Русь-Україна і Скандинавія.
Через своє геополітичне становище праукраїнська держава не могла залишитися також поза увагою північних народів, особливо скандинавських. Десь наприкінці VIII ст. почався масовий відхід варягів (норманів) із своєї батьківщини в пошуках нових засобів для існування й наживи.
Об’єднавшись у військові дружини, вони швидкохідними човнами діставалися до віддалених куточків світу. Спочатку варяги побували на землях Данії, Англії, Франції, Південної Прибалтики, дійшли до Середземного моря й задовго до Колумба висадилися в Америці. Основними їхніми заняттями стали воєнний промисел, військова служба і торгівля. Варяги відзначалися мужністю, хоробрістю, наполегливістю, безжалісністю як до противника, так і до себе.На початку IX ст. активізувалося проникнення варягів через систему річок та озер углиб Східної Європи. На той час, напевне, встановилися й перші контакти між праукраїнцями й скандинавами. Археологічна наука не виявила слідів тривалого перебування або економічного чи побутового впливу скандинавів у Середньому Подніпров’ї періоду заснування Руської землі. На українських землях вони з’явилися тоді, коли тут вже існувала власна державність. Тому твердження норманістів про начебто вирішальну роль варягів у створенні Київської Русі не можна визнати переконливими.
Князі Руської землі Аскольд і Дір брали на службу дружини варягів, доручали їхнім конунгам виконувати деякі завдання. Зокрема, варяги брали участь у посольстві русів до Константинополя у 838 р. У складі праукраїнських дружин князя Аскольда вони у 860— 866 рр. ходили на Візантію, а потім на мусульманські міста Закаспію. Але ці військові виправи мали короткочасний, епізодичний характер, так само як і торгівля норманських купців.
Проте з часом південний напрямок стає переважаючим у військово-службовій, здобичницькій і торговельній діяль-
ності скандинавів. Торуються шляхи руху варягів на Південь. Один з них пролягав Волгою до Каспійського моря. Більш важливого значення набув «шлях з варяг у греки». Ним скандинави діставалися до Чорного моря й Візантії в пошуках воєнної здобичі й військової служби. Він ішов з Балтійського моря через систему річок і волоків із верхів’їв Західної Двіни в Двіну й далі до Чорного моря. Переміщення товарів і грошей цим шляхом відіграло важливу роль у розвиткові економічних відносин в українських землях. Важливе значення мало й надходження ним у країни Північної Європи східного срібла, яке в ті часи вважалося міжнародною валютою.