Українсько-польський союз 1920 р.: «За нашу і вашу свободу!»
Наприкінці квітня 1920 р. делегація уряду УНР підписала у Варшаві угоду, згідно з якою Україна визнавала польську анексію Галичини й Західної Волині, а Польща визнала незалежність УНР і зобов’язалася надати українцям військову допомогу проти більшовиків.
Український уряд був змушений піти на цей крок, не маючи більше змоги самотужки протистояти російській агресії. Натомість поляки були зацікавлені в союзі з українцями з огляду на військову загрозу з боку Радянської Росії. Маючи відомості про підготовку більшовиків до нападу, начальник Польської держави И. Пілсудський особисто посприяв укладенню угоди з урядом УНР. На його думку, Польща могла існувати в цілковитій безпеці лише тоді, коли від Росії її відділяла незалежна Українська держава.«За нашу і вашу свободу!» - під таким гаслом 25 квітня 1920 р. рушили польські війська в похід на українські землі. Основний наступ проти більшовиків розгортався на теренах Правобережжя. У складі польських армій наступали українські 3-тя Залізна й 6-та Стрілецька дивізії, сформовані поляками з полонених старшин і вояків армії УНР.
Польським військам вдалося прорвати фронт 12-ї радянської армії й завдати червоним важких поразок. Уже 26 квітня поляки здобули Житомир і Коростень. Більшовики хаотично відступали. Вночі 23 квітня 2-га та 3-тя бригади ЧУТА підняли повстання проти більшовиків. Галичани намагалися пробитися на з’єднання з армією УНР, але радянські війська відтіснили їх до польського фронту. 27 квітня поляки оточили й роззброїли обидві галицькі бригади. 1-ша бригада ЧУГА, що залишилася у складі радянських військ, була розбита в боях з польськими частинами під Козятином. Поляки відправили галицьких бранців до таборів для полонених. З частини колишніх бійців УГА, які виявили бажання продовжувати збройну боротьбу проти більшовиків, була сформована 5-та Херсонська дивізія армії УНР.
Назустріч польським військам проривалася армія УНР.
Під Ананьє- вим, Балтою, Вапняркою, Тульчином українським частинам довелося витримати жорстокі бої з набагато більшими силами червоних. 6 травня 1920 р. у районі Ямполя армія М. Омеляновича-Павленка з’єдналася з українською дивізією полковника О. Удовиченка, яка діяла в складі польських військ. Так закінчився Перший Зимовий похід. Упродовж п’яти місяців армія УНР з боями подолала близько 2,5 тис. кілометрів, знищуючи ворожу адміністрацію на українських землях. За успішне керівництво армією під час Першого Зимового походу М. Омелянович-Павленко був підвищений до звання генерал-поручника. Армія УНР відразу ж зайняла район Ямпіль - М’ясківка, на південній ділянці польсько-радянського фронту.7 травня 1920 р. польські війська й 6-та Стрілецька дивізія армії УНР визволили Київ від частин Червоної армії. Здавалося, цього разу більшовики зазнали остаточної поразки. Штаб Дієвої армії УНР виробив мобілізаційний план, проведення якого мало дати Україні 200-тисячну армію. Командування активно займалося формуванням нових армійських з’єднань, реорганізацією запасних частин і тилових структур, підвищенням рівня боєздатності війська, налагодженням культурно-просвітницької роботи серед вояцтва.
Але польські війська не стали розвивати досягнутий успіх. Це дало змогу більшовикам перекинути до України значні підкріплення. У червні 1920 р. 1-ша Кінна радянська армія прорвала фронт і польсько-українські частини були змушені залишити Київ. Відступ армії УНР супроводжувався жорстокими боями з противником на лінії річок Русава, Мурафа, Лозова. У середині липня українські війська зайняли лінію оборони по р. Збруч від Гусятина до Дністра. Та вже невдовзі українські війська, з огляду на загальний відступ польської армії, були змушені відступити до річки Серет, а згодом - до ріки Стрипи. Кожного разу армія УНР намагалася утримати зайняті позиції, але відхід польських військ примушував українські війська до відступу. Важкі оборонні бої точилися на річках Збруч і Стрипа. 18 серпня українські війська відступили за лінію Дністра. В цьому районі 25-тисячна армія УНР отримала можливість здійснити реорганізацію.
Героїчною сторінкою кампанії 1920 р. стали операції 6-ї Стрілецької дивізії армії УНР полковника М. Безручка, яка перебувала у складі польських військ. Наприкінці серпня цій дивізії разом з польськими відділами вдалося оборонити від переважаючих сил ворога містечко Замостя й завадити просуванню більшовицької кінноти на Люблін. «Отже, коли червоні вже бачили двірець Львова, українська армія в районі Підгайці - Монастириська, а 6-та дивізія з відділом поляків під кермою полк. Безручка у Замостя нанесли червоним важливі удари...», - згадував командарм М. Омелянович-Павленко. Після цього 6-та Стрілецька дивізія приєдналася до армії УНР
5.18.