Угорські джерела епохи династії Арпадів про Україну- Русь (ІХ-ХІІІ ст.)
Сучасна наука історична наука в останні десятиліття внаслідок відновлення незалежності Української держави, зробила спробу реконструювати історико-політичні відносини Угорщини і України з найдавніших часів.
Розуміючи, що староукраїнський етно-масив (слов’яни-руси) в Паннонії, Підкарпатті і Карпатах є давнім етносом. Угорські вчені не сумніваються в приналежності цієї території до українського етнічного масиву. На їх думку, це населення було тут політично зріле внаслідок функціонування в ІХ-ХІІІ століттях староукраїнської держави з центром в Києві, а потім в Галичі/1.
Основними угорськими джерелами по цій проблемі є свідчення Аноніма, автора “Діянь угрів” поч. ХІІІ ст., який написав про угорські племена, які проходили через Київщину, Волинь, Галичину в Паннонію, де й знайшли собі Батьківщину. За свідченням цього джерела багато племінних князів з своїми родами, в пошуках кращої долі приєдналися до Алмоша і пішли разом з уграми в Паннонію. Їх нащадки ї до сьогодні компактно проживають в різних регіонах Угорщини/2.
Характерно, наголошує угорський дослідник Я.Мелих, що переселенці з України-Русі в Паннонію засвідчені рядом населених пунктів, як в Угорщині, так і в Підкарпатсько-Карпатському регіоні. Назви цих сіл Орос, Ороси (Orosz, Oroszi)- Руси, Руські, функціонували ще до монголо-татарського нашестя нього/3.
Наступний угорський вчений Е.Маюс дослідив топоніми, які утворені за допомогою суфіксу “і”, й прийшов до висновку, що села з назвами: Чехи, Немети (німці) Ороси (руси) - були утворені волею королівської влади з метою прийняття чоловічого населення на військову службу і подальшої асиміляції в угорському етносі/4. Угорський дослідник Д.Дерфоррі вважає, що слов’яни утворили свої поселення в Паннонії задовго до приходу угорців. Їх поселення, на думку дослідника, плавно тягнулися із Галичини (Великої чи Білої Хорватії) в Паннонію.
Подальше переселення слов’ян з угорцями, це “ міф деякої політизованої частини угорської науки”. Згідно свідчень літописців і руського літописця зокрема, в 996-997 роках між Володимиром Святим і королем угрів Іштваном-Стефаном, був підписаний мирний договір, добросусідства, як зауважує Повість минулих літ, “були хороші відносини”. Про це засвідчують і “Хільдесхеймські Аннали”, в яких згадується про руського князя “dux Ruιzorum,75.В цей же час, відзначають угорські джерела, руси-руські відіграють велику роль в політичному житті Угорщини. Так “ороси”, що прийшли від князя Імре (Ігоря) складали основу дружини охоронців короля Іштвана. Власне назва Ороси, Орос з самого початку, як наголошує Анонім отримала назву від руських, які несли в Угорщині військову службу. Здебільшого це була гвардія угорського короля/6.
Із цих свідчень можна зробити висновок, що руські в Панно- нії в епоху Арпадів були значним етносом, з ними пов’язується ряд племінних топонімів і назв населених пунктів, такі як Ороси, Орос. Аналіз джерел, вважає угорський вчений Е.Маюс, дає право наголошувати, що слов’яни-руси були тут до приходу угрів значним етносом/7.
Згідно з свідченнями угорських джерел, на території Угорщини є велика кількість географічних назв Орос, Ороси, що може означати, що жителі Русі були в епоху Арпадів давно місцевим і значним етносом. Такі назви сіл, як Орос в комітаті Абауй, Ороси в комітаті Берег, Ороси в комітаті Барш, село Орос в ко- мітаті Бихар/8, а також село в комітаті Валко відоме ще навіть в XΓV ст. (possessιo rutenorum) є підтвердженням давнього проживання русів (слов’ян) на території Угорщини/9.
Зокрема в селі Бан проживали королівські поселенці, привілейовані руські, Як правило такі села з привілейованими руськими в Угорщині зазивали - путуку Кгерутш. В Угорщині таких сіл з назвами рутени-руські багато. Тому їх в подальшому треба вивчати/10.
Свідчення про проживання великої кількості руських в Угорщині, знаходимо і в німецьких джерелах.
Так Трансільванський населений пункт Сердахей, німецькі джерела називають Reussmakt і наголошували, що в поселеннях з такою назвою проживали руські. Характерно, що в ХІІІ ст. поселення з назвами Ruchmark, Ruzmark (населені пункти руських) є дуже у великій кількості в Угорщині/11. Характерно, що ці ж назви Reussmarkt зв’язують також із “руськими ярмарками”. Є також точка зору, що під цими назвами слід розуміти поселення курців Русі, які прибули для торгівлі в Угорщину/12.З наявністю руських купців в Трансільванії виникає ряд населених пунктів “ Reussmarkt”. Можна наголосити, що такі “Reussmarkt” могли функціонувати на протязі довгих століть. Про торгівлю слов’ян з римською провінціями, вважав чеський вчений І.Піч, Дакаєю та Мезією, римські джерела згадують з ІІІ ст. н.е./13.
