Радянська влада в Україні 1920 р.

На початку 1920 р радянську владу в Україні було відновлено. Щоб не повторилися по­милки 1919 р, VIII конференція РКП(б), яка одностайно підтримала тезу Леніна „ нам потрібен блок із селянством України”, докладно об­говорила принципи радянського будівництва й соціально-економічної політики Рішення її поклали край безоглядній колективізації сільського госпо­дарства 5 лютого Всеукрревком — надзвичайний вищий законодавчий і виконавчий орган радянської влади в Україні — прийняв новий земельний закон, що проголошував зрівняльний поділ землі, доб­ровільність у створенні комун та артілей, обмежу­вав земельну площу радгоспів Одначе, як невдовзі з’ясувалося, це був лише тактичний маневр у засто­суванні тієї ж таки системи „воєнного комунізму” й диктатури пролетаріату 1920 р „воєнний ко­мунізм” не тільки зберіг свої характерні ознаки, а й набув системної довершеності Протягом того року Україна залишалася своєрідним плацдармом для випробування і вдосконалення комуністичної систе­ми

Українська державність в УСРР мала суто фор­мальний характер Всеукрревком, згадавши,що на території республіки з 1 червня 1919 р є чинною угода про об’єднання військової, державної і госпо­дарської діяльності РСФРР та УСРР, 27 січня анулював усі декрети уряду УСРР, які стосувалися функціонування органів влади, військових, народ­ногосподарських, продовольчих, фінансових уста­нов, і замінив їх російськими декретами

Не поспішали в Україні з виборами до рад, пе­ревага тут надавалася ревкомам — надзвичайним органам, склад яких не обирався, а призначався Навіть наприкінці 1920 р ревкоми переважали у загальній структурі державних органів влади IV конференція КП(б)У (березень 1920 р ) поясню­вала такий поворот справи тим, що в Україні „про­летаріат почасти ще перебуває під впливом соціал- зрадницьких партій, а на селі пролетарські маси й трудове селянство ще перебувають не тільки під фактичною, а й під моральною диктатурою кур­куля ‘

При формуванні органів радянської влади абсо­лютна більшість у них забезпечувалась за членами КП(б)У які в губернських виконкомах становили 91 1% загальної чисельності Як і 1919 р, більшо­вики розмовляли зі своїми політичними опонентами мовою ультиматумів або через ВУЧК Якщо в грудні того року вони погодилися включити до Bce- укрревкому по одному представнику партій бор- бистів і боротьбистів, що мали помітний вплив на маси, то вже у березні наступного домоглися само­розпуску парти боротьбистів, лише окремих її пред­ставників прийняли до лав КП(б)У Трохи пізніше аналогічним чином було ліквідовано партію бор- бистів Жорсткіша політика застосовувалась до інших політичних партій Так, на початку березня ВУЧК заарештувала весь склад Всеукраїнської конференції парти лівих есерів (інтернаціоналістів), а у вересні — всіх учасників п з’їзду 20 керівників цієї парти кинули до концтабору, після чого вона пе­рестала існувати Не припинялися широкомас штабні репресії проти меншовиків 3 20 по 23 бе­резня 1920 р в Києві тривав судовий процес над членами їхньої парти, звинуваченими у співробітництві з денікінцями Процес мав відверто політичний характер і був провісником політичних судових процесів 30-х PP

Усунувши з політичної арени інші парти, КП(б)У перетворилася на одну з вагомих складо­вих державного апарату Рішення Політбюро ЦК КП(б)У завжди передували ухвалам ВУЦВК і PHK УСРР Звичайно ж, вони визначали зміст їхніх постанов

1920 р процвітали „воєнно-комуністичні” ме­тоди господарювання В Україні втретє розгорнула­ся націоналізація До рук держави перейшло 11 тис промислових підприємств, щоправда їй вдалося більш-менш забезпечити роботою лише 4 тис з них Значно зменшився валовий національний про­дукт, катастрофічно знизилась продуктивність праці Згортаючи товарно-грошові відносини, дер­жавні органи широко вдавалися до позаеко­номічних методів У січні 1920 р було створено Ук­раїнську трудову армію 30 тис іі бійців забезпечу­вали робочою силою окремі підприємства, не раз слугуючи як знаряддя примусу В господарчій прак­тиці набули поширення мілітаризація праці, трудові повинності

Засилля адміністративних методів, сувора цен­тралізації, нехтування економічних законів, диктат комуністичної ідеологи, труднощі воєнного часу — все це призвело до повного розвалу економіки Го­лодне й холодне місто ледь животіло

Робітничий клас дедалі частіше виявляв невдо­волення діями радянської влади Олександрівський повітовий комітет КП(б)У 1 травня повідомляв у ЦК КП(б)У „Важкий економічний стан, гостра продовольча криза створюють сприятливий грунт для агітації наших політичних противників Робітничий клас, змушений внаслідок економічної розрухи поповнювати лави дрібних спекулянтів, сприйняв психолопю, ворожу нашому комуністич­ному будівництву “

У тяжкому становищі опинилося село Як і по­переднього року, в Україні застосовувалась про- дрозкладка Хліб примусово вилучали із селянсь­ких господарств, а 1920 р — ще й м’ясо, яйця, ок­ремі види овочів Сталін, який очолював Українську трудову армію, вважав, що в Україні є 600 млн пудів хлібних лишків (фантастична на той час кількість) і при „певному напруженні ці шістсот мільйонів можна було б взяти” Продрозкладка офіційно планувалася на рівні 140 млн пудів Щоб відібрати їх у селян, створили велетенську армію Лише штаб губернських, повітових і районних особливих продовольчих комітетів становив 60 тис чоловік А ще діяли члени продовольчих загонів, трудармія, війська внутрішньої служби

