Русь-Україна та Володимиро-Суздальська Русь в середині ХІІІ століття (1249-1252)
В 40-50 роках Русь-Україна проводила широкомасштабні переговори з католицьким Заходом і римським папою зокрема. Проведені переговори з папою римським та сусідніми західноєвропейськими країнами, дали можливість великому князю Данилу зрозуміти, що ні західні сусіди ні папа не зможуть надати реальну військову допомогу Україні-Русі у можливій війні з Золотою Ордою/1.
В цей же час він займається зміцненням обороноздатності власної держави, будує нові міста, фортеці, замки, він готується, оскільки розуміє, що його чекає майбутня війна, адже він бажає за будь-яку ціну визволитися з під татаро- монгольського ярма. Така діяльність стає провідною ідеєю його життя, якій великий князь Данило залишається вірним до останнього свого подиху/2.Готуючись до боротьби, великий князь Данило прекрасно розумів, що подолати добре озброєне й дисципліноване ординське військо можна буде лише тоді, коли стане можливе об'єднання усіх руських сил. У зв’язку з цим великий князь України- Русі звернув увагу на північний схід, де у 1249 році за рішенням імператора Монголії великим Володимиро-Суздальським князем став Андрій Ярославович, який одразу ж почав проводити незалежну політику щодо Золотої Орди і самого хана Батия/3. У перший же рік свого князювання він не послав дарунків Батию, що обов'язково робили його попередники. Прагнення Андрія Ярославовича визволитися від монголо-татарської неволі не могло не привернути уваги великого князя України-Русі Данила Романовича. Скоро між Україною-Руссю і Володимиро- Суздальською Руссю встановлюються дружні відносини, які переростають в союз, ініціатором якого стає володар української держави великий князь Данило.
У 1250 році він закріплюється шлюбом великого князя Во- лодимиро-Суздальської держави Андрія Ярославовича з дочкою володаря України-Русі. Вінчає їх у Володимирі на Клязьмі найближчий сподвижник володаря України-Русі митрополит Кирило.
Суздальський літопис сповіщає, що у 1251 році: «одружився князь Андрій Ярославович з дочкою Данила Романовича і вінчав їх митрополит у Володимирі»/4. Цей союз України-Русі з Воло- димиро-Суздальською Руссю міг мати лише одну мету - збройну відсіч Золотій Орді, наслідок якої повинен був бути тільки один- повне визволення від монголо-татар. Суздальський літопис наголошував: «що Андрій Ярославович разом з своїми боярами волів краще бігати від татар ніж царям їх служити»/5. Проте планам наймогутніших володарів України-Русі і Володимиро- Суздальської Русі не судилося збутися. Монголо-татарські хани сторожко спостерігали за створенням союзу, шлюб Андрія Ярославовича на дочці Данила Романовича дав їм зрозуміти, що зволікати більше не можна, адже вони ризикують втратити контроль над Володимиро-Суздальською Руссю. У 1252 році на Во- лодимирсько-Суздальську Русь раптово рушило величезне військо під керівництвом одного з царевичів-чінгізідів Неврюя. Його військо форсованим маршем вступило в Володимиро- Суздальську державу. Андрій Ярославович не скорився і вийшов з усіма наявними у нього силами проти монголо-татар. Коли татари форсували річку Клязьму і підійшли до міста Переяслава- Заліського тут зустрів їх великий Володимиро-Суздальський князь з усіма своїми полками. Як сповіщає новгородський літописець: «була січа велика», Андрія Ярославовича підтримала лише прислана тверським князем Ярославом невелика дружина. Напад монголо-татар був настільки несподіваний для Андрія Володимиро-Суздальського, що він не успів вчасно сповістити про нього володаря України-Русі Данила, тому допомога української держави запізнилась.У зв’язку з поразкою Андрій Ярославович утік в «Свейську землю», тобто в Швецію і на жаль більше не зумів у своєму житті організувати спротиву монголо-татарам. Так володар України- Русі втратив єдиного реального союзника, а Володимиро- Суздальська держава в наслідок Андрієвої поразки знову попала в залежність від Золотої Орди/6. Після втрати єдиного союзника на північному-сході, для боротьби з монголо-татарами, Данило Романович зрозумів, що для відсічі монголо-татарського нашестя йому потрібно знову шукати союзників серед західноєвропейських держав, на чолі яких стояв папа римський.
