Спадкоємці Української держави короля Данила - князі Острозькі та їх діяльність в XIV-XVII століттях.

Славні представники роду Данила Романовича, князі Остро­зькі на протязі XIV - поч. XVII ст. відігравали визначну роль в історії України-Русі, яка внаслідок втрати законних володарів по прямій лінії Льва та Андрія в XIV столітті входила в XV столітті до складу Великого князівства Литовського, а опісля Речі Пос­политої Польської.

На початку XVI ст. рід Острозьких займав в Україні-Русі панівне становище, як по багатству так і по політичному та ду­ховному становищу. Острозькі володіли великими землями на Волині та Київщині і частково в Галичині. Вся реальна повнота влади в основних ключових землях стародавньої України-Русі повинна була спонукати Острозьких до відновлення незалежно­сті своєї батьківщини, однак, як ми бачимо з ходу історичних подій Острозькі боролися тільки за культурно-національну авто­номію в рамках Речі Посполитої. Однак вся їхня діяльність, як і поставлені нами питання, викликають особливий інтерес до еко­номічної, політичної та релігійно-культурної діяльності.

Особливо ретельно слід розглянути діяльність представників цього роду після останніх володарів України-Русі Андрія та Льва.

Як відомо Острозькі з XIV по XVII століття визнавали себе як далекі родичі вищеназваних володарів і не особливо займали­ся політичною діяльністю в основному концентруючи свої зу­силля на економічно-господарській діяльності, про що буде ска­зано вище.

Найбільшу увагу при вивченні діяльності роду Острозьких привертає увагу особа князя Костянтина-Василя Острозького (1526/27-1608), яка по праву є найталановитішою особистістю свого часу: політиком, громадським, науковим та релігійним ді­ячем в Україні-Русі в XVI- на поч. XVII ст.

Як засвідчують джерела, князь Костянтин-Василь Острозь­кий приймав участь практично в усіх визначних подіях свого часу і в першу, чергу слід відмітити його визначна роль визнача­ється в підготовці і проведенні Брестської унії.

Князь Острозький, як ми бачимо в в XVII ст. пішов шляхом свого не менш енергійного предка ХІІІ ст., короля Данила, який в 1253 році вперше з’єднав Руську церкву з Римською унією. Ця подія, очевидно ще була пам’ятна і в XVII столітті, оскільки спричинила її відновлення за безпосередньою участю К.Острозького/1.

Власне такий крок князя-захисника національних та культу­рно-релігійних інтересів українського народу, зупинив повне його ополячення. Своїм своїми кроками князь К. Острозький, як захисник і покровитель науки і православної церкви, зробив все для підняття морального, культурного і наукового рівня україн­ського народу. Власне таким його прослідковували українські вчені ХІХ ст., зокрема П.Куліш. На його думку, князь Костянтин Острозький, який правив Україною-Русю незалежно від Польщі, нагодивши з нею феодальні відносини в останній чверті XVI століття так, що український народ мав право вільно розвивати свою культуру, релігію/2.

В зв’язку з тим значенням, яке князь Костянтин Острозький відігравав в історії України-Русі в XVI-XVII ст., нам слід розг­лянути в першу чергу ранній етап його діяльності, а власне по­чати сторожко епопею політичного сходження Костянтина Ост­розького з початку 80-х років XVI ст. Власне в цей же час прой­шов процес утвердження князя, як політичного лідера в Україні- Русі. Власне в цей час він відкрито переходить в опозицію до влади Речі Посполитої. Власне в цей час він уособлює владу, політичну і передусім економічну від Києва до Галичини. В цей же час проходить його входження в роль духовного лідера, який в обороні православ’я, на пряму з’єднує його в обхід релігійної структури Речі Посполитої з Римською церквою. Така позиція князя К.Острозького показує його, як політика типу короля Да- нила/3.

Таке визначне становище К.Острозького було дане йому по праву, який його рід, як вважали джерела XVI-XVII ст., займали в Україні-Русі з Х по XVII ст./4.

