Українське суспільство у 1939-1941 рр.

З огляду на пріоритетну роль воєнного факто- O⅛pa у сталінській зовнішній політиці інтенсивho розвивалися машинобудування і хімічна промисловість Продуктивні можливості економіки України були великі і як складові єдиного госпо­дарського комплексу CPCP неухильно зростали, посідаючи величезну питому вагу серед інших рес­публік Традиційно основна база важкої промисло­вості країни, розташована в Донбасі й Придніпров’ї та остаточно інтегрована під час індустріалізації в союзній економіці, досягла на кінець 30-х рр найбільшої продуктивної потужності В 1940 р продукція всієї промисловості України зросла в 7,3 раза порівняно з 1913 р, а крупної — майже у 10 разів За розвитком промисловості республіка посідала друге місце в CPCP після Pocn і виперед­жала ряд західноєвропейських країн

Відповідно нарощувалися й потужності палив­но-енергетичної бази Донбас на кінець міжвоєнно­го періоду зберігав роль основного кам’яно­вугільного басейну країни На кінець 30-х — на початок 40-х рр остаточно виявилося призначення щойно збудованої „матеріально-технічної бази соціалізму” як, по суті, потужного воєнно-проми­слового комплексу Причому українська економічна база являла собою її наріжний камінь Новозбудо- вані підприємства кольорової металурги мали вирішальне значення у виробництві сучасного оз­броєння

Потужний промисловий потенціал української економіки забезпечував її робітничий клас Масові поповнення вихідцями із селян під час індустрі­алізації не могли не знизити його кваліфікаційний рівень Але на початок 40-х рр українське робітництво зуміло подолати труднощі свого зро­стання, поліпшити якісний склад Воно по праву вважалося найбільш кваліфікованим загоном робітництва країни Трудова активність, що часто виливалася у нав язане робітникам командно- адміністративною системою т зв „соціалістичне змагання”, не завжди давала реальну віддачу Вже у кінці 30-х рр з’ясувалося, що цей витвір сталінських партапаратників хибує на заформалізо- ваність, веде до виснажливої, низькооплачуваної праці, реально не підкріпленої широко рекламова­ними „соціальними перевагами” А втім, високий професіоналізм окремих виробничників, їхня чесна праця, даючи значний економічний ефект, створю­вали ілюзію масовості змагання, його доцільності На будь-якому великому підприємстві відчувалася гостра нестача технічних спеціалістів і керівників промисловості На Макіївському металургійному заводі, наприклад, залишилося лише двоє дипломо­ваних інженерів і 31 технік Становище ускладню­валося тим, що посади репресованих фахівців зай­мали висуванці з робітників, які не мали відповідної технічної, а то й загальної освіти Обстановка в промисловості нагадувала міноване поле залякана технічна інтелігенція у складних ситуаціях на ви­робництві, а вони траплялися часто, не хотіла брати на себе відповідальність, йти на ризиковані рішен­ня У разі невдачі такого спеціаліста могли якщо не репресувати, то принаймні зняти з роботи, шельму­вати

Адміністративно-репресивні методи керівниц­тва економікою, нескінченні підхльостування става­ли на кінець 30-х рр перешкодою у нормальному функціонуванні новозбудованої потужної проми­словості Дедалі більше давалися взнаки супереч­ності між освоєнням нових технолопй та інтенсив­ними методами праці і надцентралізованою систе­мою планування та управління економікою Особ­ливо це відчувалося у паливно-енергетичній базі та металургії України, від чого прямо залежало зро­стання таких нових галузей як тракторна, моторо­будівна, електротехнічна, літакобудівна та інші Ба­гато підприємств не виконували плани Причина цього полягала у відставанні виплавки металу від потреб машинобудування, нестачі енергії

Складності в економіці командно-адміністративна система намагалася усунути притаманними їй натискними, наказними методами. Так, було вжито жорстоких, аж до увільнень з роботи за запізнення на 20 хвилин, заходів щодо порушень трудової дис­ципліни.

На кінець 1940 р. Україна видобувала 50,5% загальносоюзного видобутку вугілля, виробляла 64,7 — чавуну, 48,8 — сталі, 67,6 — залізної ру­ди, 25,7% — електроенергії тощо. Завдяки кільком урожайним рокам, практично дармовій праці селян, а також запровадженню механізації, передових методів агрокультури в тому ж році кол­госпи України дали понад 20% загальносоюзного виробництва товарного хліба, 73% — цукру, 20% — м’яса і т.ін.

Дальшим утвердженням сталінської тиранічної диктатури, проникненням в уми й душі мільйонів людей тоталітарної ідеології й моралі характеризу­валося суспільно-політичне і культурне життя 41- мільйонного українського народу. Впровадження т.зв. „культурної революції” означало, по суті, втяг­нений найширших мас населення в орбіту ко­муністичної ідеології в її сталінському варіанті. На це держава коштів не шкодувала. В 1940—1941 рр. у республіці працювало 32 тис. шкіл, близько 700 технікумів, 173 вузи, а кількість молоді, яка навчалася, збільшилася втричі порівняно з 1913 р. Особлива увага приділялася Академії наук, темати­ка якої була максимально наближеною до народно­господарських потреб. В Україні, де працювали такі видатні вчені як М.Боголюбов, О.Богомолець, М.Кирилов, !.Курчатов, М.Лаврентєв, Є.Патон та інші, мали місце вагомі досягнення в розщепленні атомного ядра, отриманнні рідких газів, винаході автоматичного дугового електрозварювання тощо.

Один за одним з’являлися нові літературні, об­разотворчі, музичні твори, театральні вистави, кінофільми. Багато з цих творів були позначені та­лантом, щирою вірою у нові ідеали. Але, на жаль, домінувало у них політичне підгрунтя. При всьому критицизмі щодо змісту духовної культури цього часу не можна не відзначити, що чимала увага приділялася поширенню та вкоріненню в усі ланки культурного життя української мови. Нерідко це робилося методами властивими командно - адміністративній системі.

В обстановці неймовірного нагнітання культу особи Сталіна, штучного роздмухування класової боротьби, невтомного вишукування „ворогів наро­ду', силового утвердження „соціалістичного ре­алізму" весь досить вагомий культурницький по­тенціал використовувався не за призначенням і був цілковито підпорядкований завданням агітпро- півської роботи комуністичної партії.