Відновлення централізованої монархії Володимиром Мономахом

Володимир Всеволодич Мономах зробив внесок до давньоруської історії не лише гучними пе­ремогами над половецькими ханами Захист рідної землі від ворогів завжди вважався на Русі найвищою доброчесністю володаря

16 квітня 1113 р помер Святополк Кияни не лю­били нещирого й скупого князя, котрий благоволив лихварям і сам спекулював сіллю Його смерть збу­рила повстання в Києві городяни рознесли на друзки хороми прислужника Святополка, міського тисяць­кого Путяти, розграбували садиби лихварів Віче із заможних городян покликало на престол Володими­ра Всеволодича, але той не одразу пристав на цю пропозицію Він був немолодий і вагався, чи варто брати на плечі важку ношу керівництва державою Тоді до Мономаха надіслали ще одне посольство з словами „Якщо не підеш (до Києва —Авт), то на­падуть на невістку твою, і на бояр, і на монастирі" Володимир вокняжився в Києві й просидів на престолі до смерті (1125)

Мономах був сильним і мудрим правителем Він відновив єдиновладну монархію часів Ярослава Муд­рого Князь визнав за краще не порушувати проголошених за його ініціативою рішень Любецько- го з’їзду 1097 р кожен володіє власною отчиною Але зумів тримати всіх інших князів у покорі Вти­хомирився й зійшов із політичної сцени головний призвідник усобиць часів Святополка Олег Свято­славич Найменші спроби внести розбрат між князями, вийти з-під влади великого князя швидко й жорстоко придушувались

Припинення усобиць, централізація держави, розгром половецьких ханів сприяли суспільно-еко­номічному поступові Київської Русі Розвивалися сільське господарство й ремісниче виробництво, по­жвавилася торпвля, виникали нові й розбудовувалися старі міста Зріс авторитет Русі в середньовічному світі

Єдність Давньоруської держави підтримував син і наступник Володимира на київському столі Мстислав (1125—1132) Він гасив князівські чвари й дбав про консолідацію держави Мстислав об’єднав сили південноруських князів і здійснив кілька успішних походів на половців, загнавши їх за Дон і Волгу, за що був прозваний літописцями Великим Він розвинув добрі відносини з сусідами Одна з його дочок — Малфрід була одружена з норвезь­ким королем Сігурдом, друга — Інгеборг — з датсь­ким королем Кнутом Лавардом, третя — Ірина — з майбутнім імператором Візантії Андроніком Komhihhm, четверта — Єфросинія — з угорським королем Гейзою II