Українська Радянська Соціалістична Республіка в 1919 р.

Радянське будівництво в 1919 р. в країні, оточеній числен­ними фронтами, відбувалося в надзвичайно тяжких умовах. Укра­їнські націоналісти, меншовики та есери організували на Україні куркульсько-бандитські зграї для боротьби проти влади Рад.

Ще в період боротьби проти антантівських інтервентів і Ди­ректорії створювалися Ради робітничих депутатів. Створені як штаби боротьби за владу, вони після перемоги стали органами диктатури пролетаріату.

. В місцевостях, близьких до фронту, органами диктатури про­летаріату були революційні комітети. Ці органи влади очищали визволені міста і села від залишків гетьманців і петлюрівців, придушуючи опір буржуазії та куркульства, і встановлювали революційний порядок.

На всій радянській території відновлено було 8-годинний робочий день і збільшено заробітну плату. Відновилась діяльність робітничих організацій. Робітничі сім’ї переселялися з підвалів у добрі квартири. Ревкоми й комітети бідноти зміцнювали най­ближчий тил Червоної Армії і створювали умови для виборів до Рад робітничих і селянських депутатів. Будівництво держав­ного апарату на Україні відбувалося при безпосередній і систе­матичній допомозі Леніна і Сталіна. Закликаючи пітерських робітників на допомогу українському народові, Ленін на одному з мітингів говорив: „Дайте ще, напружте ще ваші зусилля! Ми можемо тепер і ми повинні допомогти українським товаришам, тому що їм доводиться будувати апарат Радянської влади на місці, очищеному й спустошеному стражданнями так, як ніде не терпіли й не страждали!" (Ленін, Твори, т. XXIV, с. 70).

На заклик Леніна петроградський пролетаріат виділив сотні робітників.

Розширення радянської території, віддалення фронтів ство­рили умови для заміни Ревкомів Радами робітничих і селянських депутатів. Під кінець лютого у звільнених губерніях відбулися губернські з’їзди Рад, а в березні в Харкові зібрався III Все­український з’їзд Рад робітничих і селянських депутатів, в якому брав участь голова BH₁BK РРФСР Я. Свердлов. З’їзд прийняв Конституцію УРСР і обрав український Радянський уряд. За основу Конституції УРСР була взята Конституція РРФСР, при­йнята на V Всеросійському з’їзді Рад у липні 1918 р.

В березні 1919 р. в Москві був заснований III Комуністичний Інтернаціонал. ^,

В ім’я перемоги пролетарської диктатури комуністична партія і Радянський уряд проводили політику воєнного комунізму. Основ­ним завданням пролетаріату в період воєнного комунізму була боротьба за утримання і зміцнення своєї влади. Все народне господарство було підпорядковане інтересам захисту диктатури пролетаріату і врятування робітничого класу від голоду. Кла­совою основою воєнного комунізму було створення і зміцнення воєнно-політичного союзу робітничого класу і селянства. Запро­ваджена була хлібна монополія і продовольча розверстка. Селян­ство повинне було передавати всі продовольчі лишки державі. „Радянська держава змушена була брати у селянина за продроз- версткою всі лишки для потреб оборони країни. Перемога в гро­мадянській війні була б неможлива без продрозверстки, без полі­тики воєнного комунізму. До політики воєнного комунізму змушу­вала війна, інтервенція" (Історія ВКП(б), Короткий курс, с. 234).

Першими декретами Радянський уряд України націоналізував підприємства вугільної і металургійної промисловості, приватні залізниці, цукрову промисловість.

Відновлювалась робота на підприємствах, транспорті, героїч­ними зусиллями робітників налагоджувалась робота вугільної про­мисловості.

Розорена війною Радянська країна переживала великі продо­вольчі труднощі, пролетаріат промислових центрів відчував гостру потребу в продуктах харчування. Робітники Москви, Петрограда та інших промислових міст одержували в цей час по 100, а іноді по 50 грамів хліба на день. Необхідно було негайно забезпечити робітників і Червону Армію хлібом.

Куркульство, що мало великі запаси хліба, гноїло його в ямах, не бажаючи здавати Радянській державі. Українські буржуазні націоналісти —петлюрівці, боротьбісти, незалежники — розгорнули

'; *

шалену агітацію проти здавання хліба Радянській державі. Вони хотіли задушити її голодом. Навколо заготівель хліба розгорну­лась запекла класова боротьба. Газети виходили з лозунгами: „Хліба революції!", „Хліба голодуючій Півночі!", „Хліба Червоній Армії!". Для хлібозаготівель були створені продовольчі загони.

Велику роль в боротьбі за Радянську владу на Україні віді­грали революційні організації молоді, що виникали під безпосе­реднім керівництвом більшовицької партії. 26 червня 1919 р. в Києві відбувся І з’їзд комуністичних організацій робітничо- селянської молоді України. Цей з’їзд оформив створення Кому­ністичної спілки робітничої молоді України.

За короткий час існування Радянської влади на Україні в 1919 р. були створені умови і для могутнього культурного піднесення. Були зруйновані перешкоди, які не давали трудящим змоги вчитись і користуватися досягненнями культури та мис­тецтва. Націоналізовані були музеї, бібліотеки, театри, кіно. Руйнуючи буржуазний лад, пролетаріат старанно оберігав досяг­нення науки й культури, необхідні для будівництва соціалістич­ної культури. Почала свою наукову роботу Українська Академія Наук, що була заснована в 1918 р.

Палаци буржуазії і поміщиків були передані для дитячих ко­лоній, санаторій і шкіл. Вища й середня освіта перестала бути привілеєм буржуазії і поміщиків. Проведені були в життя дек­рети про відокремлення школи від церкви і про широкий до­ступ всім трудящим у школи та університети.

Розгромлена на фронтах українська буржуазія продовжувала боротьбу проти Радянської влади терором, змовами і куркуль­ськими повстаннями. Куркульськими бандами керували бороть- бісти, незалежники. Численні банди нападали на села й міста, руй­нували народне господарство і вбивали кращих синів народу. В червні 1919 р. банда Зеленого в Трипіллі захопила в полон загін київських комсомольців, що героічно бився з бандитами, і майже цілком його знищила. Одночасно з Зеленим лютували на Україні банди Струка; в Радомиському повіті діяли Мордалевич і Co- коловський; банда Волинця громила населення Гайсинського по­віту. На Чернігівщині і Полтавщині тероризував робітників і селян отаман Ангел*.

За неповними даними відомо, що на Україні з 1 травня по 1 червня 1919 р. було 93 контрреволюційні виступи. Пролазячи в лави Червоної Армії, українські націоналісти пробували орга­нізувати-і там повстання проти Радянської влади. У травні вони організували повстання Григор’єва на Херсонщині і Катерино- славщині. Григор’євщина була придушена частинами Червоної Армії.

Проти Радянської влади виступав і куркульський отаман Н. Махно. Махновщина була контрреволюційним рухом куркуль­ства Ново-Московського, Павлоградського та Олександрівського повітів Катеринославської губернії та деяких районів Полтавщини і Харківської губернії. Куркульство цих районів виступало проти Радянської влади під прапором анархізму. Центром махновщини було м. Гуляй-Поле.

Організуючи в тилу Радянської України контрреволюційні повстання, українські націоналісти, меншовики, есери, анархісти допомагали просуванню генерала Денікіна, якому на цей час Антанта дала зброю, спорядження, людей і кошти для нового походу на Радянську країну з метою задушити її.

4.