САДИБА ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХІІІ ст. В «МІСТІ ВОЛОДИМИРА» ДАВНЬОГО КИЄВА

А. О. Козловський, М.М. Ієвлєв (Київ)

Посадибний характер забудови давнього Києва підтверджується як письмовими джерелами, так і численними археологічними дослідженнями на його території.

На території Верхнього міста давнього Києва відомо декілька частково досліджених садиб. Але, у зв'язку з тим, що ці дослідження проводилися на досить невеликих ділянках, встановити площу і структуру їх забудови досить складно. Найбільша кількість досліджених садиб у Верхньому місті була відкрита у «місті Володимира», на території деяких з них зафіксовано ювелірні та косторізні майстерні². Треба відзначити, що залишки ювелірних майстерень було відкрито майже в усіх досліджених давньоруських містах³, що вказує на широке поширення ювелірного ремесла на території Давньої Русі.

Цікаву садибу, де зафіксовано залишки ювелірного виробництва, досліджено на території Верхнього міста Старокиївською експедицією у 1999 р. Ця садиба розташовувалася на центральній вулиці Давнього Києва, яка йшла від Золотих воріт на Поділ, навпроти металообробних майстерень, досліджених В. К. Гончаровим у 1955 р.⁴ Вона знаходилася на території історичного ядра Києва, по вул. Володимирській 8, на місці будинку кінця ХІХ - початку ХХ ст. Садиба була зафіксована при дослідженні підвалів цього будинку. Загальна площа дослідженої ділянки становила 217 м2. Під підлогою, після розчистки будівельного сміття і проведення зачистки, на глибині 1,1 м від рівня підлоги, знайдені фрагменти кераміки ХІІІ-XV ст. Далі, на глибині 1,2 м. від рівня підлоги, зафіксовано культурний шар, який являв собою гумусований суглинок потужністю 0,3-0,5 м, насичений вуглинками та попелом.

Як показали дослідження, початок освоєння даного району давнього Києва фіксується з ІХ-Х ст., коли на цьому місці існувало язичницьке кладовище. Одне з поховань цього могильника досліджено під час проведення розкопок. Це підкурганне поховання жінки з набором прикрас і речей повсякденного вжитку.

В результаті проведених археологічних досліджень на ділянці можна виділити три будівельних періоди давньоруського часу: І - ХІ - початку ХІІ ст., ІІ - першої половина ХІІ - початок ХІІІ ст., ІІІ - перша половина ХІІІ ст. Треба відмітити, що протягом всього цього часу орієнтація всіх будівель залишалася сталою, а місця розташування будівель ІІ та ІІІ періодів розташовувалися практично на одному і тому ж місці. Забудова ХІ ст. значною мірою була знищена будівлями ХІІ та першої половини ХІІІ ст., а також будівлею ХІХ ст. Таким чином, від забудови ХІ - першої половини ХІІ ст. збереглися частини лише двох будівель № 1 та № 2 (рис. 1).

Другий будівельний період представлено житлами та будівлями ХІІ - початку ХІІІ ст.

ЖИТЛО 1. Знаходилося біля західної стінки розкопу.

Розбір череня показав, що він був викладений битою керамікою - уламками горщиків ХІІ - початку ХІІІ ст. З західної частини печі розчищено кілька ямок від дерев’яних кілочків діаметром - близько 9 см, які були її конструктивною основою. Поряд з піччю і по всій площі житла траплялися окремі фрагменти обпалених бортиків від жаровні, якою був споряджений купол печі.

У заповненні житла знайдено різноманітний матеріал. Кераміка представлена, головним чином, фрагментами вінець горщиків з низькими, відхиленими назовні, вінцями із закраїною усередині й вузьким плічком, як правило, орнаментованим. Вдалося реконструювати кілька великих кухонних горщиків та глечиків. У складі керамічного матеріалу зафіксовано фрагмент невеличкого горнятка з петельчатою ручкою, плошки, а також, денце з геральдичним княжим знаком (рис. 2,1-3, 5,7). Амфорна кераміка із заповнення житла № 1 відноситься до двох типів (за А.Л.

У південно-західному куті дослідженого житла, на глибині 0,6 м, знайдена мідна поясна підвіска. Вона складається з двох частин: основи, яка кріпилась до поясу і, самої підвіски, що кріпилася до основи на шарнірі. Перша являла собою прямокутник із штампованим орнаментом у вигляді рельєфної діагональної решітки з позолотою та срібленням. Знизу прямокутника є дві петлі для шарніра. По краях - два отвори для кріплення до поясу. Форма нижньої частини підвіски підтрикутна. Вершини трикутника завершають невеличкі кружечки. У центральній вершині є петля, в яку монтувався шарнір. Ця частина також вкрита орнаментом: вписана у основний простір замкнена лінія, що повторює підтрикутні обриси підвіски, зовні й у середині якої багато дрібних солярних знаків (рис. 2, 4). Також зафіксовано біконічне шиферне пряслице, кілька уламків скляних браслетів, кручених і напівкруглих у перетині, блакитного, зеленого, фіолетового, жовтого та інших кольорів, а також уламки скляних посудин. Горілий прошарок товщиною до 10-12 см на дні житла свідчить, що воно загинуло під час пожежі.

ЖИТЛО № 2 розташовувалося в південно-східній частині розкопу, воно орієнтовано по лінії схід-захід та мало підпрямокутну форму. Західна стінка житла мала довжину приблизно 2,7 м, а довжина південної стінки, що збереглася - 2,6 м, глибина котловану споруди сягала 1,5-1,9 м (рис. 1). Посередині західної стінки котловану до нього примикав прямокутний у плані вхід, розміром 1?0,5 м, глибиною 1,2 м. Вхід мав одну сходинку, глибина якої від

Рис. 1. Загальний план розкопу.

верхнього рівня зачистки житла - 0,3-0,35 м. Заповнення котловану входу було густо насичене сильно кородованими тонкими залізними платівками.

