P сформування народного господарства та суспільного устрою

Заволодіння Габсбургами західноукраїнськими І землями спричинило нову ситуацію в їх політичному, соціальному й культурному роз­витку Хронологічно воно збігалося з початком реформ освіченого^абсолютпзму, здійснюваних Марією Терезою та Иосифом II в 70-80-х рр XVIII ст Ix головним завданням було пристосування абсо­лютної монархи до дедалі зростаючих ринкових відносин та нових тенденцій суспільного життя До­сягти цього передбачалося посиленням державної централізації та підпорядкуванням правлячій династії усіх ділянок життя держави і суспільства.

У ході реформ дворянство було усунуте ВІД керівництва місцевою адміністрацією, а натомість запроваджено управління державних чиновників Упорядковано систему обліку й контролю, проведе­но перші статистичні переписи земельних володінь 1 населення, скасовано внутрішні митні кордони і чис­ленні збори, запроваджено податок із доходів У галузі економіки проводилася політика протекціонізму, заохочувався розвиток промисловості й торгівлі, в їзд до країни іноземних спеціалістів Змінено систему комплектування війська запроваджено обов’язкову військову повинність (їй не підлягали тільки дворя­ни й особи інтелігентних професій) та центролізований набір рекрутів

З метою підвищення продуктивності землеробст­ва та зростання кількості населення, що, згідно з тогочасними економічними теоріями, вважалося най­важливішими передумовами піднесення могутності держави, було реформовано аграрні відносини Иоси­фа II патентом від 5 квітня 1782 р скасував особисту залежність селян від дідичів і надав їм елементарні громадянські права одружуватися без згоди пана, пе­реселятися, обирати професію, передавати своє майно у спадщину, навчати дітей грамоти у школі або ремес­ла у місті Патент від 16 червня 1786 р обмежив панщину до трьох днів на тиждень Інший патент (9 серпня 1786 р ) зобов’язав селян, які відробляли менш як три дні панщини на тиждень, виконувати на панському полі додаткові роботи під час жнив та сінокосу (літні помічні дні) за невелику плату, але в межах узаконеної тижневої норми — не більше трьох днів 1787 р складено перший земельний кадастр (Иосифинську метрику) Тоді ж землі селянського ко­ристування (рустикальні) були відокремлені ВІД панських (домінікальних) і дідичам заборонено са­мовільно розпоряджатися ними Селяни одержували право спадкового користування своїми наділами Не­подільну владу дідичів над підданими обмежували урядова заборона бити селян (1788), надання їм пра­ва вільного продажу продуктів свого виробництва, права скаржитися на панів (1781), а сільським гро­мадянам — права самоврядування (1784)_o

Вершиною реформаторської діяльності Иосифа II став “урбаріальний” патент від 10 лютого 1789 р, який проголошував скасування панщини та заміни її чиншем, розмір якого залежав від прибутків селянсь­кого господарства Селянинові мало залишатись 70% його прибутку, 12,2 —йти на державні податки, а 17,8% — на чинш дідичеві Для Галичини встанов­лювалася зменшена норма державного податку 8,3% селянського прибутку від землі

Значні зміни внесено в життя церкви її підпоряд­ковано державі Дещо послаблено монополію католицької церкви за рахунок усунення обмежень і дискримінації некатолицьких конфесій (1781) Ліквідовано частину монастирів, з майна яких утво­рено так званий релігійний фонд для благодійних цілей Держава взяла на себе підготовку й утриман­ня священнослужителів та відкрила їм широке поле діяльності над моральним вихованням молоді в нав­чальних закладах Окремим законом зрівняно в правах євреїв

Важливі зміни відбулися в системі освіти Bnep- ше шкільну освіту переведено на державний кошт Згідно з шкільною реформою 1774 р в містечках і ве­ликих селах створювалися початкові школи (“тривіальні”), в окружних центрах — “головні”, а в центрах провінцій — “нормальні ”, в яких велася та­кож підготовка вчителів Колишні монастирські середні школи перетворено на гімназії Роботу освітніх закладів нормували державні навчальні прграми та обов’язкові підручники

Усі ці реформаторські заходи відповідали суспільному пргресу Але централізаторсько-абсолю­тистські тенденції та бюрократичний спосіб їх проведення спричинили загострення суспільно- політичних суперечностей у країні Реформи наштовхнулися на опір різних сил, і, врешті-решт, час­тина з них (насамперед у сфері аграрних відносин, як, наприклад, урбаріальний патент 1789 р ) була скасо­вана самим Иосифом II та його наступниками

