Український нарід і його землі.
„Боже BЕЛИКИЙ,ЄДИНИЙ,. Русь-Україну храни** JIuCtHKO - Koниський.
Як далеко говорить наш нарід по нашому, українською (або руською) мовою1), '∙?κ далеко сягає наша українська земля.
А говорить нарід українською мовою по обох збочах Карпатських гір (Бескидів), від ріли Попраду (у п’дніжа Татрянських гір) і ріки Сяну та Бугу на заході, а звідсіля на цілім широкім просторі понад великими ріками Д р і с т ро м і Дніпром далеко на схід сонця аж поза ріку Дін і його притоку Донець. З півночі простираються оселі українського народу від Пинських лісових багни Iij (Поліссє) і від рік Припети та Дес- н и, що вливаються до Дріпра, на полуднє аж по Чорне та Азівське море (Лукоморе), куди пливуть,) В найдавнійших книгах і памятниках нашого письменства уживали письменники на означеннє нашого народу і заселених ним земель назви „Русь", котра задержалася в Галичині і між нашим народом на полудні Карпатських гір.
Назву Україна стрічаємо вже на яких 800 літ тому назад у наших літописях, себ то книгах, в котрик по літам, рік за Роком, письменники записували всякі події про наш нарід і край Іазвою „Україна” означувано спершу пограничні („українські") землі нашого народу, а на яких 400 літ тому назад,землі по обох сторонах середнього і долішнього Дніпра (Подніпрове). А вже на яких 270 літ назад, в народних піснях й думах, в писаннях, грамотах означала назва „Україна” всі землі заселені нашим народом, а нарід наш звано від тоді „українським”. майже всі українські ріки, а на південний схід поза ріку Кубань і по Кавказські гори. На південній збочи Карпат розкинулися українські (руські) оселі' аж далеко в угорський низ по верхівя ріки Тиси.
До великої світової війни, що вибухла 1914 року, жив український нарід у двох державах, в Австро- Угорщині і в Росії. Окрім того наші переселенці живуть великими оселями поза своїм краєм понад рікою Волгою в Московщині, в Азії в Сибірі, в північній та південній Америці. Велика світова війна зробила великий пері ворот в Австро-Угорщині і в Росії, розбила сі держави, а з деяких їх частин потворилися відтак нові держави. Наслідком того найбільша часть українського народу утворила У к р аї н с ь к у Радянську (совітську) P і ч п о с п ол и т у“ в союзі з „Московською, Радянською (совітською) Речипо- сполитою". Давна Галичина по розпаді Австро- Угорської монархії дісталася під зверхню владу новоутвореної „Польської Речипосполитої”, давна Угорська Русь (Закарпатська Укра- їна) під владу новоутвореної „Чесько-Словаць- кої P еч ипос п о л итої", а Буковину і Бесарабію забрало „Румунське Королівств о".
Русини, нині загально звані У країнським народом належать до великого племени Словян, як і Москалі, Білорусини, Поляки, Чехи, Словаки, Сербо - Хорвати і Словінці, і заселюють громадними оселями великий простір, що майже рівнявся недавній Австро-Угорській монархії.
3.