Як бачимо із джерел, рід князів Острозьких був найбільш близьким по династичному успадкуванню серед інших волинсь­ких князівських родів щодо генеалогічної лінії “Світлого короля Русі Данила Романовича Галицького”.

Що стосується генеалогії роду князів Острозьких, то цим пи­танням в ХІХ столітті займався М.А.Максимович, який вважав, що рід князів Острозьких походить від турово-пінських Рюрико- вичів/6.

Однак більш ретельні дослідження джерел XV-XVI ст. ви­явили, що князі Острозькі походять від сина короля Данила, Ав­стрійського герцога Романа/7.

Російський дослідник стародавніх генеалогій вважав, що Ро­ман одружений на литовсько-руській княжні залишив спадкоєм­ців, яким по його смерті були відведені волості на Волині, в їх числі Острог/8.

В другій своїй роботі дослідник наголошує, що хоча князі Острозькі і були від Данилового сина Романа, однак ні в ХІІІ ні в XIV століттях, коли були короновані прямі нащадки Данила аж до Юрія ІІ не могли претендувати на першість і Південно- Західній Русі. Тільки коли прямі спадкоємці короля Данила, що володіли Руссю в XV столітті припинили своє існування, князі Острозькі змогли по праву наслідувати право свого далекого предка короля Данила/9.

Близький до цих висновків був польський вчений ХІХ сто­ліття Ян Вольфф, який вважав, що князі острозькі походять від Данила Романовича і від турово-пінських Із’яславовичів/10. В останніх дослідженнях львівський дослідник Л.Войтович, у слід за Яном Вольффом теж прийшов до висновку, що князі острозь­кі походять від Данила Романовича і від турово-пінських Із’яславовичів/11.

На нашу думку найвірніша у цьому питанні, і ми підтримує­мо цю гіпотезу у нашій статті, точка зору польського вченого Т.Кемпи, який вірно зв’язує рід князів Острозьких виключно з родом короля Данила Галицького. На його думку, тільки таке спадкове право дало можливість Костянтину Острозькому про­довжити діяльність по відновленню національних та культурних надбань України-Русі/12.

Характерно, що перша згадка про князів Острозьких ми зна­ходимо в праці Я.Красинського “Польща”, яка була видана в 1574 році в Болоньї. Ця книга в першу чергу розрахована на єв­ропейського читача.

Сучасник князя К.Острозького П.Скарга в 1577 році так пи­сав про нього:” князь Острозький є першим в Грецькому законі з родом своїх великих предків і славою своєю і великим багатст­вом від Бога обдарований”/14. Першим, хто уже конкретніше подає свідчення про походження роду князів Острозьких це Б.Папрацький, який у своїй праці опублікованій в 1578 році по- міщує пояснення гербів Острозьких. Він виводить родовід Ост­розьких, хоч не завжди переконливо, від Рюрика до суто Остро­зьких князів. Б.Папрацький вперше назвав першого Острозького князя, волинського князя Давида Ігоревича, який в подальшому зайняв місце в родоводі князів Острозьких. По Б.Папрацькому, у Давида Ігоревича, одруженого на сестрі Володаря Перемишль­ського, за осліплення Василька Теребовлянського, було відібра­но князями Русі Руське (Волинське) князівство, а дано йому: Ос­трог, Любин, Дрогобуж, Чайториск, Пожеско, в Вітичах на Сей- мику/15.

По Б.Папрацькому подальша генеалогічна лінія Давида Іго- ревича приводить до князя Мстислава Даниловича, можна пос­тавити під сумнів/16.

Більш серйозніше до з’ясування генеалогії князів Острозьких підійшов у своїй “Хроніці” М.Кромер. Ця праця опирається на свідчення Яна Длугоша, який виводив Острозьких від правлячої династії королівства Русі. Автор, опираючись на ці свідчення, використовуючи по з’ясування цього питання не тільки легенда­рні свідчення, алей документальні джерела. За таких обставин М.Кромер висунув більш вірогіднішу генеалогію князів Остро­зьких. По Кромеру, рід князів Острозьких походить від Василька Романовича.

