СХІДНЬО-СЛОВ’ЯНСЬКІ ПЛЕМЕНА, З ЯКИХ ЗРОДИВСЯ УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД. УЛИЧІ Й ТІВЕРЦІ.
Ті племена, з яких зродився народ український, русини, — були такі:
Найменше, але найенерґійніше, творчо-динамічне плем’я поляни, сиділо довкола Києва, мало його в своїх руках і незабаром стало пануючим племенем всіх слов’ян сходу Европи.
На полянській базі утворилася Київська держава, з полян вийшли й перші її керманичі. Завдяки полянській зброї, полянській дипломатії та полянському патріотизмові, Київ швидко почав обростати землями, обертатися у веле- державу. Цьому зростові Києва сприяв не тільки творчий гін полян, яких літопис атестує „мужами мудрыми и смысленными”, себто, вто- ропними, що скромно жили, притримуючись предківських звичаїв, але потурала його зростові й сама природа, ті геофізичні блага, які поставили Київ в осередді водних й суходільних шляхів, що розбігалися по всьому, відомому тоді, світі.Полянська земля була дуже мала; на північному заході погранич- ним містом полян був Білгород на Ірпені й Вишгород на Дніпрі; на сході границею був Дніпро, хоч полянські поселення заходили й на Лівобережжя; на півдні, помежним містом була Родня коло злиття Росі з Дніпром; на заході — досягала верхів’я Тетерева. Якраз цей невеличкий клаптик лісостепової зони був ядром і гніздом нашого національного буття коренем, з якого воно вибуяло.
Лісовики древляни були сусідами полян на північному заході; вони заселяли лісостепову, а, почасти, й лісову, країну вздовж Прип’яті між Горинню й Тетеревом і мали столицю Іскоростень. На заході вони сусідували з дулібами, на півночі — з дреговичами; на північному сході, їх поселення досягали до Дніпра, на півдні доходили до верхів’їв Бугу.
Сіверяни чи сі в ер а, найчисленніше плем’я, займало терени сучасної Чернігівщини та Полтавщини, розселившись на лівому березі Дніпра, над Десною, Сеймом та Сулою й мало такі міста, як Чернігів та Переяслав. За сіверянами, далі на схід, літопис слов’янських племен не знає; натомість, візантієць Прокопій і арабські літописці аль Баладурі, ібн-аль Факіх, Табарі та Масуді свідчать, що Подоння та Приозів’я були заселені „численним народом слов’янським”. Ця їх розповідь цілком потверджується і археологічними даними, які констатують там наявність багатьох племен антсько-черняхівської культури „полів поховань”, й дальшим розгортанням подій. Нищівний удар цим слов’янським племенам нанесли, мабуть, печеніги в ІХ-корінилися в тому, що ці два літописні племена мали власні державні традиції, власну національну амбіцію й позбутися їх не мали охоти.