Революційна повстанська армія України в денікінському тилу

На початку осені 1919 р більшість території України опицрлася під владою генерала А Денікіна Його армія при фінансовій, збройній і політичній підтримці країн Антанти роз­горнула наступ на Москву Ідеологічною підвали­ною білого руху було гасло відновлення єдиної, неділимої Роси, майбутній державний устрій якої мали визначити Установчі збори Сам Денікін у своїх численних публіцистичних і мемуарних працях не раз наголошував, що він ніколи не був мо­нархістом, його політичне кредо полягало в приду­шенні більшовизму і збереженні єдності Росії Але об’єктивно ідеї єдності й неподільності Росії були суголосними з ідеями монархічної Pocn чи, при­наймні, не суперечили їм Тому, хотіли того керівни­ки білого руху чи ні, а їхні армії робилися серцеви­ною монархічних сил, і білогвардійський рух у суспільно-політичному контексті ототожнювався 13 старою дореволюційною Росією Тож і знаходив він підтримку серед малочисельних вищих та середніх соціальних верств і вороже сприймався нижчими, які становили більшість населення дореволюційної Pocn Робітники, ремісники и селяни пов язували його з реставрацією старої соціально-економічної системи І хоч денікінська влада усунула політику „воєнного комунізму", декларувала відновлення вільної торгівлі й недоторканність приватної влас­ності, обіцяла провести аграрну реформу, вона не знайшла підтримки серед селянства України До соціальних мотивів неприйняття білогвардійського режиму в Україні додався і національний Невдовзі в тилу Денікіна розгорнувся масовий повстанський рух Лише кілька отаманів, які завзято боролися проти більшовиків, пішли на службу до Денікіна Решта загонів, у тому числі й отамана Зеленого (загинув у бою з денікінцями восени 1919), висту­пили проти білих

Але найважливішу роль у розгромі денікінсько- го тилу відіграли загони H Махна Діяльність очо­люваної ним повстанської армії в цей період була апофеозом махновщини

5 серпня Махно видав наказ про створення Ре­волюційної повстанської армії України (махновців) У ньому зазначалося „Завданням нашої рево­люційної армії і кожного повстанця, що вступив до неї, є чесна боротьба за повне звільнення трудящих України від усякого поневолення, за повне розкріпачення їх праці ( ) Не може бути неспра­ведливості в нашому середовищі Не може бути від нас кривди хоча б одному сину чи дочці трудового народу, за який ми боремось"

За своєю структурою повстанська армія скла­далася з 4 корпусів, кожен з яких поділявся на пол­ки, батальйони, роти, сотні, взводи й напіввзводи Вищим керівним органом армії була військово-ре­волюційна рада Командарм H Махно підпорядко­вувався раді Крім того, діяв штаб армії В її лавах воювало 40 тис піхотинців і 10 тис кавалеристів На озброєнні вона мала близько 1000 кулеметів, поставлених на тачанки, й 20 гармат Особовий склад пересувався на 12 тис тачанок Без громіздких тилових служб армія була надзвичайно мобільною За добу повстанці долали до 100 верст

Уже в серпні—вересні денікінці відчули на собі силу цього військового формування Штаб коман­дуючого групою військ Новоросп генерала Шелінга, на якого покладалось виконання директи­ви про наступ на захід і північний захід, інформував ставку Денікіна „Отже, з групою Махна дово­диться рахуватись як із серйозним противником, що не має тилу, відмінно споряджений, переважає нас чисельністю і зовсім не чутливий до наших об- ходів( ) Перш ніж виконувати директиву, не­обхідно рішуче покінчити з групою Махна біля Ho- воукраінки Цього можна досягти введенням у бій не лише всіх наших сил а й достатніх сил з боку 2­го корпусу

Командуючий військами білих на Правобере­жній Україні кинув проти махновців зведену дивізію генерала Я Слащова до якої входило кіль ка офіцерських полків 3 нею взаємодіяли інші військові частини

27 вересня 1919 р поблизу с Перегонівки відбувся вирішальний бій між денікінцями й мах­новцями Останні якраз підписали угоду про союз з армією УНР, від якої отримали боєприпаси 3 усіх поразок денікінців восени 1919 р на Правобе­режній Україні ця бѵла найнищівнішою Вони втра­тили близько 18 тис бійців Махновці розгромили Сімферопо кьський, 2-й Феодосійський, Керч- Єникальський, 51-й Литовський та інші білог­вардійські по \ки

Перемога відкривала повстанцям шлях до рідних місць Катеринославщину було оголошено базою махновської армії Вона просувалася туди стрімко, долаючи в окремі дні по 60 і більше верст, Наче в заворожене сонне царство влетіли мах­новці, — писав один з їхніх ідеологів П Аршинов — Ніхто ще не знав про прорив під Уманню, не мав уяви про те де вони Влада не вживала жодних за­ходів перебуваючи в тиловій сплячці' Тож мах­новці всюди нападали на ворога несподівано, як весняний грім

Уже в ніч на 29 вересня центальна колона пов­станської армії заволоділа Новоукраінкою, а вдосвіта 5 жовтня, здобувши Олександрівськ, пе­рейшла на лівий берег Дніпра Залишивши в місті штаб армії, Махно наступного дня вирушив на схід Надвечір його частини захопили ст Оріхове, а 7 жовтня — Гуляйполе й ст Пологи По кількох днях у їхніх руках опинилися Царекостянтинівка, Гай- чур, Кермейчик, Великий Янісоль, Чаплине, Гри­шине Авдпвка та Юзівка