Котлован житла було заповнено слабогумусованим суглинком, насиченим вуглинками, кістками тварин і уламками кераміки. У східній стінці котловану, майже на рівні долівки, знайдено розвал великого горщика ХІІ-ХІІІ ст. (рис. 3, 2). Серед матеріалу, знайденого

Рис. 2. Речі з житла № 1.

у заповненні житла, звертає на себе увагу високий, яйцеподібної форми горщик бурого відтінку з закопченою поверхнею, короткою, дещо потовщеною циліндричною шийкою і короткими, різко відхиленими назовні, округлої форми, вінцями. Горщик товстостінний (стінки 0,8 - 1 см), висотою 33 см, діаметром вінець 16 см і діаметром дна 14 см. По плічку і верхній частині тулуба нанесено невиразні врізні лінії. Цікавий і фрагментований горщик висотою 25 см з орнаментом у вигляді врізних паралельних ліній і насіннєподібних насічок по плічку, діаметр вінець 22 см, дна - 10 см (рис. 3, 1). Крім горщиків, знайдено фрагменти світильників і керамічну пробку.

Фрагменти амфорної тари (за А.Л. Якобсоном) представлені двома типами: ХХІІ (1 варіант) рубіж ХІ-ХІІ до середини ХІІІ ст. - 2 фрагменти стінок і одна ручка зі стінкою; тип ХХІІІ - ХІІ-ХІІІ ст. - 2 фрагменти стінок. На дні котловану житла була виявлена полірована кістяна ручка з неглибоким отвором з торця, прикрашена врізним зигзагоподібним орнаментом, вірогідно, від люстерка (рис. 3, 3). За керамічним матеріалом житло № 2 датується ХІІ - початком ХІІІ ст.

ЖИТЛО № 3. Котлован житла № 3 майже повністю перекривався зверху котлованом житла першої половини ХІІІ ст.

Рис. 3. 1-3 - речі з житла № 2; 5-6 - речі з будівлі № 4.

житла могла становити до 9-10 м². Глибина котловану житла становила 0,6 м. Котлован був заповнений сірим гумусованим суглинком. У північно-східному куті виявлено залишки глинобитної печі, яку зруйнував великий кутовий стовп житла № 7. У східному та північному бортах котловану житла № 3 простежені сліди дерев’яних конструкцій - відбитки дерев’яних колод діаметром 20 см. У котловані житла не зафіксовано стовпових ям, що, можливо, свідчить про зрубну конструкцію будівлі. У заповненні житла виявлені фрагменти вінець горщиків ХІІ - початку ХІІІ ст.

ЖИТЛО № 4. Залишки житла зафіксовано у північно-східному куті дослідженої ділянки. Простежена частина зруйнованого котловану глибиною 1,7 м, заповненого сірим гумусованим суглинком із включеннями глини, вуглинок, попелу, фрагментів печини та кераміки ХІІ ст. У верхній частині житла знайдено кістяний загострений стрижень (проколку). Зверху котлован житла, як і усіх жител ХІІ - початку ХІІІ ст., був частково перерізаний більш пізнім котлованом житла першої половини ХІІІ ст.

БУДІВЛЯ № 3. У протилежному, південно-західному куті розкопу досліджено будівлю, яка простежувалася протягом, майже, 2 м на північ від південної стіни приміщення. Повністю контури споруди у плані виявити не вдалося (рис. 1). Серед фрагментів кераміки, зафіксованих в заповненні споруди, привертають увагу вінця великого горщику ХІІ ст. діаметром більше 20 см, з невеличкою шийкою, вкритою щільним лінійним орнаментом і хвилястою лінією по плічку. Вінця мають з внутрішнього боку виразну закраїну під покришку. Досить цікаві вінця великого горщику із сильно відігнутою назовні короткою шийкою, складно профільованим манжетом і, одночасно, невеличкою закраїною з внутрішнього боку. Шийка майже вертикально переходить у нешироке плавне плічко, орнаментоване двома врізними паралельними лініями. Горщик відноситься до рубежу ХІІ-ХІІІ ст. У складі керамічного матеріалу житла траплялись фрагменти глечиків, а також уламки глиняних світильників. Виходячи з того, що в заповнені будівлі залишків печі не знайдено, вона мала господарче призначення.

БУДІВЛЯ № 4 була зафіксована з глибини 1,4 м від рівня підлоги у північно-західному куті розкопа. В плані вона була неправильної форми і мала темне горіле заповнення, густо насичене давньоруським матеріалом, інтенсивність якого зменшувалась на південь, південний захід і схід, де заповнення було значно світлішим і не вміщувало великої кількості матеріалу. Зафіксована ширина будівлі у перетині по осі північ-південь - 3 м, із урахуванням, що частина її була зруйнована будівельними шурфами. Загальна глибина будівлі близько 1,1 м. На південь від будівлі були зафіксовані три стовпові ями. Південно- східну частину цієї споруди перерізала господарча будівля першої половини ХІІІ ст. Можна припустити, що відкрита будівля мала господарче призначення. Її заповнення було насичене плінфою (товщиною 2-2,5; 3,5 см.), фрагментами вінець гончарного посуду ХІІ-ХІІІ ст., амфор, що відносяться до трьох типів (за А. Л. Якобсоном): Тип ХХІІ - кінця ХІ - початку ХІІІ ст. (2 фрагменти ручки і 2 стінки); Тип ХХІІІ - ХІІ-ХІІІ ст. (3 стінки і фрагмент вінець з ручкою); Тип Я - Х-ХІ ст. (1 фрагмент стінки). Цікавими знахідками є бронзові речі - фрагмент поясної пряжки та бляшки-розподілювача ременів (рис.3, 5). Такого типу розподілювачі, виготовлені ливарним засобом з бронзи, чи з міді мають широке розповсюдження та аналогії в старожитностях Балтійського регіону, а також на пам'ятках Новгородської землі. Подібні розподілювачі, знайдені при дослідженні Новгорода, датуються другою половиною ХІІ ст.⁶ Серед знахідок також слід відмітити кілька фрагментів браслета, виготовленого з низькопробного срібла (рис. 3, 6), фрагменти залізних цвяхів, гострильний брусок із світло-жовтого сланцю, шиферне прясло, ядро для пращі із залізистого пісковику, фрагмент скляної посудини, частини світильників. До складу матеріалу ями входила велика кількість кісток тварин і птахів.

