Українська Народна республіка 1920 р.

Листопадова катастрофа 1919 р завдала українським політичним силам нищівного психолопчного удару. Чимало провідних дер­жавних діячів виїхали за кордон, і лише частина членів уряду на чолі з І Мазепою залишилася в Ук­раїні

6 грудня 5-тисячна армія УНР з кінноти й по­садженої на вози піхоти висгупила у похід дені- кінськими тилами, який згодом дістав назву „зимо­вого походу" Прорвавши фронт противника між Козятином і Калинівкою, вона швидким маршем вирушила на південний схід За тиждень опинила­ся в районі Липівця, а 24 грудня захопила Вінницю, де зустрілася з окремими частинами УГА Тут же було підписано угоду про об єднання українських армій, але командуючий УГА генерал Микитка відкинув угоду, і вона залишилася нереалізованою 31 грудня армія УНР увійшла в Умань Першої по­ловини 1920 р, коли владу в Україні знову пере­брали більшовики, армія УНР у надзвичайно суво­рих умовах рейдувала Правобережною Україною, зазнаючи труднощів за браком зброї та амуніції Уже сам цей похід мав величезне значення, бо сти­мулював український рух, надавав підтримку пов­станським селянським загонам, які, чимдалі зміцнюючись, протидіяли більшовицькій політиці „воєнного комунізму" П Феденко назвав,зимо­вий похід" „ферментом нації", що сприяла продов­женню національно-визвольних змагань, підтриму­вав у масах віру й бажання вибороти незалежну Ук­раїну Учасник цих подій, тодішній прем’єр-міністр України І Мазепа зазначав, що за п’ять місяців по­ходу „армія ні разу не схилила національного пра­пора Зберегла себе морально й фізично Населен­ня годувало і зодягало армію, постачало їй все потрібне і всіма способами допомагало, бо бачило в ній свою армію, яка боролася за інтереси народні" Зимовий похід завершився 6 травня 1920 р Тим часом суттєво змінилася політична ситуація

У Наддніпрянській Україні після розгрому Денікіна було відновлено радянську владу, але більшовицький режим залишався ізольованим на міжнародній арені Західну Україну окупували польські війська, хоч вона вважалася підконтроль­ною Паризькій мирній конференції, яка мала оста­точно визначити її долю Наддніпрянські політики також опинилися в політичній ізоляції Знову по­стала проблема вибору

У грудні 1919 р в окупованому поляками Кам’янці-Подільському було засновано Українську національну раду Ii очолив есер M Корчинський Рада, що стала в опозицію до Директори, виступа­ла за ліквідацію останньої, а також за реорганізацію уряду, вважаючи їх винуватцями катастрофи В той час різні політичні групи намагалися перекласти відповідальність за невдачі одна на одну 29 січня 1920 р в тому ж таки Кам’янці-Подільському відбулася нарада ЦК УСДРП, яка не увійшла до Національної ради, залишаючись урядовою партією В ній брав участь голова уряду УНР І Мазепа Обговорювались поточні питання В ре­золюції мовилося про необхідність збереження кабінету міністрів до скликання передпарламенту із законодавчими функціями, а також про відновлен­ня державного центру УНР, регулярної армії, ви­значення компетенції Директори шляхом прийняття спеціального закону, категорично заборонялося за­прошувати на територію України іноземні війська Уряд УНР на засіданні 14 лютого ухвалив,Тимча­совий закон про державний устрій і порядок зако­нодавства УНР”, заклавши підвалини скликання передпарламенту Після цього він припинив свою діяльність, а його голова І Мазепа виїхав до армії „зимового походу”

11 березня 1920 р у Варшаві відновилися ук­раїнсько-польські переговори, які розпочалися на­прикінці 1919 р Ще тоді, за вкрай несприятливих умов, українська дипломатична місія запропонувала польському урядові переговори на основі визнання кордону між обома державами по р Збруч і далі че­рез північно-західну Волинь Зазначалося, що в Україні громадяни польської національності мати­муть такі ж права, як і українці, котрі проживають у Польщі, а становище поляків-землевласників в УНР до скликання парламенту регулюватиметься спеціальною постановою Українська місія під тис­ком польської сторони явно перевищила свої повно­важення Коли в березні 1920 р переговори відно­вилися, представники польського уряду зайняли жорстку позицію, давши зрозуміти, що в разі не­прийняття їхніх умов вони підуть на договір з ра­дянською Україною