Махновці активно діяли і в інших напрямах Азовський корпус під командуванням Вдовиченка здобув Великий Токмак, а 8 жовтня підійшов до Ьердянська де розташовувалися денікінські склади ооєприпасів Після 5-годинного бою повстанці за­володіли містом 14 жовтня Вдовиченко захопив Маріуполь і взяв курс на Таганрог, де була ставка Денікіна

4 жовтня Кримський корпус під командуванням Павловського захопив Нікополь До середини місяця він контролював майже всю Таврію Мах­новці зайняли Каховку, Мелітополь Генічеськ Ho- воолекспвку Олешки, 6 тижнів утримували Кате­ринослав

Повстанська армія здійснила прорив на південь України якраз у період напружених боїв під Орлом де вирішувалася доля і білих, і червоних Як пока­зали найближчі події, удар махновців по тилах вия­вився смертельно небезпечним для денікінців Ко­мандування білих змушене було відкликати з фрон­ту найдієвіші частини для боротьби в тилу, де, по суті, виник другий внутрішній фронт

Повернувшись у рідні місця, повстанська армія дістала могутню підтримку з боку місцевого селян­ства Ii чисельність особового складу досягала 80­100 тис бійців

Загальноселянського характеру махновського руху, масштабу, якого набув він за лічені тижні, не могли заперечувати ні білогвардійці, ні більшовики, котрі залишилися в підпіллі 15 листопада газета, Звезда" (орган катеринославського губкому КП(б)У) писала „Лише цілком короткозорі люди можуть не бачити, що махновське просування в глиб областей захоплених денікінською клікою, — це щось більше ніж проста воєнна операція Це ще й широкий народний рух, який захопив і повів за собою у своєму стихійному й нездоланному розвит­кові неосяжні верстви трудових мас, який врешті вилився у сповнену величезних задатків рево­люцію" Як це зізнання дисонувало з усім тим, що раніше й пізніше писа \а про махновський рух більшовицька преса'

На підконтрольних територіях махновці про­повідували ідеї „вільного радянського ладу ‘ Най­повніше вони були представлені в „Проекті декла­рації Революційної повстанської армії України (махновців)' У вільному радянському ладі вони вбачали таку систему громадських організацій і рад, які були б репрезентативними органами влади тру­дящих, а не виконавчими підконтрольними струк­турами політичних партій, насамперед більшовиць­кої В самій основі „вільного радянського ладу" ле­жала ідея самоврядування Так вирішення земель­ного питання передавалося безпосередньо в руки виробників-селян Продовольча проблема мала розв’язуватись на засадах взаємовигідного товаро­обміну між містом і селом Така програма знаходи­ла підтримку з боку селянства й робила махновщи­ну широким соціальним рухом Щоправда втілити в життя „вільний радянський лад“ махновцям не вдалося Насамперед тому, що після розгрому денікінських тилів повстанській армії довелося вступити в тривалі кровопролитні бої з добірними денікінськими підрозділами

За наказом А Денікіна в районі Волновахи для боротьби з повстанцями зосередились Терська й Чеченська кавалерійські дивізії, а також Донська кавбригада Крім цих військових з’єднань, проти махновців виступили 9 кінних козачих полків і 2 бригади пластунів У середині жовтня білі спробу­вали оточити махновців Кільце виявилось веле­тенським — адже повстансько-денікінський фронт простягнувся на 1150 верст Однак на початку лис­топада повстанська армія перейшла на правий берег Дніпра й заволоділа територією Пятихатки — Кривий Ріг — Апостолове — Нікополь, а відтак повела наступ у напрямку Єлисаветграда, Мико­лаєва та Херсона В ніч на 9 листопада вона вдру­ге здобула Катеринослав

Великою загрозою для повстанців була епідемія тифу На початку грудня ця хвороба вразила 35 тис чол Вони сковували пересування армії, приму­шуючи п вдаватися до не властивої повстанцям так­тики — позиційної оборони В жорстоких грудне­вих боях з білогвардійцями повстанська армія за­знала величезних втрат, але продовжувала чинити опір

Тим часом на Північному фронті денікінська армія почала відступати Махновці, сприяючи своїми діями в тилу білогвардійців успіхам Червоної армії, вважали себе її союзниками На початку січня 1920 р підрозділи Революційної повстанської і Червоної армій зустрілися біля Олександрівська Махновці заявили про свій намір зайняти одну з ділянок фронту для спільної боротьби з білими Іншої думки дотримувалось командування Черво­ної армії Ще на підході червоних до махновського району голова PBPP Л Троцький підписав наказ № 180 з переліком заходів, спрямованих на ліквідацію махновщини 9 січня Всеукрревком, вер­ховний і надзвичайний орган Радянської влади в Україні, оголосив Махна й махновців поза законом Головний аргумент полягав в тому, що Махно та йо­го група начебто зрадили український народ, запро­давшись польським панам Тож усіх, хто підтримує і переховує зрадників українського народу, буде не­щадно знищено, говорилося в постанові Ще жор­стокіше завдання ставив своїм підлеглим начальник Естонської дивізії Пальвадре „Нещадно розправ­лятися з бандами Махна й населенням, яке їх по­криває В разі опору махновців у районі Гуляйлоля ( ) повестися з ними найжорстокішим чином, повністю знищуючи пункти опору й зрівнюючи ЇХ ІЗ землею” Червоний командир мав на увазі села й хутори До осені 1920 р частини Червоної армії, змінюючи одна одну, намагалися методами „черво­ного терору” розгромити Махна Але вони не мог­ли похвалитися успіхами

Скориставшись тим, що червоні сконцентрува­ли увагу й наступальну енергію на боротьбі з Max- ном, залишки денікінської армії взимку 1920 р зо­середилися в Криму, зачаївшись за його переший­ками Остаточний розгром білогвардійців, який можна було успішно здійснити силами Червоної і Революційної повстанської армій, відкладався на майбутнє