З цього часу, наголошував галицький історик О.Партицький, торгівля була сталою і особливо розгорнулась в епоху Київської Русі/14.
Так факти говорять, що в ХІІ руські торгові центри були в таких угорських містах: Боршоді під 1177 роком згадується “ Reussmarkt”. В Комітаті Гемеш в замку, який належить володарю з руського народу “domus Rurem” знаходився “ Reussmarkt”. Поряд з замком розташовувалися села Ороси, Хорва- ти(стародавня назва руських-галичан)/15.
Приведемо приклади поселень в яких в ХІІ-ХІІІ століттях” знаходилися, як вважать угорські вчені“ Reussmarkt’’-руські торгові центри/16. Так під 1279 роком такий “Reussmarkt” згадується в селі Орос в Семирі, згадується ςςReussmarkt,⅛ комітаті Бор- шод.
В 1333 році в сильному господарстві Орос (руських), яке заснували руські військові поселенці теж в комітаті Боршод/17.
Як бачимо, можна наголошувати, що поселення Ороси, Орос які також носять німецькі назви “Reussmarkt” чітко прослідко- вуються з ІХ по XΓV ст., що може говорити про наявність в Угорщині великої кількості населених пунктів руського етносу, який, як вважали вчені ХІХ ст. І.Дринов/18, та В.Чертков/19, проживав тут ще до приходу угрів в ІХ столітті.
Угорські вчені вважають, що переселення руського етносу проходило в ХІ столітті. Власне угорські королі заохочували руських до військової служби в Угорщині і переселяли за таких умов руських цілими селами/20.
Є свідчення, що переселенці по різних причинах до Угорщини були як руські бояри так і князі. Розглянемо одне свідчення, яке документоване не тільки в угорських джерелах, але й відоме в усіх європейських джерелах.
Привертає увагу, що одним із титулів герцога Імре був титул dux Ruιzorum. В “Жититії Іштвана” теж наголошено, що головнокомандувачем угорського короля Іштвана був - exercιtuι suo prefecerat ducem- dux Ruιzorum-руський князь. Ряд дослідників, зокрема Д.Дерффі, аналізуючи ці свідчення, вважав, що титул Dux Ruιzorum є титулом командира тілоохоронців, яких називали також oros-руські, а це говорить, що основою королівської гвардії були руські/21.
В кінці ХІ на початку ХІІ ст. (1095-1116р.), як засвідчують угорські джерела, угорський король Кальман, який мав руську дружину запросив з Русі рицарів, які стали його особистою охороною.
Джерела ХІІІ-ХІУ, зокрема документ, який датується 1326 роком засвідчує, що Галицький король Коломан послав в Угорщину із Галичини рицарів, які стали охоронцями угорського королівського двору/22.
Той же Галицький король Коломан, як наголошують угорські джерела, неодноразово знаходив притулок з своїми галицькими прихильниками, які і тут виконували при ньому свої військові обов’язки/23.
У подальшому ми бачимо, що руські охоронці були і в короля Бели ΓV /24.
Таким чином, як наголошувалось вище, руські витязі перебуваючи на угорській службі, створювали свої поселення. Не рідко різного роду маєтності за вірну службу їм надавали угорські королі, а владу над руськими поселенцями мали найближчі родичі короля, герцоги, які як засвідчують джерела, теж мали в себе на службі велику кількість руських військових. Так “Хіль- десхейські Аннали” зберегли титул князя русів-dux Ruιzorum, який належав герцогу Імре, якому належала область де компактно проживали руси-слов’яни.
Ця область була в угорському королівстві значною політичною і адміністративною одиницею, оскільки король Іштван поставив на її чолі наступника королівського престолу. Компактне проживання на великій території руських в Угорському королівстві в ХІ столітті, засвідчує Зальц- бугський єпископ, який відправив свого посла до угорського короля Бели ІІ і який в той час знаходився в “Марці Руській”/25.Угорський дослідник ХІХ століття Д.Паулер вважав, що “ marchιa Ruthenorum”, місцеперебування короля Бели ІІ в час приїзду посла Зальцбургського єпископа знаходилась поблизу руського кордону в комітаті Земплин, в південній частині комі- тата Унг і в районі Егера/26. Радянський вчений В.Т.Пашуто теж вважав ці території розміщені поблизу угорсько-руського кордону і району Карпат місцем розташування "marchιa Ruthenorum” в якій компактно проживало руське населення/27.
Власне на цій території Анонім, говорячи про вождя Золте, сина Арпада, який володів Західною Угорщиною, наголошував:”
щоби в цій провінції йому побудували замок, він поставив це завдання перед руськими, які з його дідом, вождем Алмошем прийшли в Паннонію/28. Власне після цього розпорядження був побудований Оросвар, сучасний Русовце. Можна не сумніватися, наголошує угорський дослідник Д.Крішто, що при Анонімі Оросвар очолював округ яки й власне побудували русичі і в якому компактно проживали. Безсумнівно, що назва центру Оросвар походить від руського етносу/29.
