РОЗВИТОК культури В УКРАЇНІ НА ПОЧАТКУ XX СТ.

Розглядаючи цю тему, слід розкрити умови, в яких відбувався розвиток культури на початку XX ст.:

- по-перше, це піднесення національно-визвольного, револю­ційного руху на початку XX ст., особливо в період революції 1905- 1907 рр.;

- по-друге, шовіністична політика царської влади, що продов­жувала русифікацію і репресії щодо української культури.

Слід також мати на увазі, що на початку XX ст. поглибився роз­рив у розвитку культури в Україні: в той час як невеликий проша­рок суспільства виходив у своєму культурному розвитку на євро­пейський рівень, переважна більшість населення не була знаііома навіть з елементарними досягненнями культури. Рівень писемності в Україні був нижчим від середнього для Європейської Росії по­казника. Так, серед селян в українських губерніях письменних було від 4 до 10%, тоді як у Московській і Петербурзькій губерніях - близько 20%.

Політика русифікації особливо давалася взнаки в галузі осві­ти. В університетах у період реакції було суворо заборонено чи­тання курсів української мови, літератури та історії України. Таєм­ними інструкціями влада забороняла брати на викладацьку робо­ту педагогів, яких підозрювали в “мазепинстві”, “сепаратизмі". Часто-густо адміністрація навчальних закладів забороняла співа­ти українські пісні, декламувати вірші, навіть виконувати музичні твори з українського мелосу. В Миргородській гімназії висіла таб­личка зі словами: "В стенах гимназии воспрещается воспитанни­кам говорить на малорусском языке”.

Значна частина “Просвіт”, які почали свою роботу в період ре­волюції 1905-1907 рр., була закрита, заборонялись українські бібліотеки, “Товариство грамотності”, видані вже українські книж­ки не надходили у продаж, серед них навіть Євангеліє українсь­кою мовою.

Та все ж революція 1905-1907 рр.

Великого поширення набули різні культурно-освітні заклади, особливо Народні будинки. У Києві Лук’янівський Народний бу­динок мав свою бібліотеку-читальню, 2 вечірніх класи для дорос­лих, амбулаторію, чайну, їдальню, нічний притулок. Тут відбува­лися кіносеанси, лекції, спектаклі, народні читання.

Економічні потреби па початку XX ст. значно прискорили роз­виток науки і техніки. Цілий ряд значних науково-технічних до­сягнень свідчив про високий рівень інженерної думки. М. К. Курако розробив і впровадив у житі я проект доменної печі, що відповідав кращим європейським зразкам. Л. Л. Лугутін склав відзначену на Всесвітнії! виставці золотою медаллю карту геологічної будови Донбасу. Вагомих успіхів було досягнуто в літакобудуванні. Д. Гри­горович став конструктором першого в світі гідролітака, І. Сікорсь- кий - першого багатомоторного літака. П. Нестеров обґрунтував теорію вищого пілотажу і продемонстрував на практиці ряд при­йомів, у тому числі “мертву петлю”.

У галузі медицини Д. Заболотний першим у світі відкрив шля­хи поширення чуми і визначив ефективні методи боротьби з цим захворюванням. Вчені-ботаніки С. Навашин та В. Липський дов­гий час успішно вивчали рослинний світ Середньої Азії, Індонезії, Північної Африки.

Вагомим внеском у розвиток української лінгвістики були ро­боти Б. Грінченка. особливо його чотиритомний “Словарь україн­ської мови”, що вийшов у 1907-1909 рр. В цей же період друку­ються перші науково-популярні праці з історії України, де більш об’єктивно висвітлено основні події нашого минулого. Особливо велику популярність мала “Історія України-Руси" М. Аркаса (Пе­тербург, 1908), де цікаво і захоплююче викладався історичний матеріал.

На початку XX ст. яскраве піднесення переживає і українська література. Як і в попередніх темах, ми вважаємо за можливе опу­стити докладний розгляд цих питань, рекомендуючи звернутися для ґрунтовного опрацювання їх до шкільного підручника.

Попри всі заборони, розвивається українське мистецтво, особ­ливо музика і театр. У розвиток музичного мистецтва значний вклад внесла заснована у 1904 р. в Києві М. Лисенком музично- драматична школа, яка готувала диригентів, хормейстерів, співаків, режисерів, акторів та ін. Серед її вихованців - композитор К. Сте- ценко, співак М. Микита та ін. Творчість К. Стеценка, М. Леонто- вича, збагачена кращими традиціями українського епосу, стала гідним продовженням досягнень М. Лисенка. В Західній Україні всесвітньо визнаною співачкою стала С. Крушельницька, непов­торний голос якої ввійшов до скарбниці вокального мистецтва.

Однією з небагатьох поступок царизму в період революції був дозвіл користуватися на театральній сцені українською мовою. В українському театрі продовжує плідно працювати ціла плеяда визначних митців - М. Кропивницький, П. Саксаганський, М. Ста- рицький, М. Карпенко-Карий, М. Заньковецька та ін. У 1907 р. Микола Садовський створив у Києві перший український стаціо­нарний театр, де здійснив постановку відомих українських опер "Запорожець за Дунаєм", “Наталка Полтавка”, “Різдвяна ніч”, "Енеїда", “Роксолана” та ін.

Характеризуючи образотворче мистецтво цього періоду, слід відзначити творчість І. Труша, який написав ряд чудових портре­тів (Л. Українки, М. Лисенка, І. Франка та ін.). С. Васильківський разом із М. Самокишем видав “Альбом української старовини”, куди ввійшли зображення українських козаків, зброї, портрети визначних українських діячів минулого. Завдяки творчим досяг­ненням названих художників, а також М. Пимоненка, О. Мураш­ка, П. Левченка та інших митців, український живопис виходить на європейський рівень.

Таким чином, на початку XX ст. українська культура робить значні кроки в своєму розвитку. Під впливом зростання національ­ної самосвідомості народу відбувається процес духовного розкрі­пачення українських митців, однак серйозні суперечності гальму­вали культурний процес. Це і русифікація, і розрив між високою культурою еліти та відсутністю доступу до неї переважної біль­шості українського народу.

(J) ЗАПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. В яких умовах розвивалась українська культура на початку XXcm.?

2. Охарактеризуйте розвиток української освіти у вказаний пе­ріод.

3. Які досягнення української науки, літератури, мистецтва по­чатку XX ст. мали світове значення?