Відхід від реформаторського курсу, який почав­ся в країні після смерті Иосифа II, тривав майже до середини XIX ст, коли уряд з метою опанувати внутрішньополітичну ситуацію, яка склалася на той час, розпочав новий виток реформ 1846 р рядом за­конодавчих актів внесено часткові зміни в аграрні відносини у Галичині скасовано літні помічні дні й візницьку повинність селян, дещо зменшено панщи ну, селянам надано право розпоряджатися земельними наділами (продавати, передавати у спадщину, за­ставляти до 2/3 їх вартості), оскаржувати дії дідичів у адміністративних органах Радикальніші реформи почалися під час революції 1848 р Тоді імператорсь­ким патентом від 17 квітня 1848 р оголошено звіль­нення селян від панщини та інших повинностей на користь дідичів у Галичині 31 липня 1848 р дію па­тенту поширено на Буковину Згідно з ухвалою Угор­ського сейму (березень 1848р ), підтвердженою згодом імператорським патентом (2 березня 1853p), стало вільним і селянство Закарпаття За звільнення селян дідичі згодом одержали великий викуп і, крім того, поступово заволоділи майже всіма лісами і пасовища­ми Скасування панщини остаточно ліквідувало юридичну залежність селянина від панського двору Селяни також стали власниками наявної у їхньому ко­ристуванні землі Завдяки цьому селянство пере­творилося на самостійну суспільну силу, а згодом — і на важливого чинника політичного життя

Революція поклала початок демократичним ре­формам у суспільному житті Конституційною грамотою від 25 квітня 1848 р Австрія була прого­лошена конституційною монархією, в якій законодавчу владу мали виконувати спільно імператор і парла­мент, декларовано демократичні свободи (свободу особи, совісті і віросповідання, друку, зборів, ор­ганізацій, гласність суду, відповідальність міністерств перед парламентом тощо), усім народам гарантова­но непорушність їх національності й мови 22 липня 1848 р у Відні був скликаний загальноімпер- ський парламент (рейхстаг), який, переїхавши восе­ни 1848 р до м Кромержижа, зайнявся підготовкою конституції Був вироблений її проект, яким передба­чалося перетворення Австрійської монарп у федерацію вільних і рівноправних націй Проте в умовах спаду революції уряд 7 березня 1849 р розпустив парла­мент, а за кілька днів до того (4 березня) оголосив так звану откройовану (даровану зверху) конституцію від імені нового імператора Франца-Иосифа І Нею в Австрії відновлено централізовану монархію, щоправ­да, все-таки декларувавши національну рівноправ­ність Ця конституція, однак, фактично не набула чинності і 1851 р була скасована

Почалася дев’ятилітня епоха неоабсолютизму, яка характеризувалась відновленням необмеженої влади імператора та зведенням до мінімуму реформа­торської діяльності Лише частково було під­тверджено аграрне законодавство революції 1848 р 1859 р був виданий закон про свободу промисловості Громадянські права й свободи обмежувались, було відновлено цензуру Певне значення мала реформа освіти, спрямована на модернізацію навчальних за­кладів Був проголошений принцип загальної початкової освіти для дітей віком від 6 до 12 років Однак освіта знову підпорядковувалася завданням уніфікації й германізації В системі освіти перевага на­давалась німецькій мові Навчання національними мовами допускалось тільки в початкових школах

Новий цикл конституційних реформ почався в Австрії у 60-х рр У результаті їх проведення було по­ступово ліквідовано абсолютинський режим і відновлено конституційно- парламентське правління Початок цьому процесу поклав документ від 20 жовтня 1860 р, відомий під назвою Федеральної конституції, згідно з яким передбачався розподіл за­конодавчої влади між імператором і рейхстагом та провідними сеймами А завершився він австро-угорсь- ким компромісом, згідно з яким Австрійська держава перетворилася на дуалістичну (двоїсту) Австро- Угорську імперію, і прийняттям грудневої конституції 1867 р, яка на півстоліття визначала політичний статус держави як конституційної монархи

Конституція декларувала недоторканість особи, житла і власності, свободу слова й друку, право спілок і зборів, формальну рівність національностей і мов у школі, установах та громадському житті, надавала об­межену автономію окремим краям Законодавчу владу представляв двопалатний парламент (рейхстаг), компетенцією якого були загальні питання держав­ного життя, інші — передавались у відання крайових сеймів Депутати рейхстагу і крайових сеймів обира­лися чотирма куріями — великих землевласників, торговопромислових палат, міст і сільських громад — на основі високого майнового цензу Це майже на 50 років забезпечило перевагу в законодавчих органах, з одного боку, представників великої земельної влас­ності та багатого міщанства, з другого — представників панівних і привілейованих націй Куріальна система у виборах до рейхстагу була ска­сована під час виборчої реформи 1907 р, яка, запровадивши загальне, рівне, безпосереднє вибор­че право при таємному голосуванні, значною мірою сприяла демократизації політичного життя в країні У виборах до крайових сеймів куріальна система збе­реглась аж до першої світової війни