Шість років тому володар України-Русі відгукнувся на пропозицію папи римського Інокентія IV відносно вступу України-Русі в союз католицьких держав, однак протидія монголо-татар не дала можливості у той час завершити об'єднавчий процес України-Русі з західноєвропейським світом.Ситуація склалась так, що володар України-Русі не сказав папі ні так ні ні. Однак у ту пору 1246-1248 роках шляхи їхні розійшлися, оскільки папа бажав швидкої релігійної унії православної церкви з католицькою, а володар України-Русі реальної військової допомоги проти монголо-татар. Однак володар Укра- їни-Русі не поспішав робити висновки, адже папа обіцяв Данилу Романовичу очолити хрестовий похід католицького воїнства усієї Європи проти монголо-татар. Однак переконавшись у неспроможності папи організувати і очолити боротьбу проти монголо- татар, володар України-Русі, щоб уникнути нападу Золотої Орди, припинив процес входження України-Русі у союз католицьких держав і процес унії православної церкви з католицькою зокрема. Розгніваний папа Інокентій ZV направив проти України- Русі ворожих їй литовських князів, та Данило Романович навіть не направляв проти них військо, прикордонна сторожа легко відбила напад литовців і прогнала їх у глиб зарослої диким лісом Литви. Здавалось після цього стосунки з папою розірвались назавжди. Однак папа був досить досвідченим дипломатом, зірко споглядав за ходом політичних подій на сході Європи, через деякий час у нових умовах він знову зав'язує у 1252 році політичні стосунки з великим князем Данилом і зрозуміло чому.
В цей час головний союзник України-Русі, Володимиро- Суздальська держава, зазнала поразки від царевича Неврюя. В цей же час Золота Орда вирішила покарати і союзника Володи- миро-Суздальської держави, великого князя України-Русі Данила. У зв’язку з цим до кордонів України-Русі, було підтягнуто військо на чолі з монголо-татарським полководцем Куремсою. Власне така політична ситуація примусила володаря України- Русі відновити переговори з папою.
Ініціатива відновлення переговорів повністю належала папі, який діяв через посередництво угорського короля Бели IV, останній писав папі, що не пожалів праці, щоби схилити великого князя Данила до переговорів: "Marnfcstum est de sollιcιtudιπc nostra ae dιlιgentιa іп revocatione Ruthenorum ad obedιentιam sedιs apostolιcae, guorum пипсіі vel ιdιm accesserunt vel sunt ad vos proxιme reuerenter acessuri. 5 ιdus majιa. 1252»/7.У висновок нашого дослідження наголосимо, що це останній рівноправний союз двох сусідніх держав та народів в ХІІІ столітті. І Україна-Русь і Володимиро-Суздальська Русь щиро прагнули до союзу оскільки в обох була спільна мета-визволення з під монголо-татарського іга/8.
Література
1. І.В.Ідзьо. Українська держава в ХІІІ столітті. Івано- Франківськ.1999,с.257-265.
2. Руський літопис. К. 1989, с. 314, 332.
3. В.Т.Пашуто. Очерки по истории Галицко-Волынской Руси. М. 1950,с. 251-256.
4. Суздальская летопись по Лаврентьевскому списку. Л. 1927.Стб. 460-485.
5. М. Ф. Котляр. Данило Галицький. К. 1979, с. 160-162.
6. Codex Diplomaticus Hungariae ecelesiaticus as civilis/ Ed. G. Fejer. Budae, 1829, t. 2, 4, p. 66., t. 4, 2, p. 144 (від 9 травня 1252) (Дальше CDH)
7. Fheiner. Monumenta Poloniae. Lwow 1878,. t.!, s. 107; t.!!!, s. 23-35.
8. В.Ідзьо. Українська держава в Х!!! столітті. !вано- Франківськ.1999,с.257-265.