ТИРА

Переходячи до обговорення історичного буття п’яти вищеназваних грецьких осад, усамперед, оповімо про Тиру, що стояла на правім бе­резі Дністрового лиману, над морським побережжям, на місці тепе­рішнього Аккерману (ранньослов’янського Білгороду Дністрового).

Тира мала визначне торговельне значення і неменше — культурне Стоячи в гирлі Дністра — Тирасу, вона жваво торгувала з Подністро­в’ям, яке, в горішній течії Дністра, мало чимало допливів. Цей край споконвіку був облюблений людиною та був заселений хлібороб­ськими лісостеповими племенами, які привозили до Тири зерно та про­дукти свого натурального господарства й промислів. Разом з Дунаєм — Істром, він єднав Чорноморщину із Західньою Европою і, завдяки цьому, Тира, як й Істрія (чи Істрос) в гирлах Дунаю, рано перетвори­лися в торговельні міста, а, разом з тим, стали визначними культур­ними чинниками, які заносили елементи античної цивілізації до серця Европи. Розуміється, Тиру не минали купецькі кораблі, які пливли вздовж побережжя з Ольбії і до Ольбії; в Дністровій затоці вони не тільки перепочивали, але й вивантажували частину свого вантажу для тирського ринку.

Головним предметом експорту цієї осади було зерно; привозилось же до неї все те, що й до інших північночорноморських осад. Про це вже говорилося. Тира була, очевидно, в дружнім політичнім і господарськім контакті з дунайською Істрією та Ольбією; їх єднали спільні еконо­мічні інтереси й сестринні почуття. Саме такі ж дружні відносини були у Тири й з Ніконіоном, який височів на протилежнім, північнім березі затоки. Він був, мабуть, залежний від Тири й грав ролю зсип­ного пункту зерна, яке прибувало суходолом з теренів Поділля. Саме з Тири, речі грецької й колоніяльної продукції потрапляли до Гали­чини та до Волині.