УКРАЇНА В РОКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
Вивчаючи цю тему, згадайте спочатку, які були причини першої світової війни, які виникли коаліції великих імперіалістичних держав.
Серед агресивних планів основних учасників коаліцій чільне місце відводилось Україні.
Російський царизм прагнув захопити землі Галичини, Буковини, Закарпаття піл прикриттям “віковічної мети до об’єднання всіх руських земель” під владою російського самодержавства. Австро-Угорська імперія претендувала на приєднання до своїх володінь Поділля та Волині. Найбільш далекосяжні плани стосовно України виношувала кайзерівська Німеччина: включити українські землі з їх природними багатствами до складу світової імперії з неподільним пануванням німецьких монополій.Війна була трагедією для України. Вже на початку військових дій український національний рух розколовся. В серпні 1914 р. у Львові засновано Головну Українську Ралу - міжнартійний блок за участю радикальної, соціал-демократичної та національно-демократичної партій. Раду очолив відомий український політичний діяч Кость Левицький. Маніфест Ради від 3 серпня 1914 р. закликав українців боронити конституційний лад Австрійської держави.
Український січовий союз, заснований у 1912 р., розпочав формування українських військових підрозділів для допомоги австрійській армії. Хоч бажаючих було понад 28 тис., лише 2,5 тис. з них прийнято до Українського легіону січових стрільців. Згодом легіон був перетворений на полк. Січові стрільці брали участь у військових діях в районі Стрия, на Тужоцькому перевалі в Карпатах та на інших ділянках фронту.
Одночасно із створенням Головної Української Ради група емігрантів із Східної України (Д. Донцов, В. Дорошенко. А. Жук, О. Скоропис-Йолтуховський, М. Меленевський, М. Залізняк та ін.) створили у Відні Союз визволення України (СВУ). 1 вересня 'Вісник СВУ” надрукував політичну програму цієї організації. яка містила в собі створення самостійної Української Держави з конституційним монархом, демократичним устроєм, рівноправ'ям і свободою для всіх національностей, самостійною українською церквою.
Союз вважав доцільним співробітництво з Німеччиною і Австро-Угорщиною для досягнення цієї мети.У Наддніпрянській Україні газета “Рада”, яка виражала лінію Товариства і українських поступовців, закликала українців до захисту Російської держави. На цих же позиціях стояв і С. Петлюра в декларації “Війна і українці". З метою підтримки військових зусиль Росії був створений Комітет Південно-Західного фронту Всеросійського Союзу земств і міст на чолі з бароном Штрйн- гелем, у складі якого працювали відомі діячі українського руху А. Ніковський, Д. Дорошенко, А. Вязлов. У 1916 р. С. Петлюру призначено помічником уповноваженого Союзу земств на Західному фронті.
Москвофіли Західної України утворили з початком війни в еміграції у Києві “Карпато-русский освободительный комитет", який звернувся до Галичини із закликом зустрічати російську армію як визволительку.
Однак, попри лояльність українського руху в Наддніпрянщині до Російської держави, царський режим із початком війни поставився до нього вороже. Вже через кілька днів закрито було газету “Рада”. У 1915 р. черга дійшла до інших українських видань. таких як “Дзвін”, “Україна”, “Літературно-науковий вісник” і т.д. М. Грушевського було вислано до Симбірська. У 1915 р. міністр іноземних справ Сазонов заявив у Державній Думі, що український рух в Росії фінансується Німеччиною. Репресії проти українців здійснювались і по той бік кордону, в Австро-Угорщині. Тисячі жителів Західної України, яких підозрювали в симпатіях до Росії, опинилися в концтаборах Телергоф, Терезієнштадт, Гмюнді та ін.
Війна призвела до розорення українських земель, і в першу чергу Галичини, де проходили воєнні дії. Спочатку, в 1914 р., там розгорнувся наступ російських військ. Російська армія зайняла Львів, 1Іернівці, Перемишль та інші міста. Великий князь Микола Миколайович, який командував царськими військами, урочисто оголосив про “завершення справи Івана Калити”. Російська адміністрація, що прибула в Галичину на чолі з генерал-губернатором графом О.
Бобринським, закрила всі українські установи, переслідувала греко-католиків, заарештувала митрополита Андрія Шептицького. В Західній Україні ширилась політика русифікації.Але у квітні 1915 р. розпочався контрнаступ німецьких і австро- угорських військ. З відходом російської армії відбувалося масове виселення з Галичини українців та євреїв, яких вважали “неблаго- надійними". Села палили, щоб нічого не залишити військам противника. Як вважає Н. Полонська-Василенко, в цей період із Західної України було виселено не менше 6 млн. осіб, багато з них загинуло в тяжких умовах непідготовленої евакуації.
Патріотичний порив українців Наддніпрянщини на підтримку Росії у війні поступово проходив. Рада ТУП прийняла рішення про нейтралітет у воєнному конфлікті. Значна частина українських соціал-демократів за участю В. Винниченка проводила антивоєнну агітацію та пропаганду.
Головна Українська Рада на фоні успіхів Австро-Угорщини у 1915 р. виступила з декларацією, де проголошувала своєю метою створення самостійної Української Держави з земель, які входили до складу Російської імперії; з українських земель у складі Австро-Угорщини планувалось створити автономну область.
Однак у березні 1916 р. командуючим Південно-Західним фронтом було призначено генерала Брусилова, який знову розпочав успішний наступ російських війську Карпатах. В результаті "Бру- силовського прориву” царська армія зайняла Чернівці, Коломию, Луцьк та інші міста. Австро-угорські війська втратили близько 1 млн. осіб, в полон потрапили 400 тис. Брусиловський наступ призвів до провалу планів, які виношувала Головна Українська Рада. Після того як Німеччина врятувала Австро-Угорщину від повного розгрому в 1916 р., на австро-німецьких переговорах під тиском Німеччини було прийняте рішення про проголошення Польської держави.
Після цього Головна Українська Рада оголосила про свій саморозпуск. Продовжував діяльність Союз визволення України, який розгорнув активну роботу в таборах для військовополонених.
Із набраних там солдатів та офіцерів були створені українські військові з’єднання - Сірожупанна та Синьожунанна дивізії.Затяжна війна, що йшла з перемінним успіхом, призвела до глибокої економічної кризи в усій Російській імперії і особливо в Україні. Скорочувались посівні площі через нестачу робочої сили та коней, гостро відчувався брак вугілля й металу. В містах не вистачало продовольства, виникли перебої в роботі транспорту. Нарощувала виробництво лише військова промисловість, однак зброю і боєприпаси не могли вчасно доставити на фронт. Війна демонструвала повну нездатність існуючої влади вирішити проблеми забезпечення фронту і рятування людей від голоду в тилу, особливо в містах. Всюди наростали революційні антивоєнні виступи.
(J) ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ
1. Яке місце відводилось Україні у планах імперіалістичних країн, що розпочали першу світову війну?
2. Як вплинула війна на український національний рух?
3. Як виникли формування Українських січових стрільців?