Таким чином, до другого будівельного періоду садиби, який датується першою половиною ХІІ - початку ХІІІ ст., входило 4 житлових будівлі та 2 господарчі об'єкти. Більша частина з них, судячи з результатів проведених досліджень, загинули внаслідок пожежі на початку ХІІІ ст., сліди від якої фіксуються як у культурному шарі, так і в усіх досліджених житлах та будівлях. Але садиба не припиняє свого існування - на місці загиблих жител та будівель впродовж нетривалого часу будуються нові житлові та господарчі споруди.

ІІІ будівельний період датується першою половиною ХІІІ ст.

ЖИТЛО № 5 - центральна житлова будівля садиби. Воно було орієнтовано за сторонами світу, мало підквадратну форму розміром 3?2,7 м, глибина котловану - 1,6-1,8 м. Таким чином, площа підкліту дорівнювала трохи більше 8 м² (рис. 4, 1). За 30 см на південь від північно-західного кута житла, в західній стінці котловану, знаходився вхід у підкліт розміром 1,25?1,35 м. Ця прямокутна прибудова у своїх північно-західному і південно-західному кутах мала стовпові ямки (північна діаметром 14 і південна - 15 см), обидві глибиною близько 30 см. Після розчистки горілого заповнення входу у його західній стінці була виявлена горизонтально покладена на ребро горіла дошка товщиною 3,5 см, що відносилась до внутрішнього облицювання входу і з'єднувала між собою обидва стовпи. Ця знахідка свідчить про те, що вхід до житла був облицьований дерев'яними дошками. Під час розкопок входу в підкліт споруди приблизно на глибині 0,5 м було знайдено череп людини. При подальшій розчистці котловану з заходу на схід були розчищені хребці, вже роз'єднані, але, в цілому, такі, що зберегли анатомічний порядок; дрібні кістки, а також великі кістки кінцівок ніг. Кістки скелету (жінки) виявилися «розтягнутими» по осі захід-схід на досить значну відстань, а також знаходилися на різних рівнях, з поступовим зниженням у східному напрямку. Це свідчить, що останки потрапили у котлован під час пожежі, разом з перекриттям підкліту і стелі житла, що завалилися. Серед кісток людини знайдено: фрагмент обручки, пласкої у перетині, із зеленого скла (діаметром 1,5 см), синя скляна кругла намистина (діаметром 0,8 см) і мідна дужка - частина прикраси головного убору, вірогідно, очілля (діаметром 2 см), з петелькою на кінці і рельєфною поверхнею (рис. 5,9). Такого типу жіночі прикраси, виготовлені з золота, срібла та міді, були поширені в першій половині ХІІІ ст. на території Давньоруської держави, про що свідчать їх численні знахідки та їх наявність у скарбах давнього Києва⁷. Перепад висот між рівнем підлоги входу і підлогою котловану приблизно 0,7 м, що свідчить про те, що вони були з'єднані, скоріш за все, дерев'яною драбиною.

Рис. 4. План і розріз житла № 5 (І половина ХІІІ ст.).

У підкліті стовпові ямки простежено по всіх чотирьох кутах котловану житла, а також посередині північної стіни (рис. 4,1). У північно-західному куті котловану житла, біля долівки були простежені залишки обвуглених горизонтально покладених дощок, якими обшивався підкліт. Товщина найкраще збереженої дошки - 5,5 см. Дошки фіксувалися з зовнішнього боку стовпів.

На дні житла виявлено кілька різних за розміром ям. Вздовж східної стіни розташовувались три великих ями, діаметром близько 0,65 м і глибиною від 0,1 до 0,2 м. Певно в них встановлювали великі корчаги або амфори. Кілька відносно невеликих ямок розчищено південніше входу в житло. Зі сходу до них прилягало нерівної форми заглиблення глибиною близько 0,25-0,3 м і по довжині близько 1,75 м, яке, вірогідно, разом з ямками слугувало сховищем для різного роду припасів. Південніше входу в житло, у стінці котловану, в 0,85 м від південно-західного кута житла на відстані 0,45 м від долівки були невеличкі ніші-заглиблення або полички, вирубані в материковому лесі 0,12 і 0,13 м заввишки, для світильників та маленьких посудин, розвали яких були виявлені тут же. Дослідження показали, що житло загинуло під час пожежі, внаслідок чого дерев'яні стіни, стеля, підлога двох поверхів із численним господарським начинням впали всередину котловану. Великий розвал печини простежувався на рівні первинного виявлення котловану житла у південно- східному куті, свідчить, що піч була розташована над підклітом.

