<<
>>

Казочна бувальщина українського народу.

Про найдавнійшу бувальщину українського народу збереглися лише перекази, подавані між народом з уст до уст, а відтак списані в найдавнійшій літо­писі1), „Повісти давних літ, звідки взялася Руська Земля, хто перший почав княжити в Києві і як пов­стала Руська Земля".

Перший наш літописець записав народний переказ про св. апостола Христового Андрея, котрий проповідував Христову віру і зай­шов аж над ріку Дніпро. Станувши над Дніпром на горах, поблагословив їх, застромив на них хрест і приповів, що на тім місці стане велике місто і ба­гато церков. На сім місці станув опісля Київ, сто­лиця Руської держави. Ce місто по переказу заложили три брати, Кий, Щек і Хорив та сестра їх Л и б е д ь з племени Полян, і вони були першими київськими князями. Так складалася Київська або Руська держава, київський край звали здавна руським або Русею, а київське військо — дружи- ну, що боронила край від ворогів, звали Руси­нами. Але по смерти перших своїх князів Поляни були приневолені платити данину турецько-фінсько-

') Літопись се книга, в котрій по літам, рік аа роком, спи­сано, Ujo діялося на Руській Землі. Першим літописцем був чер­нець Кієвського Печерського монастиря (Лаври Нестор. му племени Хозар, що жило в сусідних степах. З да­лекої півночи запускалися знов військові дружини звані Варягами і приневолювали племена, що си­діли около міста Новгорода [*])> платити їм данину. Отсі Варяги, більше як тисяч літ тому, промостили собі дорогу зза моря Варяжського (званого нині Бал­тійським) далеко на полуднє аж у Грецію і на малих човнах ріками з півночі, дальше Дніпром запускали­ся аж на Чорне Море, а звідсіля дальше на полуднє до столиці грецьких цісарів, Царгороду (Византїї). Виправляючись сим шляхом з Варяг у Грецію, сі військові дружини підчиняли собі словянські племена здовж сього шляху поселені, котрі ве могли від Ва­ряг оборонитися.

Але се варяжське панованнє було вельми важке. Ci словянські племена не мали спро­моги самі оборонитися від варварських наїздів. Отже сі племена, що сиділи довкола Новгорода, як опові­дає літописець, самі закликали Варягів і більш як тисяч літ тому прийшли до Новгорода зза моря Ва­ряжського (Балтійського) три брати зі своїми дружи­нами, а найстарший з них P у р и к став князем у Нов­городі над Ільшенським озером. Одначе не довго остали вони в Новгороді і вже син Рурика, Ігор з своїм дядьком Олегом виправився на полуднє і заволодів Києвом. Як опікун малодітного Ігоря па­нував у Києві Олег і назвав його „матерю руських городів (міст)". З того часу Київ став столицею Київ- •сько ї або Руської держави.

Олег був смілий і войовничий володар, заволодів усею Придніпрянщиною та сусідними племенами й утворив велику державу. З Києва виправлявся він Дні­пром і Чорним Морем на Царгород, столицю грецьких царів, набрав там богато золота, оксамитів, шовку, вина і всякого добра та вернув домів. На знак no- в., їй над Греками, завісив він свій щит на царгород- ських воротах. Нарід назвав Олега „Віщим", себто мудрим.

<< | >>
Источник: Александер Барвінський. Коротка Історія Українського Народу з ілюстраціями і мапою України (друге поновлене видання) Львів: Українська Дешева Бібліотека, 1926. — 100 с.. 1926

Еще по теме Казочна бувальщина українського народу.: