6. Т. Г. Шевченко. Кирило-Мефодіївське братство

Селянські заворушення в Росії і на Україні росли, зростав і вплив на Росію революційного руху Західної Європи. У Росії і на Україні появились революційні демократи. Вони провадили боротьбу проти самодержавства.

Т. Г. Шевченко

Великий борець за волю народу, геніальний український поет і талановитий художник Тарас Григорович Шевченко (1814— 1861) вийшов з низів українського народу, сам до 24 років був кріпаком і терпів всякі знущання від свого пана. Шевченко був основоположником нової української) літератури, великим май­стром художнього слова. Для своїх творів він брав кращі зразки народної творчості. У своїх сповнених гніву поемах і віршах—„Гайдамаки", „Сон“,,,Кавказ", „Заповіт", „Заги­неш, згинеш, Україно", „Я не нездужаю" і багатьох інших— Шевченко виступав як полу­м’яний революціонер, борець проти царизму, проти класо­вого й національного гноблен­ня народу.

Твори Шевченка глибоко пройняті ідеєю рівноправно­сті, братерства і єднання чис­ленних народів царської Росії. Геній Шевченка мужнів і міцнів у тісному зв’язку з роз­гортанням революційної бо­ротьби російських революцій­них демократів, під впливом Герцена, а пізніше Чернишев- ського і Добролюбова. Вели­кий вплив на Шевченка мала передова російська література особливо геній російського народу Пушкін, а також Лєрмонтов” Гоголь і революційно-демократичні письменники — Салтиков- Щедрін та інші.

У цей же період на Україні зароджується національний рух почала активно виступати ростуча українська інтелігенція — професори, вчителі, письменники. У своїй масі вона відбивала погляди української буржуазії, що тоді народжувалась, і не була настроєна революційно, а хотіла лише внести деякі зміни в то­

дішні політичні відносини.

Але найбільш передові представники української інтелігенції прагнули до активної політичної діяльності. В 1846 р. у Києві виникло так зване „Кирило-Мефодіївське братство", засноване М. Костомаровим, В. Білозерським та М. Гулаком. До цього таємного товариства ввійшли також Г. Андрузький, М. Савич, П. Куліш та ін.

На програму Кирило-Мефодіївського братства мали вплив передові течії політичної думки, починаючи з середини XVIII ст.: ідеї французької буржуазної революції, приклад організації Північноамериканських Сполучених Штатів, „Руська Правда" Пестеля, програмні вимоги „Товариства об’єднаних слов’ян¹¹, уто­пічний соціалізм, а також польський революційно-демократичний і національно-визвольний рух. Своєю кінцевою метою кирило-' мефодіївці ставили знищення кріпосництва і самодержавства і створення держави у формі федеративної слов’янської рес­публіки, яка об’єднувала б як рівноправні народи українців, росіян поляків, чехів, хорватів, сербів і болгар. ^Отже, програмні вимоги

Краєвид Києва в першій половині XIX ст.

братства в основному мали передовий, прогресивний характер. З цього боку кирило-мефодіївці наближалися до декабристів, •особливо до „об’єднаних слов’ян", а також і до своїх сучасників петрашевців, організація яких існувала в Петербурзі одночасно з Кирило-Мефодіївським братством.

Частина кирило-мефодіївців на чолі з Костомаровим дотриму­валась реформістської тактики. Костомаров вважав, що здійснити програму братства можна мирними засобами, шляхом реформ, підготовлених поширенням серед народу освіти і ідей, викладе­них у програмі організації.

Довідавшись від Костомарова про існування в Києві таємної політичної організації, Шевченко ввійшов у неї. Він цілком приймав революційні ідеї братства — республіканський лад і зни­щення кріпосництва, але він найрішучіше розійшовся з лібе­ральною тактикою Костомарова і його прибічників.

I

Але братству не вдалося досить широко розгорнути свою діяльність. У 1847 р. воно було викрите царською владою, і його члени поплатилися за свою діяльність засланням. Найтяжче по­терпів Шевченко. Цар розправився з ним не стільки за участь у братстві, скільки за його революційну поезію. Шевченка від­дали в солдати і заслали в Орську фортецю під Оренбургом, де його примусили відбувати тяжку службу рядового солдата і з наказу царя, заборонили йому писати й малювати. Це було найстрашнішою карою для великого поета і художника. Проте, Його могутня воля до боротьби з ворогами народу не була зла­мана, і коли в 1857 р., вже після смерті Миколи І, Шевченко був повернутий.з заслання, він, оселившись у Петербурзі, продов­жував у своїх віршах революційну боротьбу проти панів і цар­ського уряду. Але, змучений тяжкою неволею, він прожив недовго і помер 26 лютого 1861 р.

5.