Заповнення котловану житла складалося переважно з гумусованого мішаного ґрунту з включенням кераміки, кісток тварин, шматків плінфи, фрагментів бронзових виробів і скляних браслетів, горілого дерева, вуглинок, золи тощо. Найвиразніше завал дерев'яних горілих конструкцій будівлі у вигляді залишків горілих дошок і деревного тліну простежувався на глибині 0,5-0,6 м (перекриття другого поверху споруди). Саме поверх них зосереджувалась найбільша частина знахідок: цвяхи, фрагменти обгорілої глиняної обмазки, фрагменти жорен та інше. На глибині 0,95 м було знайдено шиферне прясло, численні фрагменти кручених скляних браслетів. На глибині 1,2 м, в південно-західному куті житла був знайдений розвал горщика; поряд з ним залізна пряжка, окремі фрагменти рогів зі слідами розпилу. У 0,6 м від північно-східного кута котловану житла неподалік від східної стінки житла на глибині 1,1 м, було знайдено горщик-глек доброї збереженості, закопчений від перебування у пожежі. Ця посудина мала носик для зливу і ручку, прикріплену до вінець і плечика. Висота - 23,5 см, діаметр горловини - 12,5-14,5 см, діаметр дна - 10 см. Дно має сколи. Глечик з прямим вертикальним, ледь відхиленими назовні, вінцями, вертикально зрізаними зверху. Орнамент комбінований: по вінцю врізні лінії, рядок насіннєподібних заглиблень по плечику, нижче якого п'ять рядків врізних ліній. Глечик датується першою половиною ХІІІ ст. (рис. 6). На дні котловану, на глибині 1,6 м біля його західної стінки, південніше від входу в житло було знайдено розвал горщика першої половиною ХІІІ ст. Він був закопчений, з ошлакованою від дії пожежі поверхнею, висотою 16,5 см, з ручкою, прикріпленою до шийки і плічка. Діаметр по вінцях 15,5 см, діаметр дна - 10 см. Вінця горщика короткі, округлі зовні, вертикально зрізані зверху, з борозенкою з внутрішнього боку. Горщик орнаментований по шийці врізними лініями та рядком насіннєподібних заглиблень по плічку. (рис. 6, 11). Великі посудини представлені верхньою частиною горщика-корчаги діаметром 45 см (рис. 6,7). Її висота близько 54 см, діаметр денця 12 см. За формою вона аналогічна вищеописаним горщикам. Дещо іншу форму репрезентують уламки корчаги опуклої форми, діаметром горловини 16 см, з масивними стінками товщиною близько 1 см, та двома невеликими ручками і невеликою, підпрямокутною у розрізі, горловиною заввишки 2,5 см з незначним нахилом вінець до середини, денцем діаметром близько 15 см. Її висота становила близько 60 см (рис. 6, 1). Серед цікавих керамічних знахідок дві невеликі плошки з петлеподібними ручками та вузькогорлі глечики з однією або двома ручками (рис. 6, 9,10). У складі керамічного матеріалу зустрічалися денця з клеймами з геометричними композиціями та фрагментами геральдичних знаків.

Амфорна кераміка з житла № 5 представлена трьома типами (за А. Л. Якобсоном). Тип ХХІІ (1 варіант) - початок ХІІ - середина ХІІІ ст.: товстостінні з дрібним рифленням

Рис. 5. Речі з житла № 5.

(6 стінок; 1 денце, 2 фрагменти ручок); Тип ХХІІІ - ХІІ-ХІІІ ст.: стінки тонкі з крупним рифленням (дугоподібна ручка та 129 стінок амфор); Тип ХХУ - ХІ-ХІУ ст. - 1 фрагмент стінки завтовшки 11-13 мм, без рифлення. Частина фрагментів амфорної кераміки мала графіті. До складу керамічного матеріалу слід віднести двоярусний світильник висотою 11 см з двома блюдцями діаметром 14 см. Окремо слід відмітити особливий різновид кераміки - маленькі, плоскодонні посудинки (тиглі) з залишками металевих шлаків. Діаметри їх денець 2,5-3 см, а збережена висота 3-5 см. Такого типу тиглі були знайдені на Подолі, по вул. Щекавицькій 25-27, у заповнені будівлі виробничого призначення, де вони знаходились поряд з тиглями напівсферичної форми⁸. Знахідки тиглів з плоским дном відомі також на Райковецькому городищі і в давньоруському Новогрудку⁹. Треба зазначити, що тиглі з плоским денцем були найбільш поширені у містах Середнього Подніпров’я, в той час, як тиглі з напівсферичним денцем найбільш поширені у лісовій зоні¹⁰. У заповненні котловану житла виявлено значну кількість виробів з кольорового та чорного металів. Серед них привертають увагу близько 20-ти фрагментів бронзового хороса (рис. 5, 4, 6). Цікавою знахідкою є мідна фляга, з залізним хомутом на горловині і з петелькою для підвішування (рис. 5, 1). Такого типу фляги практично не відомі на давньоруських пам’ятках. Значний інтерес викликає знахідка гольника, виготовленого з тонкого мідного листа (рис. 5, 3). Такого типу гольник, але зроблений з заліза, був знайдений при розкопках по вул. Артема 12 у м. Києві¹¹.

До знахідок з кольорових металів треба також віднести кілька шматків свинцю. Було знайдено також 8 уламків металевого кородованого круглого люстерка діаметром близько 9 см, кілька ошлакованих фрагментів заліза. Серед залізних виробів - невеличка кругла пряжка діаметром 2,5 см, дужка від відра, залізні цвяхи, ніж, кресало, великий ключ, довжиною 14,3 см (рис. 5, 9), клямки від віка сундука, скоби-петлі. Серед залізних знарядь треба відзначити залізний штихель-різець, ромбоподібний в перетині, довжиною 8 см з невеликою круглою голівкою (рис. 5, 7), такого типу залізний штихель був знайдений при дослідженні ювелірної майстерні у Ярополчі Залеському¹². Цікавою знахідкою є залізна булава у вигляді куба зі зрізаними краями та отвором усередині, розмірами 3,5?3,5 см (рис. 5, 2). Булави з такими навершями досить широко поширені та складають майже половину усіх знахідок цього типу зброї¹³. Особливий інтерес становить знахідка ключа (довжиною 9,5 см, вагою 90 г.) з залізною робочою частиною (борідка з чотирьох прямокутних зубчиків) і литим бронзовим «кільцем» у вигляді складної композиції з трьох частин. Поперечний круглий в перетині стрижень зверху має плетену композицію, яка перекривається аркою, що обрамляє отвір, у який також впаяно кільце (рис. 5,8). Було також знайдено декілька гострильних кам’яних брусків.