Однак більш конкретніше до з’ясування цього питання пі­дійшов польський дослідник М.Стрийковський, який теж при­йшов до висновку, що Острозькі з династій Володимира Моно­маха, де Мономаховичі володіли Україною-Руссю з ХІІ по XIV століття. Цю проблему М.Стрийковський з’ясував уже в першій своїй хроніці, яку він присвятив Історії Великого князівства Ли- товського/18.У другій своїй хроніці, яка вийшла в Кенігсберзі в 1582 році, походження роду князів Острозьких М.Стрийковський виводить із династії Мономаховичів. Перший Мономахович, на його думку, який володів Острогом був Давид Ігоревич. Він отримав місто за рішенням Витичівського з’їзду.

Однак в подальшому в наступному розділі М.Стрийковський виправляє своє твердження і вважає, що засновником роду кня­зів Острозьких був “монарх і цар всієї Русі Данило Галицький”. У подальшому він намагається цю свою гіпотезу розвивати пос­лідовно. Розповідаючи всюди про Данила Романовича, короля Русі, він всюди на полях супроводжує текст фразою “княжат Ос­трозьких предок”. Так він оформлює свідчення пов’язані з іме­нами короля Данила Левом і Романом і власне від останнього виводить Острозьких.

Таким чином, аналіз свідчень “Хроніки М.Стрийковського переконливо доказує, що походження князів Острозьких слід пов’язувати з яскравими представниками роду Володимира Мо­номаха, та володаря України-Русі короля Данила/19.

Попробуємо з’ясувати, які джерела використовував М.Стрийковський, щоб зв’язати генеалогію Острозьких з родом короля Данила Галицького. Передусім це свідчення Яна Длуго- ша, та джерела які були в архіві Великого князівства Литовсько­го, яке починаючи з ХІІІ століття було тісно зв’язане з державою короля Данила/20.

Не виключно, що він використав руські літописи Х-ХІІІ сто­літь, зокрема Волинський короткий літопис XVI століття/21.

Можна також впевнено сказати, що М.Стрийковський вико­ристав також працю Б.Папрацького, оскільки спочатку він як і Б.Папрацький ствердував, князі Острозькі походять від волинсь­кого князя Давида Ігоревича/22.

Перше повідомлення про приналежність Острозьких до київ­ської династії князів вийшло з під пера Г.Д.Смотрицького в 1581 року в Острозі в Біблії/23. Свідченням цього запису можна дові­ряти, оскільки автор наукового редагування Біблії в 70-80 роках XVI ст. входив в число самих наближених до князя Острозького людей/24.

Сукупність цих свідчень, особливо, найсвятішої книги того часу, Біблії, можна твердити, що рід князів Острозьких слід ви­водити від роду короля Данила. Отже Біблія чітко виводить рід князя Костянтина Острозького від “праотців” - “Володимира Святого і Ярослава Мудрого” і “короля Русі Данила”/25.

Такі ж свідчення, які підтверджують генеалогію роду Остро­зьких від перших Рюриковичів ми знаходимо в листі І.Потія на­писаному князю К.Острозькому 3 червня 1598 році/25.

Таким чином із свідчень джерел XVI століття ми бачимо, що рід князя Костянтина Острозького походить із стародавньої ди­настії володаря України-Русі, короля Данила. Характерно, що ці свідчення з архіву Острозьких почали розроблятися на фоні по­чатку реалізації Берестейської унії, коли князь К.Острозький очолював велике князівство Литовське і був першим сенатором “руських земель” королівства. Однак на фоні своєї могутності князь К.Острозький починає створювати власну “руську полі­тичну систему” і це зауважили його сучасники. Власне вона Ру­ська політична система потребувала володаря з законними спад­ковими правами на Руське королівство. Тому вчені, які перебу­вали при князю використовуючи архів Острозьких, дали для по­літичної діяльності К.Острозького його спадкове право на полі­тичне управління Україною-Руссю, виводячи його генеалогію від Володимира Святого /27.

