Радянсько-німецький альянс і возз’єднання західноукраїнських земель у складі УРСР

У кінці 30-х рр. обстановка в Європі характеризувалася наявністю двох протилежних по­люсів. На заході це була нацистська Німеч­чина, що очолила т. зв. антикомінтернівський пакт, до якого входили ще й Японія та Італія.

Але, здавалося б, неймовірне, сталося. 23 серп­ня 1939 р. світ був уражений звісткою, переданою вночі по радіо, про підписання радянсько-німецько­го договору про ненапад. Якщо укладення подібно­го пакту з потенційним агресором можна було тлу­мачити як законну спробу відвернення війни, то вже зовсім інакше слід було розцінювати таємні протоколи до пакту, де йшлося про задоволення те­риторіальних апетитів обох держав. За цими домо­вленостями, існування яких Радянський Союз про­тягом піввіку категорично заперечував, Сталін дістав змогу розширити територіальні межі CPCP трохи не до кордонів 1913 р. Саме територіальний виграш, розподіл сфер впливу, поширення сталінської диктатури на нові території і було ос­новною метою радянсько-німецького пакту. І мен­ше всього Сталін з Молотовим переслідували мету відвернення війни — тоді Німеччина ще не була го­товою до нападу на CPCP, навіть не мала відповідного плану, хоча, звичайно, таку мету пле­кала давно.

Безпосереднім результатом пакту „Ріббен- троп—Молотов" був початок 1 вересня 1939 р. аг­ресії Німеччини проти Польщі, яку підтримали її союзники Англія і Франція. Так вибухнула світова війна. Згідно з пактом CPCP був поставлений у становище фактичного союзника воюючої Німеч­чини і це давало гітлерівському урядові підстави тиснути на радянське керівництво з метою спонука­ти його до якнайшвидшого вступу у війну проти Польщі зі сходу. Сталінський уряд, вживши не­обхідних заходів на такий поворот подій, — був створений Український фронт на чолі з С.Тимошен- ком — усе ж не поспішав віддавати наказ про пе­рехід кордону.

Але не так наполягання нацистської сторони підштовхнули Сталіна до вступу у війну, як те, що вермахт, громлячи польські війська, стрімко набли­жався до західноукраїнських і західнобілоруських земель, які таємними протоколами мали підпасти під радянський контроль. Сталінський уряд 17 ве­ресня 1939 р. дав наказ військам вступити на тери­торії Західної України та Західної Білорусії.

Головним завданням радянських військ було як­найшвидше зайняти Львів. Але це було метою і німецького командування, яке кинуло на львівський напрямок 18-й корпус, що майже повністю оточив місто. Вночі 19 вересня у Львів по тернопільському шосе пробилася радянська мотомеханізована розвідувальна група на чолі з комбригом Я. Шара- бурком.

22 вересня о 14.00 год. частини 2-го кава­лерійського корпусу Червоної армії почали входити до Львова. Того ж дня у Брест-Литовську на честь успішного завершення польської кампанії відбувся парад радянських і німецьких військ.

28 вересня радянсько-німецький воєнно- політичний альянс, скріплений сумісними бойовими діями проти майже беззахисної Польщі, був підтверджений новим договором — про дружбу і кордон. Протягом 50 років самий факт укладення такого договору між „першою в світі країною пе­ремігшого соціалізму" — Радянським Союзом і „ворогом усього миролюбного людства" — нацист­ською Німеччиною, як і його зміст, становив одну з найбільших державних таємниць в CPCP. Для цього були підстави. Адже в очах світової прогре­сивної громадськості Радянський Союз робив до­корінний поворот у своїй антифашистській зовнішній політиці Таку більш ніж сумнівну пере­орієнтацію CPCP визнав нарком закордонних справ В Молотов, проголосивши привселюдно, що „не тільки безглуздо, а й злочинно вести таку війну, як війна за знищення птлеризму “

Та як би там не було, новий договір CPCP з Німеччиною, уточнюючи розмежувальну ЛІНІЮ МІЖ цими державами по території Польщі, формально підтверджував включення західноукраїнських та західнобілоруських земель до складу CPCP Крім того, створював умови для вирішення проблеми Бессарабн і Буковини, споконвічних українських територій, населених переважно українцями Після пред’явлення ультиматуму про повернення цих зе­мель Румунія у червні 1940 р задовольнила ра­дянську вимогу