Під час розкопок залишків житло зібрано колекцію скляних виробів. Серед них уламки браслетів - кручених, круглих гладеньких і плоско-опуклих, різної кольорової гами: сині, зелені, коричневі і блакитні. Деякі з них перевиті золотою ниткою. Також було виявлено ніжку від маленького келиха, фрагмент денця у вигляді розетки і вінця скляної посудинки, ймовірно, частини плоскодонного кубку, фрагмент обручки, плоско-випуклої в перетині, і дрібну намистину. Окрім того, знайдено численні фрагменти кісток з слідами обробки.

Житло каркасно-стовпової конструкції, окрім підвалу-підкліту, мало ще два поверхи, що фіксуються стратиграфічно (рис. 4, 2). Вірогідно, воно також мало так звані «сіни», які спиралися на додаткові стовпи, що дозволяло розширити площу другого поверху до 13,5 м². На це вказують виявлені стовпові ями на відстані 1,25 м від південно-західного кута котловану та на південь від торця входу у підкліт (рис. 4, 1).

Враховуючи датування зафіксованої кераміки, житло можна віднести до першої половини ХІІІ ст. Наявність тиглів, штихеля та сировини у вигляді фрагментів виробів з кольорових металів, та шматків свинцю, свідчить, що досліджена будівля, вірогідно, належала майстру-ювеліру. Обставини знахідки людського кістяка та заповнення котловану свідчать про те, що житло загинуло під час монгольської навали 1240 р.

ЖИТЛО № 6 мало каркасно-стовпову конструкцію. Під час дослідження вдалося простежити два його кути. Один із них орієнтований на південний захід, а інший на північний схід. Сторона (північно-західна), що їх з’єднувала, мала довжину 3,12 м. У розрізі західного борту шурфу котлован простежено впродовж 3,5 м. Загальна глибина котловану 0,6 м. Житло № 6 частково перекривало житло ХІІ - початку ХІІІ ст. (№ 2) (рис. 1). Котлован житла було заповнено чорно-сірим гумусованим суглинком, насиченим вугликами, рештками горілої деревини, шматками обпаленої глиняної обмазки стін. У заповнені також зустрічались численні кістки тварин, фрагменти плінфи товщиною 2,5 см, кераміка кінця ХІІ-ХІІІ ст. Глиняна долівка житла була вкрита потужним шаром золи та горілого дерева. Вздовж західного і південного бортів котловану було простежено обвуглені залишки дерев’яної обшивки - горизонтальні дошки-горбилі, шириною 18 см, покладені одна на одну, випуклою стороною

Рис. 6. Речі з житла № 5.

до бортів котловану житла. Судячи з заповнення котловану великою кількістю решток горілого дерева, вуглинок та попелу, над відкритим підклітом існував ще один поверх. Таким чином, з урахуванням того, що підліт житла був заглиблений лише на 0,6 м, воно вірогідно було півтораповерхове.

На дні котловану будівлі, розчищено кілька ям від стовпів. Поблизу південно-західного кута виявлено яму, діаметром і глибиною 18 см, поблизу північно-східного - діаметром 22 і глибиною 20 см. По центру стіни розчищено яму діаметром і глибиною 30 см. Долівка житла глиняна, утрамбована, товщина її 4-5 см. У верхній частині котловану, під час розчистки виявлено людський кістяк. Він лежав на лівому боці, обличчям вниз. Руки зігнуті у ліктях на рівні голови, ноги підігнуті. При подальшій розчистці виявилось, що на північ від цього кістяка знаходяться кістки нижніх кінцівок ще одного небіжчика. Впереміш з кістками, окрім кераміки ХІІІ ст., траплялись уламки плінфи.

Під черепом верхнього кістяка знайдено кручений скляний браслет, а під його тулубом - уламок товстого скла - дно кубка. Поряд з кістяком знайдено шматки давньоруської штукатурки - вапняно-цем'янкового розчину.

Приблизно у 20 см від пахової частини першого кістяка на схід знаходився череп ще одного небіжчика, він лежав на правому боці, нижня частина скелета лежала на схід. Нижче знаходились залишки ще одного кістяка, кістки ніг якого тягнулись на північний схід. На самому дні котловану був знайдений ще один - 4-й кістяк, без черепа, орієнтований ногами на північ.

У заповненні житла також виявлені кістки тварин, зокрема бика і вівці, фрагменти плінфи товщиною 2,5 см (в тому числі лекальна), фрагмент трикутної плінфи, товщиною 3 см, а також уламки плінфи 4; 4,5; 5; 5; 6 см, брущатка завтовшки 7 см. Керамічний матеріал представлено фрагментами гончарного посуду ХІІ-ХІІІ ст. Майже повністю вдалося реставрувати горщик діаметром вінець 13, денця - 8 см, висотою 16,5 см, орнаментованого по плічку кількома рядами паралельних ліній, під якими йшов ряд нігтьових вдавлень (рис. 7, 1). Фрагмент верхньої частини горщика, безсистемно орнаментованого по плічку насіннєподібними вдавленнями, а також дно горщика з клеймом у вигляді геральдичного двозубця, окресленого колом (рис. 7, 3). Знайдено фрагменти двоярусних світильників. У житлі зібрано фрагменти амфорної кераміки типу ХХІІ (1 варіант) - рубежу ХІ-ХІІ ст., до середини ХІІІ ст. - 4 фрагменти стінок з дрібним рифленням, а також 2 варіант того ж типу - ХІІІ ст., 1 фрагмент ручки і 1 фрагмент стінки (згідно класифікації А. Л. Якобсона). Знайдено кілька залізних виробів - цвяхів та залізну плоску пластину довжиною 17 см, фрагменти кручених і гладеньких браслетів, а також фрагменти скляного посуду. У верхній частині заповнення котловану житла № 6 було знайдено свинцевий виріб, дзвоноподібний у розрізі з наскрізним отвором, висотою 7,5 см, верхнім діаметром 2 і нижнім 7 см, вагою 1,540 кг. Сліди від рублячого інструменту (зубила?) на цій речі, можливо, свідчать, що це була свинцева заготівка, від якої відрублювали шматки свинцю, які плавились і змішувались зі сплавами срібла, міді. Тобто, вона використовувалась в ювелірній справі як сировина (рис. 10, 2).

