Страйк робітників м. Катеринослава і Катеринославської губернії. Серпень 1903 р. Прокламація Катеринославського комітету РСДРП з закликом робітників до страйку
(Уривок)
Російська Соціал-Демократична Робітнича Партія
Пролетарі всіх країн, єднайтеся!
До всіх робітників і робітниць м. Катеринослава! Все робітниче населення Кавказу і Півдня Росії: в Баку, Батумі, Балаханах і Тифлісі, Миколаєві і Одесі, Києві і Єлисаветграді залишило працю і стало до палкої і упертої боротьби з своїми поневолювачами.
Першими почали цю боротьбу робітники Баку. І в усіх містах, куди доходила ця добра звістка, всі робітники, починаючи з механіків і 376машиністів і кінчаючи каменярами, вантажниками і поварами, залишали роботу і приєднувались до своїх товаришів на захист своїх прав і своєї гідності, які так готуються всіма малими і великими панами.
І всі дармоїди, всі командні класи — всі капіталісти, чиновники і військові, всі ті, хто в гонитві за благами життя висмоктує кров із робітничого народу, — всі вони в ці дні повинні були відчути свою цілковиту безпорадність і свою нікчемність. Робітники кинули роботу, — і все життя спинилося. В ці дні робітники дали відчути всім нашим ворогам нашу силу. В ці дні ми дали зрозуміти, шо життя тримається на нашій праці, і що ті, хто вважає себе панами життя, тільки живляться нашим потом і упиваються нашою кров’ю. І вони відчули нашу силу! Коли на вулицях настала темнота, бо не було кому засвічувати ліхтарі, коли в місті не стало продуктів, коли на станціях і пристанях товари на мільйони карбованців почали гнити і псуватися, коли, нарешті, протягом кількох днів збитки підприємців досягли десятків мільйонів карбованців, — тоді всі відчули, шо все життя залежить від робітників, і тоді могло здаватися, що всі вимоги робітників будуть негайно задоволені.
А робітники вимагали: 8-годинного робочого дня, збільшення зарплати, знищення понадурочних робіт і поліпшення інших умов їх праці. 1 фабриканти, і заводчики ладні були поступитись вимогам, але в цей спір втрутився уряд, і, як завжди, він прийшов на допомогу нашим експлуататорам, він підтримав хазяїв проти робітників, гнобителів проти пригноблених.
Він послав своїх солдатів матросами на пароплави, вантажниками на пристані, на залізниці і трамваї замість машиністів і кондукторів. Він силою гнав робітників на роботу і, де тільки міг, перешкоджав їм об’єднатися один з одним. Він стягував звідусіль свої війська і оточував збори робітників полчищами своїх козаків і солдатів, які за першим наказом кидалися на беззбройний і мирний натовп. Він не давав газетам друкувати своєчасні і докладні відомості про хід страйку, щоб робітники інших міст не могли подати допомоги своїм товаришам, і заборонив обговорювати це в пресі.В Одесі і Баку уряд сотнями відправляв робітників у тюрми, а в Михайловому (коло Тифліса) і в Києві він їх десятками убивав і ранив. Коли в Києві робітники своїми тілами лягли на полотно залізниці, козаки стали їх бити нагаями. Від несподіваного нападу робітники кинулись тікати; тоді солдати, за наказом генерал-губернатора, послали їм наздогін кулі, стріляючи в тил утікаючим.
Почуття обурення, почуття помсти охопило все населення. Тоді страйк охопив усе місто.
І ось тепер, як і завжди, робітники могли зайвий раз переконатися, що головний ворог наш — уряд самодержавного царя, що уряд сам нас пригноблює і допомагає іншим пригноблювати нас, щоб тримати народ у вічному страху і покорі.
Робітники могли зайвий раз переконатися, що уряд своїми законами зв’язав нас по руках і ногах і зв’язаними кидає на поталу всім хижакам.
І робітники повинні були тепер ще раз переконатися, що головний засіб — це боротьба з самодержавним урядом і що головна мета наша — політична свобода, бо тоді тільки робітник зуміє вільно боротися з своїми хазяями, коли скине з cς6e кайдани, одягнені на нього царем і його урядом, і сам через своїх виборних буде брати участь у створенні законів. І тому в Баку і Тифлісі, Одесі і Києві робітники до вимог: «хліба і відпочинку!» приєднали ще вимогу «свободи!».
І перед стійкістю і мужністю об’єднаних робітників захиталась сила ворогів; не допомогли ні кулі, ні нагаї, хазяї поступилися...
Товариші, тепер черга за нами, катеринославськими робітниками!
За останні три роки нас тисячами, як негідне сміття, викидали на вулицю; нам зменшували заробітну плату і на нас навалювали непосильну працю, наші насущні потреби цілком нехтувалися. Наслідуймо ж наших товаришів в інших містах! Кинемо роботу і не станемо до неї до того часу, поки нам не поступляться! Тепер мовчати — це ганебне боягузтво, тепер працювати — зрада робітничої справи! Хай наша вимога «хліба і свободи!» як гуркіт грому пронесеться через всю неосяжну Русь! Наша сила в нашому єднанні — і тоді ми непереможні. Перед нашим дружним натиском захитається твердиня наших ворогів, зламаються ряди наших тиранів, і ми переможемо!
Ми вимагаємо: свободи страйків, свободи спілок і зборів, свободи слова і друку, скасування всіх обмежень: релігійних, станових і національних; недоторканності особи (знищення посиленої охорони, військових судів, жандармських управлінь, посади земських начальників); запровадження загального усного, гласного і незалежного від адміністрації суду з участю присяжних засідателів...
Ми вимагаємо для всіх фабрик, заводів, ремісничих закладів і казенних підприємств: 8-годинного робочого дня, повного знищення надурочних робіт, заборони нічних робіт.
Ми вимагаємо: поширення нагляду фабричної інспекції на всі фабричні, заводські, ремісничі заклади і казенні підприємства, посилення складу фабричних інспекцій, незалежності фабричної інспекції від адміністративної влади.
Геть самодержавство!
Хан живе демократична республіка!
Хай живе соціал-демократія!
Катеринославський комітет РСДРП. Всеобщая стачка на Юге России в 1903 году. Сборник документе. Госполитиздат, 1938.
С. 160—162.
266.