Українська Центральна Рада і Тимчасовий уряд: від протистояння до компромісу

Бажаючи довести, що декларовані Універса­лом слова однині будемо творити наше жит­тя не пустопорожні, Комітет Центральної Ради 15 червня створив Генеральний секретаріат — виконавчий орган Ради Першими генеральними секретарями було обрано В Винниченка (голова), X Барановського, C Ефремова, Б Мартоса, C Пе­тлюру, В Садовського, M Стасюка, І Стешенка

Проголошення Універсалу, створення Генераль­ного секретаріату й активна підтримка цих актів широкими верствами народу та армії справили відповідне враження і на Тимчасовий уряд, і на російську демократію Це змусило уряд шукати ви­ходу із становища, що склалося не на його користь 29 червня до Києва прибули три міністри Тимчасо­вого уряду — O Керенський, M Терещенко та І Церетелі Останній, ключова постать урядової де­легації, тут-таки відверто заявив, що головна тема переговорів — налагодження взаємин з Централь­ною Радою Уряд був готовий піти на серйозні по­ступки, але зберігши своє реноме Як заявила деле­гація, він не заперечуватиме проти автономії Ук­раїни, одначе просить утриматися від декларування цього принципу й залишити остаточне санкціону­вання автономії Всеросійським установчим зборам І Церетелі не приховував нагальної необхідності для Тимчасового уряду відновити єдність з україн­цями, аби довести країні, а можливо, й усьому світові, що „все тут робиться зі згоди центральної влади і для Установчих зборів*¹ Центральній Раді пропонувалося укласти угоду з підписанням двома сторонами спеціальних декларацій, які б свідчили про одностайність дій, а також порозумітися з представниками неукраїнської революційної демо­крати в Україні й надати їй місця у Раді, що сприя­ло б перетворенню іі із суто національного органу на територіально-національний Уряд наполягав на відкритому осуді Радою методів захоплення влади

Зі свого боку делегація обіцяла, що уряд, прий­маючи Закони стосовно України, узгоджуватиме їх з УЦР Вона висловилася за створення крайового органу влади, фінансування його з державного бюджету, запровадження при Тимчасовому уряді посади комісара з українських справ Не викликала категоричного несприйняття, як це було раніше, ідея українізації військових частин

Такий підхід сіворював грунт для порозуміння і конструктивного діалогу, хоч це й вимагало від УЦР певного компромісу і відступу

2 липня з Петрограда до Києва надійшла теле­грама з текстом урядової декларації, де мовилося про визнання Генерального секретаріату як вищого розпорядчого органу України, а також про те, що уряд „прихильно поставиться до опрацювання Ук­раїнською Радою проекту національно-політичного статусу України в тому розумінні, в якому сама Ра­да вважатиме це суголосним з інтересами краю** У відповідь Центральна Рада проголосила 2-й Уні­версал Там, зокрема, зазначалося „із задоволен­ням приймаємо заклик правительства до єднання** Далі йшлося про поповнення УЦР представниками національних меншин і перетворення іі на єдиний найвищий орган революційної демократи України Рада обіцяла твердо йти „шляхом зміцнення нового ладу, утвореного революцією**, підготувати „проек­ти законів про автономний устрій України для вне­сення їх на затвердження Установчим зборам**

Українська громадськість сприйняла 2-й Уні-

версал як ще один крок до омріяної автономії, хоч у ньому УЦР вимушена була відмовитися від спроб „самочинного здійснювання автономії України" Переговори з урядом В Винниченко назвав пере­могою українства, якій „було надано правової сили в юридичних актах державного характеру" „Поро­зуміння Української Центральної Ради з Російсь­ким центральним урядом, — писав M Грушевсь- кий, —відкрило собою нову сторінку в житті Ук раїни'