Вся зафіксована у житлі кераміка датується кінцем ХІІ - першою половиною ХІІІ ст. Наявність потужного горілого шару на дні житла та нашвидкоруч скинутих людських кістяків у його заповнені вказують на те, що будівля № 6, загинула під час монгольської навали 1240 р.

ЖИТЛО № 7 виявлено після зачистки південної частини розкопу. Дослідженнями зафіксовано північну і західну стінки котлована, який орієнтувався бортами за сторонами світу, та мав глибину 0,65 м. Західна частина житла тягнулась під фундамент будівлі ХІХ ст. У північно-східному куті котлован також досліджено не повністю. Ширина котловану з заходу на схід приблизно 2,5 м, а по осі південь-північ 2,7 м. З урахуванням знищеної частини, вірогідно його загальна площа мала не більш 9-10 м² (рис. 1), долівка була глиняна. У північно- східному куті, на глибині 0,6 м від поверхні ХІІІ ст. зафіксовано розвал глинобитної печі, орієнтований челюстями на захід. Черінь печі розміщувався на підсипці (гумус із вугликами). У північно-східному куті житла були простежені дві стовпові ями - перша глибиною 0,5 м, діаметром 20 см, друга глибиною 20, діаметром 25 см. Обидві ями частково прорізали житло № 3, яке залягало нижче.

У житлі зафіксовано велику кількість різноманітного матеріалу. Фрагменти вінець горщиків з діаметром вінець 14, 16, 18 і 23 см. Вінця прямі, вертикальні, відхилені назовні, з вертикально зрізаним верхнім краєм, чи скошеним до середини. Шийка досить коротка, невиразна. Цей тип горщиків прикрашений різними орнаментальними композиціями: 1) верхня частина тулуба та весь тулуб вкрито врізними лініями, а плічко насіннєподібними заглибленнями; 2) вінця орнаментовані врізними лініями, а плічко великими насіннєподібними заглибленнями; 3) вінця та плічко орнаментовані врізними лініями; 4) плічко орнаментоване врізними лініями; 5) вінця орнаментовані врізними лініями, а по плічку нанесена хвиля. На

Рис. 7. Речі з житла № 6.

деяких фрагментах вінець наявні кільцеподібні, овальні в перетині ручки, прикріплені до вінець і тулуба горщиків. Подібний тип посуду характерний для Києва кінця ХІІ - першої половини ХІІІ ст.

У заповненні житла знайдено великий горщик висотою 38 см, діаметром вінець 29 см і зовсім незначним діаметром дна - 13 см (з клеймом). Вінця невисокі, переходять у досить опукле плічко, орнаментоване паралельними лініями, під якими йде рядок «насіннєподібного» орнаменту (рис. 8, 1), фрагмент вінець горщика з ручкою і лінійним орнаментом, що прикрашає верхню частину вінець і плічко, між якими, по шийці насіннєподібні вдавлення. Своєрідна колекція денець посуду споруди із клеймами: у вигляді вписаного в коло хреста, геральдичного тризуба, що відноситься до вищезгаданого горщика, зображення у вигляді стилізованої літери Ж. Найцікавіше клеймо, що дещо нагадує попереднє, але має цілком певний вигляд розпластаної ящірки (рис. 8, 5-8). Знайдено дво- і одноярусний (на високій орнаментованій ніжці) світильники. Інтерес представляє невеличка плошечка-мисочка, висотою 4 см, діаметр вінець 13 см і денця - 9 см (рис. 8, 2). Амфорна тара (за А.Л. Якобсоном) представлена фрагментами чотирма типами: Тип ХХІІ 9 (1 варіант) - рубіж ХІ-ХІІ ст., до середини ХІІІ ст. - 2 стінки, 1 фрагмент горловини з графіті; Тип ХХІІІ - ХІІ-ХІІІ ст. - 1 стінка і один фрагмент ручки; Тип Я - попередній ХХІІІ типу - 1 фрагмент стінки - Х-ХІ ст.; Тип ХХУ - 1 стінка ХІІІ - початок ХУ ст. У складі іншого матеріалу - кругла заготовка для пряслиця з овруцького шиферу і фрагмент поліхромної полив’яної плитки з підлоги. В заповненні житла № 7 було зібрано колекцію виробів з заліза, серед яких ковані цвяхи, ножі та їх фрагменти, кресало, кільце тощо. Особливо треба виділити зализні знаряддя праці - долото, терпуг, штихель (рис. 8, 4, 9, 10). Подібного типу знаряддя мали широке поширення на території Давньоруської держави. Зокрема, штихеля, подібні знайденому, зафіксовано в ювелірний майстерні у Ярополчі Залеському¹⁴. Досить рідкою знахідкою є терпуг. Такого типу терпуги були знайдені на городищах Райковецькому, Новогрудку, Вишгороді, Новгороді та інших містах Давньої Русі¹⁵. Знахідки такого типа знарядь як долото досить поширені на території Давньоруської держави.

Житло мало стовпову конструкцію, і за керамічним матеріалом може датуватися першою половиною ХІІІ ст. Судячи з заповнення котловану, воно загинуло внаслідок пожежі.

ЖИТЛО № 8. Рештки цього житла зафіксовано у північно-східному куті розкопу. Глибина котловану складала 1м. Воно перекривало житло ХІІ - початку ХІІІ ст. (№ 4). У правому куті житла простежувалися залишки глинобитної печі, яка знаходилася на гумусній підсипці завтовшки 15 см. В заповнені житла знаходилися матеріали ХІІ-ХІІІ ст.