Ситуація, як бачимо в релігійному питанні була критична і К.Острозький вирішив напряму в обхід польської релігійної ор­ганізації вийти на компроміс з Римською церквою, як колись це зробив король Данило. Отже першість політичну він намагався співвіднести з релігійною, власне тому, науковці в його архіві шукали свідчення походження його роду від короля-уніата. Як бачимо це ж твердили і польські джерела. Унію, яку фактично в 1596 році здійснив К.Острозький ставила його на рівень з його предком королем Данилом. Тому його походження з роду Дани­ла ніким не оспорювались і якщо б Річ Посполита в подальшому ставала конфедеративною державою, а К.Острозький би активно підтримав розбудову унії, то ми очевидно, по його претензії на абсолютну політичну владу в Україні-Русі, мали б в особах роду Острозьких в XVII столітті нового уніата-короля...

Із проаналізованих джерел, ми бачимо, що і сам князь К.Острозький в тій чи іншій мірі йшов до цієї мети. Як бачимо, що злучення земель України-Русі князь К.Острозький проводив рішуче, не оглядаючись на польський уряд. Будучи наймогутні- шим і найбагатшим сановником він прагнув утвердження свого панування в усій Україні-Русі. Характерно, що оцінка діяльності К.Острозького, як політичного і культурно-релігійного діяча бу­ла дана зразу по його смерті. Так А.Гваньїні в виданій в Кракові книзі “Хроніка землі Руської” в 1611 році наголошував: "Князь Костянтин Острозький, я кий виводиться від роду короля Русі Данила Галицького, зробив все в своєму житті, щоб повторити діяльність свого великого предка. Він скріпив Руське князівство, церкву, науку і культуру в одних руках. Він, я к і його далекий предок король Данило зчинив у 1596 році церковну унію Руської церкви з Римською../28.

В цей же час ми бачимо, що всі польські джерела, починаю­чи з Яна Длугоша виводять родовід князів Острозьких від вели­кого князя Володимира Мономаха і царя всієї Русі Данила Гали­цького. Приналежність князя Острозького до законно коронова­ного і зчинившого унію з Римською церквою в ХІІІ ст. великого князя України-Русі Данила Романовича, давало князям Острозь­ким політико-ідеологічну основу і духовне лідерство не тільки в питанні унії 1596 року, але й реальне право на відновлення ко­ролівства Русі. Власне унія прокладала шлях до такої незалеж­ності, однак передчасна смерть князя К.Острозького в 1608 році, як і не послідовність самого князя у цьому питанні не дала мож­ливості здійснитися цим планам.

Для остаточного і повного з’ясування цього питання нам ва­жливо, знати, як оцінював діяльність князя в цьому напрямку його сучасник і соратник Г.Д.Смотрицький. В своїй праці він не тільки підкреслював родинність князів Острозьких з великими князями київськими Володимиром Святим і Ярославом Мудрим, але й наголосив, що “Костянтин же єдину соборну церкву ство­рив, що сам Бог вибрав князя для цієї діяльності, приготував йо­му місце для вибраних/29.

Таким чином, діяльність роду острозьких і зокрема князя Ко­стянтина Острозького в XVI-XVII століттях, ще одна спроба ві­дновлення незалежності Української держави, що потребує по­дальшого дослідження.

Література

1. В.С.Ідзьо. Українська держава в ХІІІ столітті. Івано- Франківськ.1999, с.264-267.

2. П.А.Кулиш. История воссоединения Руси. Спб.1874, т.І, с.265-268.

3. М.Е.Бычкова. Русское государство и Великое княжество Литовское с конца XV века до 1669 г. Опыт сравнительно-исторического изу­чения политического строя.М.1996,с.24-35.

4. T.Kempa. Konstanty Wasyl Ostrogski (ok.1524) 1525-1608), wojewoda i marszalek ziemi wolynsky.Torun.1997,s. 14-15.

5. Л.В.Соболев. Генеалогическая легенда рода князей Острожских. Славяноведение. 2001, №2,с.32-33.

6. М.А.Максимович. Письма о князьях Острожских графине А.Д.Блудовой. Киев.1866,с.4-6.

