Предки українського народу, їх віра, родинне й домашнє житте.
В давнину жив український нарід окремими племенами, що звалися ріжними іменами. В осередку української землі, на правім березі Дніпра, сиділи Поляни, прозвані так від чистих піль; вони називалися також Русь.
На заході від них, посеред великих лігів сиділи Деревляни, і від того їх назва. На схід північ від Полян сиділи C вер я ни („сі- вер“ значить північ"), на Bcлині жили Дуліби. Кож- де племя мало своїх старшин, але сі племена не мали спільної управи.Як инші Словяни вірили й наші предки,,що є такі боги, котрі правлять світом, а особливо почитали богів тих, від котрих сподівалися добра в господарстві. Ce були сили природи, котрі здавалися їм богами: Перун, що посилав грім та блискавицю, Дажбог або Xopc (бог сонця), Велесибо Волос (бог достатку, опікун господарства, особливо скотини). Вірили також, що є менші божества: русалки, лісовики й инші звані бісами. Предки наші не ставили храмів (церков), а нарід молився і приносив богам жертви в лісових пущах або біля води кождий за свій рід. Празники, свята відбували із зміною пір року: в грудні народження (різдво) нового сонця витали піснями, колядками й щедрівками, прихід весни — веснянками, гаївками, ігрищами, літом справляли свято Купала. Вірили в невмиручість, безсмертність душі і людське житте за гробом. За померших справляли поминки — тризну.
Наші лредки господарили на спільній землі, спільно- великими семями (родинами), поселювалися хуторами, кождий рід окремо. Жили з хліборобства, випасали худобу, ловили рибу або звірину по лісах, любувалися пчолярством.
4.