«Україна без більшовиків і німців!»
Уся діяльність ОУН (б) та УПА після невизнання Німеччиною Акта про відновлення Української держави від ЗО червня 1941 р. базувалася на стратегії «двофронтової боротьби» за незалежність проти і Москви, і Німеччини.
Головна ідея полягала в тому, щоб використати війну між двома імперіалістичними хижаками за переділ Європи і світу, яка послаблювала обох для нарощування власних військових та політичних сил, щоб у сприятливий момент вибороти незалежну соборну Українську державу. Ось як часопис ОУН «Ідея і чин» за 1943 р. пояснював цю стратегію: «Якщо большевики мають основне програти і тим вторувати дорогу «Новій Європі», то ніхто з українців не сміє помагати німцям у закріплюванні наших кайданів. З другого боку, якщо Німеччина має програти на сході і вторувати большевикам дорогу на Україну, то нашу працю треба вести під кутом боротьби з большевиками».Українські повстанці неодноразово анонсували свою антигітлерівську налаштоданість. «У стосунках між керівництвом ОУН і командуванням УПА з одного боку, а з німецькою владою - з іншого, немає ніяких змін і немає ніякого співробітництва. Всі ці чутки є черговою провокацією ворога, розрахованою на нашу політичну компрометацію», - писалося в одному з таких роз’яснень. Уже з перших місяців свого існування відділи УПА нападали на німецькі комендатури, в’язниці, господарські об’єкти і навіть військові гарнізони. Перший такий напад стався в ніч з 7 на 8 лютого 1943 р. у Володимерці. З розростанням лав УПА напади почастішали. У квітні 1943 р. німці зазначали, що повстанці атакують навіть серед білого дня, і що для боротьби з ними слід залучати армійські підрозділи. Почалися навіть затяжні бої. Зокрема, три тижні (від 9 травня) тривало жорстоке протистояння у Скарбівських лісах. Окупанти були змушені задіяти авіацію, артилерію та бронетехніку. Влітку 1943 р. німці зосередили проти УПА 10 тис. жандармів і поліцаїв, 7 тис.
мотопіхоти, 50 танків і бронемашин, 27 літаків, 5 бронепоїздів, а також угорські частини. Загалом упродовж 1942-1944 рр.
Агітка УПА
Розділ 6. ОУН і УПА проти Москви за незалежність України відділи УПА провели понад 2 тис. антинімецьких військових операцій, під час яких загинуло понад 10 тис. німців та їхніх союзників. Бойові дії українських повстанців були настільки дошкульними, що наприкінці 1943 - на початку 1944 рр. німці були змушені піти на переговори з УПА, однак порозуміння не досягли.
Дуже складні стосунки були в УПА з польськими націоналістичними формуваннями (передусім - Армією Крайовою), яких повстанці підозрювали у «вислужництві німецьким і московсько-большевицьким окупантам». Секрет простий - перші боролися за Українську Самостійну Соборну Державу, зокрема й незалежність західноукраїнських земель, а другі обстоювали ідею відновлення Польщі в кордонах до вересня 1939 р. Ситуацію, на жаль, додатково ускладнювало протистояння, яке спалахнуло між українським і польським цивільним населенням Волині. Кривавий етнічний конфлікт між поляками й українцями на Волині визрівав упродовж 1920-1930-х рр. внаслідок жорсткої антиукраїнської політики Варшави, спрямованої на штучне перетворення Волині та Галичини на територію, заселену переважно поляками. Ця політика включала три ключові стратегії: офензива (наступ на права українців, приниження українців на різних рівнях), осадництво (масове переселення поляків з етнічних польських земель), пацифікація (переслідування українського населення, включаючи елементи терору, з метою зламати волю до опору). Це вдало використали німецькі окупанти, яким було вигідне взаємопоборювання українців та поляків. Іскрою, яка запалила полум’я трагедії, стала заміна німцями навесні 1943 р. у своїй допоміжній поліції українців на поляків, що було сприйняте на Волині як початок нового витка упослідження всього українського з боку поляків.
Утім, після того, як сталінська агентура доклала рук до розпуску Армії Крайової у січні 1945 р., незадоволені цим рішенням вояки Армії Крайової та УПА починають співпрацювати. Доходить навіть до спільних боїв проти проросійських поляків на теренах Люблінського та Жешувського (Ряшівського) воєводств, про що окремо буде сказано далі.Як ставилися до УПА ті сили, з якими їй довелося воювати? Москва на початку 1943 р. припускала, що УПА може стати чинником, який стримуватиме поширення «червоного» партизанського руху з Полісся на північно-західні й західні терени України. Але вважаючи УПА малопопулярною серед місцевого населення, Кремль вказував своїм партизанам на пріоритетність боротьби з німцями. Також у радянських документах вояків УПА ставили на одну дошку з нацистами. А ще - протиставляли керівництво та рядових бійців УПА. Перші проходять як «українські буржуазні націоналісти». Другі - як ошукані ними селяни. «Керівники
українських буржуазних націоналістів - це німецькі агенти», натомість значна частина рядових бійців «палко бажає боротися з німецькими окупантами, але обдурені українськими націоналістами».
Натомість німці відразу зрозуміли справжню мету українських повстанців. Приміром, у звітній доповіді гестапо за кінець 1942 року говорилося, що гасло українських націоналістів - «Свобода без Рад і німців». До речі, те, що вояки УПА воюють з німцями, визнавала навіть Москва. Один із радянських генералів, наприклад, звертаючись до українських повстанців у Прикарпатті, констатував цей факт: «Нам відомо, що ви боретесь збройним шляхом з німецьким окупантом».
Під середину 1943 р. і Москва, очима й вухами якої в західних областях України були радянські партизани, що почали просочуватися сюди ще в 1942 р., зрозуміла рівень загрози з боку УПА для своїх імперських планів щодо України. У вересні цього року Центральний штаб партизанського руху зазначав, що на Тернопільщині та Рівненщині «населення перебуває під впливом українських націоналістів, які перешкоджають розвитку партизанського руху. Дрібні партизанські групи націоналісти просто знищують. Вступаючим в ці області партизанським загонам створюються неможливі умови, влаштовуються засідки, постійні напади на загони великими силами». А командир одного з партизанських з’єднань І. Артюхов промовисто писав у травні 1944 р. «Дії в складі роти неможливі. Населення, особливо в Галичині, повністю підтримує націоналістів».