Одним з найсерйозніших випробувань для на­селення Волині, Галичини, Буковини і Бессарабн було запровадження нових радянських порядків на цих територіях Слід зазначити, що спочатку про­цес радянізацп відбувався за співчутливості і навіть за підтримки місцевого українського населення, що настраждалося від польської та румунської ко­лонізації Місцеві комуністи, КОМСОМОЛЬЦІ, прибічники радянської влади створювали робітничі загони, селянську міліцію, розганяли органи оку­паційної влади, запроваджували „революційний по­рядок” Усе це згодом видавалося за початок соціалістичної революції на заході України, рушійною силою якої були широкі народні маси Насправді ця революція, а точніше радянізація, відбувалася за сценарієм, розробленим у Києві і за­твердженим у Москві

Широкомасштабна радянізація відбувалася і на селі Повсюдно „селянські комітети” заходилися розподіляти поміщицьку землю, реманент, худобу, посівний матеріал Але отримавши від радянської влади у своє володіння понад 1 млн га землі, західноукраїнське селянство стало побоюватися ко­лективізації І всі підстави для цього були Колгос­пи таки почали насаджуватися без належних умов і підготовки Але виробництво сільськогосподарсь­кої продукції не зросло

Заходи радянізації включали в собі розподіл се­ред міської голоти житла, націоналізованого після втечі польських чиновників та підприємців Сен­сацією було повсюдне запровадження української мови, а також українського репертуару в театрах й різке збільшення кількості українських шкіл (до 6,5 тис ) з одночасним скороченням польських Ра­дянська влада наче зразу наголосила на своїх пріоритетах, збільшивши заробітну платню працівникам освіти та охорони здоров’я А якщо додати до цього переведення преси і видавництв на українську мову, пропагування українського фольк­лору різноманітними хоровими, драматичними, хо­реографічними ансамблями та студіями, завезення зі східних областей великої кількості книг ук­раїнською мовою, то можна говорити про своєрідну українську культурну революцію у західноу­країнському регіоні

Минуло не так вже багато часу, і місцева гро­мадськість, придивившись до того, що відбувалося, з подивом стала помічати дедалі більше ознак „по­казухи” і фальші радянської українізації А непри­миренне, вороже ставлення нових властей до Ук­раїнської греко-католицької церкви, що користува­лася в народі довір’ям і авторитетом, просто наля­кало

Найнеприємнішим було те, що більшовики, ут­верджуючи українські радянські цінності, нещадно руйнували й без того слабкі культурницькі осеред­ки й громадські центри, місцеві традиції українців, з якими були змушені рахуватися навіть польські колонізатори Зробивши добру справу заснувавши у Львові на базі Наукового товариства їм T Г Шевченка філіал Академії наук, власті ліквіду­вали НТШ, а ряд його активних діячів репресува­ли Провідне становище у львівському філіалі AH УPCP фактично посіли надіслані з Києва „надійні кадри”

З осені 1939 по осінь 1940 р у Західній Україні було репресовано за політичними ознаками і депор­товано до Сибіру без суду і слідства близько 10% населення Всього вислано 312 тис сімей

Крім загального завдання здійснити макси­мально швидко соціальне нівелювання населення нових територій з рештою населення республіки, репресивні акції ставили за мету забезпечити „вільне волевиявлення трудящих” для відновлення радянської влади і входження до складу Ук­раїнської PCP За короткий час відбулися заходи, пов’язані з процесом оформлення включення Західної України і Буковини до складу CPCP та УРСР А сесії Верховних рад CPCP та УРСР ух­валили потрібні рішення

Хоч як не намагалася сталінська пропаганда, а за нею і партійні історики подати включення Західної України до складу Радянського Союзу як наслідок всенародного волевиявлення, посилаючись на типово радянські наслідки голосування, коли у „виборах” брали участь „майже всі” виборці, а го­лосували вони, як правило, „майже одностайнов дійсності було не так Вже на першому етапі ра- дянізацп далеко не всі були задоволені і новими по­рядками, і новими „хазяями життя" Чимдалі все більше людей почали відвертатися від „совпав"

У краї була сила, що за будь-яких обставин за­лишалася непримиренною щодо комуністів, як прийшлих, так і місцевих, щодо радянізацп — Ор­ганізація українських націоналістів Вона чинила опір новій владі та іі представникам, вважаючи їх окупаційним режимом Мережа підпільних осе­редків ОУН поширювала листівки гуртувала мо­лодь, подекуди чинила збройні акції проти радянсь­ких органів, військових HKBC обрушив на оунівців жорстокі репресії

Приєднання західної частини українських зе­мель до Великої України в рамках Радянського Союзу було здійснене в умовах протистояння двох тоталітарних систем і насильницькими методами