БУДІВЛЯ № 5 (ХІІІ ст.). Як і інші будівлі цього періоду воно частково перерізає будівлю першої половини ХІІ - початку ХІІІ ст.(будівлю № 3). У напрямку з півночі на південь простежено у розрізі досить великі 4 сходинки до глибини 1,2 м., що вели у потужний підкліт будівлі. Про повну глибину котловану частково зафіксованої споруди судити важко, оскільки його верхня частина зрізана фундаментом будинку, і основна частина будівлі була зруйнована. Під час зачистки контурів котловану траплялись фрагменти плінфи - білої на зламі, товщиною 2; 2,3 см, і рожевої, завтовшки 4 см, та невиразні уламки кераміки ХІІ-ХІІІ ст. Призначення цієї будівлі встановить неможливо, можна тільки зробити припущення, що це був вхід до льоху.

БУДІВЛЯ № 6 знаходилася у північно-західній частині розкопа. Простежено сіре майже прямокутне у плані заповнення (гумусований суглинок) котловану, глибиною 0,6 м, площа якого у зрізі прилягала до стіни-перемички фундаменту будівлі ХІХ ст. Довжина та ширина простеженої частини котловану 2,5?2,5 м. Будь-якого матеріалу у заповненні не виявлено. Скоріш за все, це господарча споруда. З урахуванням товщини стін фундаменту його загальна площа не перевищувала 9 м².

На території розкопа окрім 8 жител та 6 будівель ХІІ-ХІІІ ст. досліджено три господарчі ями цього часу.

ЯМА № 1 знаходилася на схід від житла 2. За довгою віссю (по лінії північний-захід - південний-схід) її розмір близько 1,5 м. Глибина близько 0,7 м. Її заповнення становив гумусований суглинок з великою кількістю вугликів, насичений давньоруською керамікою ХІІ-ХІІІ ст., фрагментами амфорної кераміки, печини і кісток тварин.

ЯМИ № 2-3. Діаметр обох ям у плані становив 1,5 м, глибина близько 0,8 м. Заповнення ям було насичене різноманітним матеріалом. У складі керамічного матеріалу фрагменти вінець горщиків ХІІ-ХІІІ ст. Виразними є великий фрагмент вінець горщика, орнаментованого по плічку орнаментом у вигляді паралельних ліній і насіннєподібних відбитків, а також аналогічний різкопрофільований фрагмент вінець з підтрикутними маленькими вдавленнями над прокресленими по плічку паралельними лініями. Цікавими є дві однакові за формою невеличкі плошки, одна вкрита орнаментом у вигляді хвилястої лінії, а інша - орнаментом у вигляді насіннєподібних заглиблень, з клеймом на дні. Виявлено також кілька фрагментів денець горщиків з клеймами. До складу керамічного матеріалу належить дев'ять фрагментів амфорної кераміки ХХІІІ типу (згідно А. Л. Якобсону), що датуються ХІІ-ХІІІ ст. Серед знахідок треба відмітити також: залізний шип, ніж, цвяхи, фрагмент скляного браслету синього кольору, уламок бортика круглого віконного скла, фрагмент стінки прозорої скляної посудини з накладним зеленим валиком і уламок стінки скляної посудини зеленого кольору та оброблений оленячий ріг.

На основі аналізу археологічних матеріалів, конструктивних особливостей житлових і господарчих будівель, а також враховуючи стратиграфії, можливо встановити, що планувальна структура цієї ділянки «города Володимира» протягом ХІ-ХІІІ ст. практично не змінювалася. На дослідженій ділянці перші споруди виникають в ХІ ст., вони розміщуються вздовж центральної вулиці міста. При подальшому розвитку міста тут виникає більш щільна забудова. Якщо до ХІ ст. відносяться тільки дві будівлі, то в ХІІ - на початку ХІІІ ст. тут вже існують 6 будівель.

Планувальна структура садиби протягом ХІІ - першої половини ХІІІ ст., майже не змінюється. Всі будівлі садиби, окрім житла № 2 (яке мало зрубну конструкцію стін),були каркасно-стовпової конструкції, досить поширеної у Верхньому місті, що підтверджується результатами досліджень у цьому районі¹⁶. Судячи з наявного матеріалу, на початку ХІІІ ст. всі будівлі першої половини ХІІ - початку ХІІІ ст. загинули внаслідок пожежі. Однак вони

Рис. 8. Речі з житла № 7.

швидко відбудовуються знову майже на тому ж місці. В першій половині ХІІІ ст. на цій території розміщувалась садиба, на території якої, як і в попередній період, знаходилось 4 житлові та 2 господарчі споруди. Результати археологічних досліджень дають можливість реконструювати садибу першої половини ХІІІ ст. (рис. 9). ЇЇ досліджена площа дорівнювала приблизно 217 м², що з урахуванням знищеної частини може прирівнюватися до площі невеликих садиб (площа 250 м2), виявлених на Подолі. У давньому Новгороді досліджені двори садиб ремісників та купців дорівнювали 280-500 м2 ¹⁷. У центральній частині садиби розташовувався двоповерховій будинок, який був збудований на місці одноповерхового будинку ХІІ- початку ХІІІ ст. Від попереднього будинку він відрізнявся тим, що мав на один поверх більше, і його підкліт був глибше приблизно на 1 м. Всі інші житла навпаки мали менш заглиблені підкліти приблизно на 0,4-0,6 м в порівнянні з попередніми, але були вищими. Якщо будівлі ХІІ - початку ХІІІ ст. мали більш глибокий підліт, який мало

Рис. 9. Садиба першої половини ХІІІ ст.

