Розділ Руської держави на уділи. Княжі усоби- ιji. Володимир Мономах

Сини Ярослава не послухали батьківського заві- щання. Небавом почалися між великим князем та удільними князями домашні колотнечі і війни, усоби-

') Мати кн. Волі дичира походил, в роду грецького цісаря Константина Мономаха себто „Єдиноборця** і від того названо і кн.

ці, о Київ, що став переходити з рук до рук. Русь­ка держава розпалася на уділи, неначе на дрібні дер­жави з окремими князями. Один князь наїздив другого, відбирав йому його уділ, а коли сей не міг оборонитися, кликав на допомогу степову орду Половців, котрі, ще більше пустошила українську землю та забирала богато людий в полон і грабила всякий достаток.

Велика гроза й небезпека від Половців принево­лила князів помиритись та спільними силами почати боротьбу з хижими Половцями. В сій боротьбі най­більш визначився внук Ярослава Мудрого, Володи­мир Мономах, що сидів на своїм уділі в Переяславі, найбільш загроженім половецькими наїздами. Війною з Половцями, здобув собі Володимир Мономах таку славу і повагу, що Кияни по смерти великого кня­зя, не хотіли бачити на великокняжім престолі ні­кого окрім Мономаха. Засівши на великокняжім пре­столі в Києві (в р. 1113j, воював він дальше щасливо з Половцями і більшу часть українських земель злу­чив у своїх руках. Дбав він, щоби український нарід відотхнув по тих важких незгодинах. З сусідаї їй жив у добрих взаєминах, а визначнійші володарі порідни­лися з ним, подібно як се було з його дідом Ярославом.

Володимир Мономах доповнив „Руську Пр вду“ Ярослава Мудрого і написав „Поученнє дітям*', як мають жити і дбати про добро держави і народу. Він радив своїм дітям жити в мирі і згоді, не крив­дити ні своїх, ні чужих ані на майні ані на славі.

7.