Як і попереднього року, продовольча політика виходила далеко за межі простої заготівлі хліба, ставши одним з головних компонентів класової бо­ротьби 18 травня губвиконкоми отримали урядову директиву, в якій наголошувалось, що всі прод- працівники повинні засвоїти як незаперечну істину, що продовольче питання в Україні є насамперед пи­танням політичним, питанням боротьби й подолан­ня куркульства Знову не було розроблено чітких критеріїв визначення куркульства До них відноси­ли всіх тих, хто не погоджувався з діями влади

Перемогу над куркульством мали принести поділ села на ворогуючі табори завдяки комітетам незаможних селян (KHC) і застосування репресій до заможнішої частини селянства В губерніях і повітах створювались спеціальні „трійки", у волос­тях — „четвірки" Вони керували продроботою, боротьбою з куркульством і мали, по суті, необме­жену владу на місцях

Найгостріше відчули на собі репресії колишні повстанці-махновці, селяни півдня України, що бра­ли масову участь у боротьбі проти Денікіна у лавах Революційної повстанської армії України (мах­новців) Каральна політика 1920 р набула величез­ного розмаху, кожна, бодай найменша протидія державним органам чи їхнім представникам розцінювалась як контрреволюція Протягом року в Україні було створено органи примусових робіт, обладнано 18 концентраційних таборів, через які пройшло 25 — ЗО тис осіб

Жорстока „воєнно-комуністична" політика ро­зорила село, майже нічого не давши простому насе­ленню міст Більше того, вона сприяла швидкому зростанню державно-партійного апарату, який зай­мався економічним перерозподілом, що супровод­жувався постійними зловживаннями, задоволенням особистих і корпоративних інтересів, викривленням моральних принципів В Україну зграями посунули функціонери з голодної Росії Відірвані від населен­ня, незнайомі з його психологією і ментальністю, вони поводили себе, як опричники Один з них, відряджений з Москви в Одеську губернію, писав „ Можна із впевненістю сказати, що досить лише тільки раз добре провчити й прочистити найчорніші волості, і весь повіт буде шовковий Ми матимемо повну змогу працювати надалі без перешкод ( ) Я особисто вживатиму всіх заходів, щоб 14-а армія цю операцію провела добре, є слушний привід — повстання в сусідньому повіті ( ) В нас нема ніякої потреби міняти свою політику І в робітничо­му питанні, і в продовольчому, і в галузі військової справи, і в боротьбі зі спекуляцією — рішуче в усь­ому абсолютно необхідно почати „загвинчувати" Україну все міцніше й міцніше, щоб з неї побіг, на­решті, живильний сік не лише до Харкова, а й до Москви" Живильні соки у вигляді ешелонів з хлібом, яких регулярно вимагала від Харкова Мо­сква, супроводжувались ріками селянської крові Але більшовицькі лідери не брали це до уваги

Тож не дивина, що в селах України зростало глухе невдоволення 3 кінця весни 1920 р воно знову переросло у масовий повстанський рух Відвідавши Катеринославську губернію, нарком внутрішніх справ УСРР В Антонов-Саратовський привіз до Харкова невтішну статистику із 226 во­лостей губернії цілком радянські настрої переважа­ли лише в 3 Член Політбюро ЦК КП(б)У Я Яковлев (Епштейн) на одній з нарад у липні 1920 р зазначав, що в Україні діє 200 — 250 се­лянських повстанських загонів (тобто по 2-3 заго­ни на повіт) Щоправда, він називав їх бандами

Повстанський рух набув загрозливих для ра­дянської влади масштабів Не випадково за рішен­ням Політбюро ЦК РКП(б) 5 травня 1920 р до Харкова прибув Ф Дзержинський Як начальник тилу Південно-Західного фронту, він мав завдання знешкодити цей рух Чисельність збройних сил, ви­користаних для боротьби з повсталим селянством, за визначенням Дзержинського, не поступалася чи­малій армії 18 піхотних бригад (107 батальйонів), 1 кавдивізія (5 полків) і 6 батарей (24 гармати) Відповідно це свідчило і про сили повстанців

Ix найдієвішу частину становила відновлена на­прикінці весни Революційна повстанська армія Ук­раїни (махновці) 28 травня на загальних зборах командного складу було обрано Раду революційних повстанців України (махновців), яку очолив коман­дарм Махно Влітку 1920 р махновці здійснили З рейди по Лівобережній Україні, подолавши 1400 верст Боротися з ними було непросто, до того ж на їхній бік переходили червоноармійці Як свідчив на­чальник штабу повстанської армії В Білаш, влітку 4590 махновців становили колишні червоноармійці У вересні 1920-р чисельність повстанської армії досягла 20 тис бійців її керівник мав великий авто­ритет серед селян „Той факт, що Махно ще існує, той факт, що він, незважаючи на всі наші зусилля, й досі не знищений, а розпочинає рейд, який охоп­лює чотири губернії (Катеринославську, Донецьку, Харківську, Полтавську), пояснюється не стільки геніальністю Махна, скільки підтримкою села Він розгулює серед нього зі своєю бандою", — інформували чекісти радянське і партійне керівни­цтво

Конфлікт із селянством, відсутність надійного соціального опертя в селі знову зробили проблема­тичним існування радянської влади в Україні Більшовикам вдалося відбити об’єднаний наступ польської і української армій, але вони надовго за­стряли на території Польщі Внутрішнім і зовніш­ньополітичним становищем скористалися білі