28 квітня 1920 р після тривалих переговорів у Варшаві було укладено договір між УНР і Поль­щею, за яким остання визнавала „Директорію неза­лежної Української Народної Республіки на чолі з головним отаманом C Петлюрою як верховну владу УНР“ Польський уряд зобов’язувався не уклада­ти ніяких угод з третіми країнами, вороже наставле­ними до України Польща визнавала за УНР право на територію східніше польського кордону 1772 р Отже, Україні довелося заплатити за свою неза­лежність ціною величезних територіальних посту­пок До Польщі відходили Східна Галичина, Холм- щина, Підляшшя, частково Полісся і 7 повітів Во­лині

Договір мав таємний характер, але в загальних рисах про нього дізналися в Україні, тож викликав він обурення, особливо в Галичині, боротьбу якої за незалежну Українську державу було перекреслено Для уряду УНР Варшавський договір став дуже прикрою несподіванкою У травні 1920 р І Мазепа відмовився формувати новий уряд Те саме зробив есер В Прокопович

Варшавський договір містив, крім політичної конвенції, ще й військову, за якою 25 квітня 1920 р об’єднані збройні сили Польщі й УНР перейшли у наступ на Червону армію Спершу в бойових діях брали участь дві українські дивізії 27 квітня одна з них під командуванням O Удовиченка захопила Могилів На початку травня до об’єднаних сил до­лучилася армія „зимового походу” й почала воюва­ти на правому фланзі 6-і польської армії 6 травня польсько-українські війська заволоділи Києвом На фронті точилися позиційні бої, бо поляки, до­сягнувши кордонів 1772 р, не хотіли продовжувати наступ Сама ж українська армія не мала для цього достатніх сил За станом на 1 червня 1920 р вона налічувала 9100 старшин і козаків Союзники-по­ляки перешкоджали її подальшому розгортанню

На початку червня радянське командування пе­регрупувало й зміцнило свої сили, передислокував­ши з Кавказу 1-у Кінну армію C Будьонного

13 червня, після прориву будьоннівцями фронту 4-і польської армії, армія УНР розпочала відступ 13 липня вона відійшла за Збруч, протягом двох тижнів вела оборонні бої на лінії цієї річки 26 лип­ня тодішній командуючий генерал M Омелянович- Павленко віддав наказ про відступ за Серет, а 18 серпня армія УНР подалася за Дністер

У вересні розгорнувся новий польсько-ук­раїнський наступ Форсувавши в середині місяця Дністер, армія УНР розгромила частини 14-і ра­дянської армії і оволоділа територією між Дністром і Збручем 19 вересня українські й польські війська захопили Тернопіль, а 27 числа — Проскурів

12 жовтня в Ризі між польською і радянською сторонами бу\о досягнуто домовленості про пере- мир я Завершивши вигідно для себе війну з ра­дянською Росією (не без допомоги українських військ), польський уряд, всупереч Варшавському договорові, залишив армію УHP напризволяще В хистопаді вона займала фронт від Яруги над Дністром, по р Мурафі й далі через Бар до Волко- винців У пошуках спільників для подальшої бо­ротьби з більшовиками представники уряду УНР 5 хистопада підписали військову конвенцію з Ро­сійським політичним комітетом на чолі з Б Савін- ковим який визнав державну незалежність УНР 21 чисха армія УНР після оборонних боїв відступи- \а за Збруч і була інтернована польськими війська­ми Ще 14 хистопада уряд УНР на чолі з А Ліви- цьким захишив Кам’янець-Подільський, назавжди розпрощавшись з рідною землею Він осів у га- хицькому місті Тарнов 18 березня 1921 р в Ризі бухо підписано мирний договір між Польщею і ра­дянською Росією Польща в обмін на територіальні поступки, анахопчні тим, які мали місце у Вар­шавській угоді, визнала УСРР і зобов’язалася за­боронити перебування на своїй території всіх ан- тибіхьшовиньких організацій, включно з урядом УНР ^ "

Ризький мирний договір поклав край добі УНР боротьба за яку тривала 4 роки Це був період відродження й консолідації української нації, фор­мування і становлення національно-державних інституцій та по хітинних партій, вкорінення нацю­на хьної свідомості в усі верстви суспільства Хоч українська демократична державність не утверди- хась, вона заявила про себе на повний голос Тож більшовики, засновуючи державу нового типу на теренах колишньої російської імперії, не змогли не­хтувати українське питання і змушені були встанов- хювати свою владу у формі національної держав­ності