УТВОРЕННЯ КИЇВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
Виникнення держави у східних слов’ян було
безпосередньо пов’язане з утвердженням феодальних відносин, І Цей процес був складним і тривалим. Він охопив майже все 1 тис. н.е. і завершився в середині IX ст.
^Формування державності у середовищі східнослов’янських племен відбувалося нерівномірно в різних районах їх розселення, що пояснювалося неоднаковим рівнем їх економічного і політичного розвитку. Найсприятливіші умови для швидкого поступу мало населення, яке заселяло територію України.Державотворчі традиції здавна існували у південній частині східнослов’янського етнічного масиву і були пов’язані з існуванням антського, та склавинського політичних об’єднань. На їх основі сформувалися об’єднання племен, серед яких виділялося полянське в Середньому Подніпров’ї. На Волині та Прикарпатті існувало сильне дулібське об’єднання, якому окремі вчені відводять обширну територію між Західним Бугом і Дніпром, включаючи землі полян. Саме на території цих об’єднань виникають найдавніші укріплені гради — Київ і Зимнівське городище, які стали адміністративно-політичними центрами Г племен.
Розгром дулібського об’єднання аварами висунув на чільне місце полян. * Вони стали ядром формування Київської держави, перебравши ім’я одного з племен “рос”, або стало заснування найдавнішого городища братами — Києм, Щеком і Хоривом та їх сестрою Либіддю, попри всі скептичні оцінки, набуває рис фольклорно осмисленого спогаду про цю подію. Щодо особи Кия, то деякі автори припускають, що він походив із східнослов’янського племені хорватів, після розгрому якого аварами побував у Візантії. З допомогою візантійського імператора підняв повстання проти аварського кагана, досягши успіхів у цій боротьбі, заснував городок Києвець на Нижньому Дунаї, але не зміг там закріпитися і відправився в Подніпров’я, де заклав Київ. Київська Русь була невеликим об’єднанням племен, згодом до прилучені деревляни, частина сіверян, а відтак і дреговичі.
“рус”. Важливим моментом консолідації цього об’єднання Kиєва.^ Після відкриття на Старокиївській горі залишків ища ^TT—VIIl ст. легенда про заснування цього міста трьома
Спочатку неї були
території джерелах під назвою Куявії, Славії та ApcaHiiJ Куявію ототожнюють з Київською Руссю, державою далекого нащадка Кия — Аскольда, Славія — це об’єднання ільменських словен та окремих неслов’янських народів, майбутня Новгородська земля. Її столицею була Ладога. Арсанія знаходилася в Приазов’ї та і/НадЧорномор’ї, де пізніше утворилося Тмутороканське князівство.
В часи Аскольда Київська держава вперше заявила про себе світу. Внаслідок вдалих походів на володіння Візантії вона уклала дуже вигідні договори. Після
На середину IX ст. у різних частинах східнослов’янської сформувалися три великі політичні утворення, відомі в арабських особливо вдалого походу 860 р. Аскольд прийняв християнство і здійснив перше хрещення Русі, яке, однак, торкнулося тільки верхівки суспільства. Київська держава впевнено почала виходити на міжнародну арену.
На півночі у Славії близько 860 р. внаслідок внутрішніх суперечок на ладозький престол було запрошено норманського конунга (князя) Рюрика. Для нього та його оточення Київська Русь стала головним об’єктом політичних інтересів. У 879 р. Рюрик помер і престол було передано його малолітньому сину Ігорю, а фактично врядування здійснював регент Олег.
У 882 р. Олег організував похід на Київ, вбив Аскольда і захопив владу. Київ став столицею об’єднаного князівства. За час свого князювання (882—912) Олег приєднав до Русі сіверян, деревлян, уличів, тиверців, а також північні племена кривичів, радимичів та новгородських словен, ходив походами на Візантію і заключив з нею вигідні договори 907 і 911 pp.j[
Утвердження в Києві представників норманської диййстії, за так званою норманською теорією, нібито відіграло виняткову роль у створенні Київської Русі. Всі відомі факти з історії східнослов’янської державності свідчать, що вона формувалася незалежно від варягів.
Поява варязьких дружинників і навіть князя норманського походження не могли суттєво вплинути на її утворення. Насправді ця держава почала формуватися задовго до IX ст. у процесі органічного розвитку східного слов’янства./Олег та його дружинники фактично почали служити Київській державі, яка дотого часу вже пройшлгі довгий шлях розвитку.Після смерті Олега великим київським князем став Ігор (912—945). Він народився 875 р., а 903 р. одружився на псковитянці Ользі, яка була слов’янкою. Для зміцнення держави він організував 914 р. похід проти деревлян, які намагалися відокремитися від Києва, вів тривалу війну з уличами і зруйнував їхню столицю Пересічен.
Головним змістом зовнішньої політики Ігоря було зміцнення авторитету держави й забезпечення інтересів торгівлі з іноземними країнами, особливо Візантією^ Намагання оволодіти Чорноморським узбережжям привело до війни 94г р., якгі закінчилась втратою основної частини флоту. В 944 р. був здійснений ще один, більш вдалий похід. Мирний договір, хоч і вводив деякі обмеження купцям з Київської держави, все ж забезпечував її основні інтереси.
Черговий (похід Ігоря проти деревлян і намагання обкласти їх ще більшою даниною викликали повстання, яке очолив князь Мал. Дружину київського князя було розгромлено, а його самого вбито.
Вдовгі Ігоря Ольга (945—964), очоливши державу від імені свого малолітнього сина Святослава, рушила війною на деревлян і жорстоко розправилася з ними. Щоб запобігти новим виступам з боку підлеглих племен, Ольга провела реформу, якою унормувалгі розміри повинностей з феодально залежного населення^
У міжнародній політиці Ольга намагалась забезпечувати інтереси своєї держави дипломатичним шляхом. У 946 р. княгиня у супроводі великого посольства (понад 100 осіб) відвідала Константинополь і була прийнята візантійським імператором, який, згідно з літописною розповіддю, був зачарований її красою і розумом. У переговорах йшлося про відносини двох держав й актуальну для Русі справу християнізації. Більшість вчених вважає, що й самгі Ольга була хрещена під час відвідин Константинополя, хоч існують достатньо аргументовані докази її хрещення ще до цієї подорожі. Щоб домогтися більших поступок з боку Візантії, Ольга активізувала дипломатичні відносини із західноєвропейськими державами. В часи її правління зріс міжнародний авторитет Київської держави.