підходив для ремісничої діяльності чи проживання, то будівлі першої половини ХІІІ ст. могли використовуватися по обох цих призначеннях. Таким чином, всі житла садиби цього часу мали каркасно-стовпову конструкцію та були двоярусними, що було характерно для забудови Верхнього міста першої половини ХІІІ ст.¹⁸

Виявлені при дослідженні садиби матеріали пов'язані з ювелірним та косторізним ремеслами. Це свідчить про те, що мешканці садиби могли займатися цими ремеслами. Розглядаючи призначення двох господарчих будівель, розташованих на території садиби, можна зробити припущення про їх призначення по місцю їх розташування. Так будівля № 6 можливо використовувалася для обробки металів, а будівля № 5 слугувала для збереження різноманітних припасів.

Знахідки, отримані при дослідженні жител та будівель садиби, свідчать про те, що всі вони, окрім центрального житла, використовувалися як виробничі приміщення. В житлах садиби, на останньому етапі її існування, в якості виробничих приміщень, скоріш за все використовувалися їх підкліти. Археологічними дослідженнями в Києві встановлено, що в багатьох житлах такого типу знаходилися різноманітні майстерні¹⁹. На основі особливості планіграфії і конструктивних особливостей досліджених жител і будівель можна зробити спробу реконструкції загального вигляду садиби, яка існувала в першій половині ХІІІ ст. (рис. 9).

У багатьох давньоруських містах аналіз досліджених майстерень показав, що вони, як і досліджена садиба, складалися з декількох будівель²⁰. Таку ж саму картину зафіксовано при дослідженні «кварталу ювелірів в Новогрудку»²¹. Досліджена нами садиба входила до складу комплексу майстерень, відкритих у цьому районі Давнього Києва²².

У 1240 р. садиба загинула в результаті пожежі під час штурму «города Володимира» монголами, що підтверджується знахідками останків мешканців Києва, які були виявлені поверх горілого заповнення одного з котлованів житлових будівель. Наявність культурного шару другої половини ХІІІ-ХУ ст. з притаманним йому матеріалом свідчить на користь того, що на даній ділянці Києва життя не вщухало і після погрому міста монголами, але було не таким інтенсивним.

¹ ТолочкоП.П. Массовая застройка Киева Х-ХІІ вв. // Древнерусские города. - К.: «Наука», 1981.

- С. 63-115.

² Килиевич С.Р. Детинец Киева ІХ- первой половины ХІІІ века. - К.: «Наук. Думка», 1982.

³ Гончаров В.К. Райковецкое городище. - К.: Из-во АН УССР, 1950. - С. 128-132; Лысенко П.Ф. Города Туровской земли. - Минск: «Наука и техника», 1974. - С. 65, 66; Седова М.В. Ярополч Залесский. - М.: Из-во «Наука», 1978. - С.78-84; Гуревич Ф.Д. Древний Новогрудок. - Л.: «Наука», 1981. - С. 127-138.

⁴ Гончаров В.К. Археологічні розкопки в Києві у 1955 р. // Археологія. -1957. - Т.10. - С. 122-135.

⁵ СедоваМ.В. Ювелирные изделия древнего Новгорода (Х-ХУ вв.). - М.: «Наука», 1981. - С. 148, 150-152, Рис. 57.

⁶ Там же. - С. 146. - Рис. 57-11; 150-152.

⁷ Корзухина ГФ. Русские клады ІХ-ХІІ вв. - М.-Л., 1954; Назаренко В.А. О находке очелья в Новогрудке // Культура средневековой Руси. - Л.: «Наука», 1974. - С.170-172.

⁸ Ивакин ГЮ., Степаненко Л.Я. Раскопки в северо-западной части Подола в 1980-1982 гг. // Археологические исследования Києва 1978-1983 гг. - К.: «Наук.думка», 1985. - С. 77-105. С. 82, 83.

- Рис. 3.

⁹ Гончаров В.К. Райковецкое городище.

¹⁰ СедоваМ.В. Ярополч Залесский. - С. 80.

¹¹ МовчанІ.І., Козловський А.О., ІєвлевМ.М. Археологічні дослідження поблизу Львівської площі в 2005 р. // Археологічні дослідження в Україні 2004-2005 рр. - К., Запоріжжя.: Дике поле, 2006.

- С.285-288.

¹² Седова М.В. Ярополч Залесский. - С. 133. - Табл. 4,1.

¹³ Археология СССР. Древняя Русь. Город, замок, село. - М.: «Наука», 1985. - С. 311, 341. - Табл. 129, Рис.1-3; Лысенко П.Ф. Города Туровской земли.

¹⁴ Седова М.В. Ярополч Залесский. - С. 133. - Табл. 4.

¹⁵ Гончаров В.К. Райковецкое городище. - Табл. ХХУІ; Зайцева И.Е. К Вопросу об организации ювелирного дела в городах Древней Руси // Славяно-русское ювелирное дело и его истоки. - СПб.: Из-во СПбИИ РАН «Нестор-История», 2006. - С. 60-63; Археология СССР. Древняя Русь. Город, замок, село. - М., 1985. - С. 311, 341. - Табл. 95.

¹⁶ ТолочкоП.П. Киев и Киевская земля в эпоху феодальной раздробленности ХІІ-ХІІІ веков. - К.: «Наук. Думка», 1980. - С. 86.

¹⁷ Там же. - С. 87. Толочко П.П. Массовая застройка Киева Х-ХІІ вв. // Древнерусские города.

- К.: «Наука», 1981. - С. 63-115 (С. 90, 91).

¹⁸ Толочко П.П. Киев и Киевская земля в эпоху феодальной раздробленности ХІІ-ХІІІ веков. - С. 86.

¹⁹ Толочко П.П. Массовая застройка Киева Х-ХІІ вв. - С. 63-115.

²⁰ Зайцева И.Е. К Вопросу об организации ювелирного дела в городах Древней Руси. - С. 60-63.

²¹ Гуревич Ф.Д. Древний Новогрудок. - С. 130-132.

²² Килиевич С.Р. Детинец Киева ІХ- первой половины ХІІІ веков.