердити відновлену українську держа­вність в Європі. В щоденнику Станіслава Освенцими, який охо­плює 1643-1651 роки, Богдан Хмельницький називається голов­ною фігурою, яка очолила війну України проти Польщі/14. Да­ремно польський король обіцяв послаблення тиску полонізації на Україну та повну автономію, рух до відновлення державної незалежності України набув таких масштабів, що його не можна було уже зупинити. В цей же час, утвердженню української державності сприяло велике повстання проти свавілля магнатів в Великій Польщі, Мазовії, Малій Польщі., Підляшші, Галицькій Русі/15.

Отже утвердження України, дозволило отримати перше дип­ломатичне визнання. Першою країною, яка визнала незалежність України була Росія, другою Швеція. З першою був укладений військово-політичний союз, який ще при житті Богдана Хмель­ницького був розірваний, з другою був укладений союз, який повинен був проголосити в Європі незалежність України де- факто і її незалежність, як від Польщі так і Росії. З метою закрі­плення української незалежності шведський король Карл Х вто­ргся в Польщу, що поставило Польщу перед загрозою втрати незалежності/16.

Таким чином у висновок статті зауважимо, що значні полі­тичні, економічні зрушення в Західній Європі, революції в Анг­лії, Нідерландах, Німеччині сприяли зміні політичного та еконо­мічного улаштування Польщі.

Цей рух в Західній Європі привів до внутрішніх та зовнішніх протиріч в польському королівстві, що породило і національно-визвольну війну українського народу за своє національне звільнення. Кінцевою метою руху в Західній Європі стало переоблаштування Польщі, і відновлення українсь­кої державності на чолі з Богданом Хмельницьким, роль у якій, як його еліта відігравало запорізьке козацтво/17.

Література

1. С.Н.Архангельский. Украинский вопрос и Польша в середине XVII века. Учёные записки Горьковского государственного университе­та. Вып.ХЕШ,1957, c.79.

2. В.Ідзьо. Запорозьке козацтво, як національна еліта в Українській державі в середині XVII століття. Науковий Вісник Українського Історичного Клубу.М. 1997, №3, с.74-76.

3. І.Крип’якевич. Богдан Хмельницький.К.1954, 234-245.

4. Н.Костомаров. Полное собрание сочинений.Том.Х,с.354.

5. В.В.Пичета. Внешняя политика России при царе Алексее Михайло- виче.М.1912,т.2,с.96-105.

6. С.И.Архангельский. Народно-освободительные движения в Юго­Западной Европе в период Панглийской революции. Доклады и со­общения Института Истории Академии Наук СССР, вып.3- й.М.1954.

7. Bisaccione. Historia delle guerre civili.Bolonia,1653,s.522-628.

8. Я.Рутковский. Экономическая история Польши.М.1953,с.137.

9. Н.И.Павлищев. Польская анархия. Спб. 1887, т.1,с.98.

10. Я.Рутковский. Экономическая история Польши. М. 1953, с.200-202.

11. Воссоединение Украины с Россией. Документы. М.1953,т.1,с.64.

12. Bisaccione. Historia delle guerre civili.Bolonia,1653,s.522-628.

13. В.Ідзьо. Запорозьке козацтво, як національна еліта в Українській державі в середині XVII століття. Науковий Вісник Українського Історичного Клубу.М.1997, №3, с.74-76.

14. Дневник Освенцима. Киевская старина.1882,февраль,с.370.

15. B.Baranowski. Powstania chlopski nac ziemiach dawej Rzecy- Pospolitej. Warczawa,1952,s.35-36.

16. С.Н.Архангельский. Украинский вопрос и Польша в середине XVII века. Учёные записки Горьковского государственного университе­та. Вып. XLIII, 1957, c. 87.

17. В.Ідзьо. Запорозьке козацтво, як національна еліта в Українській державі в середині XVII століття. Науковий Вісник Українського Історичного Клубу.М.1997, №3, с.74-76.

<< | >>
Источник: Віктор Ідзьо. Історія України. Львів, Видавництво Університету «Львівський Ставропігіон», 2015р.. 2015

Еще по теме Відновлення української державності в середині XVII століття через призму європейського світобачення: