Страйк робітників м. Миколаєва 21—23 липня 1903 р.
(З повідомленії газети «Искра»)
Посилене поширення листівок, останні події в Одесі, Баку, Тифлісі, Батумі та інших містах, у зв’язку з утисками на заводах, викликали сильне заворушення.
«Не бажаємо працювати, коли інші страйкують», — говорили навіть масові робітники. У понеділок, 21 травня, на всіх заводах була поширена прокламація, в якій говорилося про старостів, про здобуті раніше страйком поступки, які тепер відбирають, і робітники заклякались до політичної боротьби. Це було тою іскрою, яка остаточно розпалила масу. Хоч комітет гадав викликати страйк пізніше (війська через кілька днів збиралися на маневри), але робітників не можна було стримати. Перші припинили роботу робітники котельної майстерні «французького» заводу (один з великих південних заводів) і з вигуками «Хай живе страйк!» кинулися до інших майстерень. «Ура!» — було їм відповіддю.- На третю годину роботи були припинені на всьому заводі... До робітників вийшов директор Канелісер. Говорити з усіма він не побажав, а заявив, що у робітників є старости, хай вони передадуть йому, чого вони бажають. «У нас нема старост. Наші старости у Дремлюги! (жандармський полковник). Нам потрібен восьмигодинний робочий день. Нам треба скасування нових правил. Нам потрібна політична свобода». — «Я не можу вам дати цього», — відповідав директор. — «Та ми у тебе й не просимо! Геть його»! — і директор втік, супроводжуваний вигуками і свистом. Тоді один з робітників виголосив коротку промову, і натовп вирушив до сусіднього «Чорноморського» заводу (теж великий завод).Тим часом налякана адміністрація загородила всі виходи і входи і відмовилась впустити робітників на завод. Тоді робітники розібрали заводський мур, вдерлися у двір і дали гудок; роботи були всюди в майстернях припинені, і натовп, посилений тепер робітниками «Чорноморського» заводу, вирушив до воріт. Але тут його вже чекали прибулі війська.
Робітники повернули назад, озброїлись молотками і ін. Натовпу, який намагався вийти за ворота, офіцер погрожував стрільбою. Вже затрубили у ріжок. Солдати взяли рушниці на приціл. Тоді один з робітників заявив офіцерові, що робітники розійдуться, якщо солдати візьмуть до ноги. Офіцер скомандував: «до ноги».Робітники вийшли із прапорами, співаючи революційні пісні, вирушили в місто, супроводжувані військами і зграєю городових околодочних. Настрій був піднесений, співи і вигуки не втихали. Раптом назустріч демонстрації летить градоначальник. Вислухавши вимоги робітників, він сказав, що не може їх задовольнити, і запропонував демонстрантам розійтися. В цей час один з малосвідомих робітників кинув у градоначальника камінь і розбив йому голову. Поліція намагалася затримати того, хто вдарив, але робітники його не виказали. Розмови з градоначальником ні до чого не привели, і демонстранти вирушили до спиртоочисного заводу, де чекали їх робітниці, яким вихід із заводу заступили війська. Демонстранти кинулись до воріт, але їх зустріли солдати з багнетами наперевіс. Дружний натиск робітників відтиснув солдатів і звільнив робітниць, хоч з боку робітників було чимало побитих і поранених багнетами, одному навіть прокололи легені.
Демонстранти захоплено прийняли в своє середовище звільнених дівчат і, співаючи «Марсельєзу» та з вигуками «Геть самодержавство, хай живе солідарність робітників!», вирушили до головної частини міста. Вулиця була вкрита народом. У демонстрації взяло участь понад 10 000 чоловік.
Похід справляв величезне враження. Тут ще ніколи не бачили такої демонстрації. До робітників народ сходився масами. В багатьох майстернях припинялися роботи, і робітники приєднувались до демонстрантів. Проходячи по вулицях, демонстранти зупиняли конки і пропонували публіці виходити, розпрягали коней і відправляли їх у депо, причому все це робилось без всякого насилля. Побоюючись демонстрантів, буржуазія почала замикати крамниці, але робітники всіх заспокоювали, говорячи, що вони не грабіжники і нікого не зачеплять.
Власті абсолютно розгубилися. Поліція діяла невміло, солдати на деякий час упустили з очей демонстрантів. Прийшовши версти з півтори, натовп почав розходитись. Тепер тільки на окремі купки напали війська і поліція. Багато побитих, поранених, є заарештовані, публіка здебільшого до організації зовсім непричетна.Демонстрація зробила в місті великий переполох. Всюди по місту ходили війська. На площах розмістили цілі роти. Солдати приваблювали велику кількість цікавих і тим продовжували демонстрацію, розпочату робітниками. По вулицях всюди товпився народ; і старі й малі повиповзали із своїх барлог. Всі жваво обговорювали події. Всюди про демонстрантів відзивалися співчутливо. Хвилювання не втихли і на другий день. «Французький» завод робіт не відновлював. Робітникам «Чорноморського» заводу адміністрація сама запобігливо надала відпустку на тиждень. Застрайкували робітники дрібних майстерень. Припинила рух конка. По вулицях марширували демонстративно війська. Телеграфом викликано козаків, які були на маневрах: парад, що мав відбутися в цей день, відмінено.
За містом, у гаю, зібралося близько 300 робітників. Вони були оточені військами, але встигли розбігтися, заарештовано кілька чоловік.
На третій день почали розраховувати робітників «Французького» заводу. Біля заводу зібрався величезний натовп народу. Серед нього були поширені листівки, видані комітетом. Робітники жадібно читали їх і вільно, на очах поліції і жандармів, що стояли недалеко, передавали з рук у руки.
В натовп був посланий, як раніше умовлялися, комітетський промовець. Робітники підняли його на руки, і він виголосив промову, в якій указував на необхідність політичної боротьби, на значення страйку; він радив робітникам триматися стійко, не виказувати своїх передових товаришів і закінчив промову закликом: «Геть самодержавство!» Голосне «Ура!» пролунало йому у відповідь. Промовець зник, робітники вирушили в комерційний порт. Припинили роботу майстерні мин. шляхів та елеватор. У цей час на них наскочили солдати. Пролунав постріл; кілька поранено, вбитий випадково старий. Робітники засипали солдатів камінням. Потерпіли солдати і поліція, вбито околодочного. За два дні за офіціальними джерелами заарештовано 53 чоловіка. А всього заарештовано значно більше. За весь час заворушень комітет щоденно випускав листівки.
За останній час комітет випустив такі листівки: «Що таке політична свобода?» (друк.), «До робітників «Французького» заводу» (друк.), «Соціал-демократи на суді» (передрук, з «Искры»), «З приводу останніх подій» (літогр.), «До солдатів» (гектогр.), «Знову з приводу останніх подій» (друк.), «До робітників «Французького» заводу» (друк.).
25-е. «Французький» завод ще не працює. Розраховують поголовно всіх робітників.
«Искра», № 45, 1 серпня 1903 р.
265.