7. Н.А.Баумгартен. Вторая галицкая династия // Известия русского генеалогического общества.Спб.1909,т.9,102-108.

8. Г.А.Власьев. Происхождение князей Острожских// Записки импера­торского генеалогического общества.Спб.1906,т.2,с.134-144.

9. Г.А.Власьев. Князья Острожские и Друцкие // Известия русского генеалогического общества. Спб.1911. Вып.ГУ,48-49.

10. Jn Wolff. Kniaziowie litewsko-ruscy od konca czternastego wieku.Warszawa.1895,s.125-136.

11. Л.Войтович. Удільні князівства Рюриковичів і Гедиміновичів у ХІІ- XV ст. Львів.1996.

12. T.Kempa. Konstanty Wasyl Ostrogski (ok.1524) 1525-1608), wojewoda i marszalek ziemi wolynsky.Torun.1997,s. 14-15.

13. J.Krasinski.Polska szyli Opisanie topograficzno-polityczne Polski w wieku XVI oraz materyaly do panowania Henryka Walerzyusza. Warszawa. 1852, s. 112.

14. P.Skarga. O jdnosci kosciola Bozego pod jednym pasterzem//Русская историческая библиотека. Спб.1882, t.VII. Стб.230.

15. B.Paprocki.Gniazdo cnoty z kad heby rycerstwa slawnego krolewstwa polskiego willkiego ksiestwa litewskiego, ruskiego, pruskiego, masowieckiego,zmudzkiego, i inszych panstw do tego krolewstwa nalezacych ksiazat i panow poczatek swoj maja.Krakow,1578,s.206-208.

16. T.Kempa. Konstanty Wasyl Ostrogski (ok.1524) 1525-1608), wojewoda i marszalek ziemi wolynsky.Torun.1997,s. 14-15.

17. Л.Войтович. Удільні князівства Рюриковичів і Гедиміновичів у ХІІ- XV ст. Львів.1996.

18. Г.А.Власьев. Князья Острожские и Друцкие. // Известия русского генеалогического общества. Спб.1911. Вып.ГУ,с.32-38.

19. М.Stryjkowski.O poczatkach wywodach, dzielnosciach sprawach rycerskich i domowych slawnego narodu litewskiego, zemojdzkiego i ruskiego, przedtym nigdy od zadnego ani kuszone, am opisane, z natechnienia Bozego a uprzejmie pilnego dosniadczenia ksiegi pierwsze etc. Warszawa.1978,145-153.

20. М.Stryjkowski.Kronika polska, litewska.zmodzka i wszystkiej Rusi.

Warszawa.1846, t.I, s.179, s.228,s.249, s.286, s.303,s.249,t.II,s.159-

160,s.281,s.305.

21. В.С.Ідзьо. Українська держава в ХІІІ столітті. Івано- Франківськ.1999, с.264-267.

22. Л.В.Соболев. Генеалогическая легенда рода князей Острожских. Славяноведение.2001,№2,с.35 -36.

23. B.Paprocki.Herby rycerstwa polskiego na piecioro ksiag rozdzielone. Krakow. 1858.

24. Библїа сиреч книгы Ветхаго и Нового Завета по языку словенс- ку.М.-Л.1988.Л.7-7об.

25. І.З.Мицько. Острозька Слов’яно-греко-латинська академія (1576- 1636).Київ.1990,с.ІІІ.

26. Библїа сиреч книгы Ветхаго и Нового Завета по языку словенс- ку.М.-Л.1988.Л.7-7об.

27. Русская Историческая библиотека.Спб,1903, т.ХІХ, стб.299.

28. Библїа сиреч книгы Ветхаго и Нового Завета по языку словенс- ку.М.-Л.1988.Л.7-7об.

29. A.Gwagnin. Z kroniki sarmacy i Europeskiej, opisanie Polski, w. kn. Litewskiego, ziemie Ruskiej, ziemie Pruskiej, ziemie Intflantskiej, ziemie Zmudszkiej. Kracow.1860.

30. Библїа сиреч книгы Ветхаго и Нового Завета по языку словенс- ку.М.-Л.1988.Л.7-7об.