На думку Е.Моора, Оросвар явна вказує на його руське походження. Населені пункти з назвами Оросвар, Овар, Орос, Рос є і на дорозі, яка зв’язує Оросвар з Хайнбургом і Віднем. Власне тут Арпади поселили руських для охорони цієї дороги. Такі ж назви зустрічаються від Кімле до Оросвара впродовж Малого Дунаю і в других областях Угорщини/30.
Таким чином, можна наголошувати, що руські в ІХ-ХІІІ століттях були досить великим етномасивом на компактній основі проживання. Вони проживали тут до епохи приходу угрів в Паннонію і були тут одним із стародавніх етносів, що може говорити, що їх очолював руський князь - dux Киі/огиш/ЗІ.На початку ХІ ст.
“ marchιa Ruthenorum" очолювалась наслідником королівського престолу герцогом Імре. Внаслідок цього, ця територія стає складовою частиною Угорщини з назвою “ marchιa Ruthenorum". Через декілька століть це руське населення було піддане угорській асиміляції і його історична доля науковцями не досліджувалась/32.Сьогодні, однак, питання слов’янського етносу в Паннонії знову постає актуальним, тому “ marchιa Ruthenorum" її історія, культура, потребує ретельного дослідження...
Література
1. Д.Кришто.Русские в Венгрии в эпоху династии Арпадов. Славяноведение. 2001, №2,с.22-30.
2. SRH І.47, old.
3. J.Melιch. Nehany maguar nepnevrol//Maguar xyelv.1090,s.338-339,
old.
4. J.Melιch. A honfoglalaskori Magyarorszag.Budapest,1925-1929, 155
157 old; 165 old.
5. E.Malyusz. Akozepkori maguar nemzetιsegι politika // Szazadok, 1939, 268-270 old.
6. G.Gyorffy. A maguar nemzetsegrol a varmegyexg, a torzstol az orzagxg // Szazadon 1958, 268-270 old.
7. GY.L 126, 465, 546, 649 old.
8. E. Malyusz. Akozepkorx maguar nemzetisegx Polxtxka // Szazadok, 1939, 266, 273 old.
9. GY.L125,465,546 old.
10. Д.Кришто. Русские в Венгрии в эпоху династии Арпадов. Славя- новедение.2001,№2,с.23.
11. G. Kristo. Szempontoka korai helyheveink torteneti tipologiajahoz // Acta Unιversιtatis Szegediensis de Attla Jozsef nomιnatae. Acta Hxstorica. Szeged, 1976. T. LV. 64-65 old.
12. G.Kristo, F.Makk, L.Szegfu. Adatok a “korai” helyneveink ismeretehez І // Acta Universitatis Szegediensis de Attla Jozsef nominatae. Acta Historica. Szeged, 1973. T. XLIV. 13 old.
13. F.VII.5.208.
14. Pic. Die Dakischen Slaven. Praha. 1888, s. 123-143.
15. О.Партицький. Старинна історія Галичини. Львів. 1894, с. 202-208.
16. E. Malyusz. Akozepkori maguar nemzetisegi politika // Szazadok, 1939, 268-270 old.
17. G.Kristo, F.Makk, L.Szegfu. Adatok a “korai” helyneveink ismeretehez I // Acta Universitatis Szegediensis de Attla Jozsef nominatae. Acta Historica. Szeged, 1973. T. XLIV. 13 old.
18. G.Gyorffy. A maguar nemzetsegrol a varmegyeig, a torzstol az orzagig // Szazadon. 1958, 268-270 old.
19. И.Дринов. Заселение Балканского полуострова славянами. М. 1873, с. 5-9.
20. В.Чертков. О переселении фракийских племён за Дунай. Спб. 1863, с. 43-65.
21. G.Kristo, F.Makk, L.Szegfu. Adatok a “korai” helyneveink ismeretehez I // Acta Universitatis Szegediensis de Attla Jozsef nominatae. Acta Historica. Szeged, 1973. T. XLIV. 13 old.
22. G.Gyorffy. A maguar nemzetsegrol a varmegyeig, a torzstol az orzagig // Szazadon 1958, 574, 577 old.
23. CS.I.93.
24. A.Hodinka. Az orosz evkonyvek magyar vonatkozasai. Budapest. 1916, 335 old.
25. M.Wertner. Az Arpadkori udvari tisztviselon sorozata // Tortenelmi Tar, 1899, 670 old.
26. В.Т.Пашуто. Внешняя политика Древней Руси. М. 1968, с. 333-334.
27. G.Pauler. A maguar nemzet tortenete az. Arpadhazi kiralyon alatt I. Budapest, 1893. 239, 476 old.
28. В.Т.Пашуто. Внешняя политика Древней Руси. М. 1968, с. 334.
29. SRH I. 113, 180 old.
30. Д.Кришто. Русские в Венгрии в эпоху династии Арпадов. Славяноведение. 2001, №2,с.28.
31. Е. Moor. Westungarn im Mittelalter im Spiegel der Ortsnamen.Szeged, 1936, s. 24-47.
32. История Венгрии.М.1971, т. I, с. 120-122.
33. История Венгрии.М.1971, т. I, с. 122.