Останній двобій білих і червоних на території України

Денікінська армія врятувалася від остаточно _s то розгрому червоних, зачаївшись за ^кримськими перешийками 4 квітня 1920 р

П Врангель заступив А Денікіна на посту головнокомандуючого Збройними силами Півдня Pocn Він не лише реорганізував білу армію і повер­нув їй боєздатність, а й заходився міняти політич­ний курс свого попередника Про новий похід на Москву вже не могло бути мови, а проте генерал рішуче відкинув спроби західних дипломатів схили- іи його до переговорів з більшовиками Свою стра- нпю він так визначив в одному з інтерв ю „Не іріумфальним походом на Москву можна визволи - іи Росію, а створенням хоча б на клапті російської землі такого порядку і таких умов життя, які при­вертали б усі думи й сили народу, що стогне під чер­воним гнітом"

Врангель одразу ж відмовився від ідеологи.єдиної і неділимої Росії", пообіцяв Донові й Ку­пані не порушувати автономних прав козацтва, зро­нив ряд кроків до пошуків контакту з урядом УНР І Іаріжним каменем своєї платформи він вважав нормалізацію стосунків із селянством шляхом про­ведення радикальної аграрної реформи Відповідно до закону про землю від 7 червня 1920 р основна іі частина передавалася виборним повітовим та волос­ним земельним радам, які мали виробити місцеві норми землеволодіння й поділити землю Вона пе­рі ходила в повну приватну власність за внесення у діржавний хлібний фонд 20% середньостатистич- HOlO річного врожаю протягом 25 років

Аграрною реформою Врангель намагався при­хилити до себе селянство й використати повстансь­кий рух у боротьбі з більшовиками, а також попов­нити свою армію і забезпечити стабільність тилу

Успішний наступ поляків підштовхнув його до шини з „червоною нечистю" 6 червня біла армія розпочала вихід з Криму й до 24 числа захопила І Ііннічну Таврію Кінець липня і початок серпня минули в запеклих боях у районі Олександрівська, MK іо переходило з рук у руки В середині вересня армія Врангеля, перегрупована й поповнена части­нами, які прибули з Кавказу, перейшла у наступ і 22 числа захопила ст Синельникове, а 28-го — Маріуполь За цей час вона виросла майже вдвічі, до неї приєдналося кілька повстанських отаманів — Савченко, Яценко, Чалий, Прочан, Хмара, Го­лик У тилу врангелівців не вибухали такі повстан­ня, як раніше в тилу Денікіна Але не стався і масо­вий прихід селян у білу армію Либонь, у них вже встигли сформуватися стереотипи сприйняття білих Врангель зумів похитнути їх, однак не спромігся зруйнувати Взагалі він був талановитим полковод­цем і гнучким політичним діячем Визнаючи це, йо­го безпосередній супротивник, командуючий Південним фронтом Червоної армії M Фрунзе 1921 р писав „Озираючись тепер на минулі дні славної боротьби і намагаючись дати їм історичну оцінку, несамохіть доходиш висновку, що в особі Врангеля і керованої ним армії наша батьківщина, без сумніву, мала надзвичайно небезпечну силу В усіх операціях піврічної борні Врангель як коман­дуючий у більшості випадків виявив і неабияку енергію, і розуміння обстановки Що стосується підлеглих йому військ, то і про них слід дати безу­мовно позитивний відгук"

Можна припустити, що якби Врангель коман­дував білими арміями 1919 р, а не наступного, двобій між червоними і білими скінчився би інакше 1920 р, попри всі позитивні сторони Врангеля, бо­ротьба його армії нагадувала бій міфічного Давида з Голіафом У білих практично не було шансів, бо більшовики вже надійно опанували державну російську машину й зорієнтували на забезпечення своїх воєнних потреб величезні природні й людські ресурси Pocn їхні труднощі полягали лише в не­можливості швидко маневрувати силами На почат­ку вересня PBPP почала перекидати на Південний фронт військові частини з Кавказу, Сибіру, Турке­стану, вирішено було послати сюди й 1-у Кінну армію, знявши її з польського фронту

M Фрунзе планував оточити врангелівців у Північній Таври, відрізати їх від кримських пере­шийків і розгромити в степу Таке завдання части­нам фронту він поставив 19 жовтня Перед насту­пом вони за чисельністю майже втричі переважали супротивника До того ж наприкінці вересня було обговорено, а 16 жовтня підписано чергову воєнно- політичну угоду з повстанською армією Махна про спільні дії проти врангелівців У тилу червоних військ запанував відносний спокій Того ж таки 16 жовтня махновці вирушили на фронт, їхня армія, зберігаючи свій статус, в оперативних питаннях підпорядковувалась червоному командуванню Пе­ред нею стояло складне завдання не пізніше 24 жовтня прорватися в тил ворога від Олек­сандрівська і рейдувати на Оріхове й далі з метою захоплення кримських перешийків Було це майже нереально Однак 24 жовтня повстанці здобули Оріхове, а 30-го — Мелітополь Рейдуючи тилами білих, вони подолали 250 верст, завдавши ворогові нищівних ударів, але й самі зазнали відчутних втрат

Операція Південного фронту в Північній Таври завершилася 2—3 листопада перемогою червоних Білі втратили 20 тис бійців, 100 гармат, чимало боєприпасів, але не дали оточити себе Залишки їхніх армій відійшли у Крим

Перекопські укріплення, зведені за допомогою англійських і французьких військових фортифіка­торів, вважалися неприступними Ще за часів За­порозької Січі татари й турки насцрали впоперек Перекопу вал 8 верст завдовжки Його ширина в основі пересягала 15 м, а висота дорівнювала 8 м Перед ним був рів 10 м завглибшки і понад ЗО м завшцршки Північний схил валу мав крутизну до 45° Його захищали 2 ряди шанців і загороджень з колючого дроту На вершині пролягла ще одна лінія укріплень там виставили 70 гармат і 150 кулеметів За укріпленнями Турецького валу в районі Юшуні розташувалася наступна лінія оборони

5 листопада M Фрунзе віддав наказ наступати на Крим Нова операція мала розпочатися без по­передньої підготовки Увесь тягар штурму лягав на плечі 6-і армії, якій в оперативному відношенні підпорядковувались махновці План Фрунзе був доволі простий тимчасом як 51 -а дивізія штурмува­тиме в лоб перекопські укріплення, інші частини армії, форсувавши вбрід Сиваш, вийдуть через Ли­товський півострів у тил білих

Фронтальний штурм укріплень Турецького ва­лу розпочався вдень 8 листопада Хоч червоні за­знавали колосальних людських втрат, Фрунзе на­полягав на лобових атаках укріплень, а тим, хто зволікав, погрожував якнайсуворішими репресіями Але вирішальні події розгорнулися на Литовському півостровів де, форсувавши Сиваш, діяли 3 червоні дивізії і повстанська махновська армія Білі, для яких наступ через Сиваш став несподіванкою, му­сили відступити з Литовського півострова, й оборо­на Турецького валу втратила сенс 10 й 11 листопа­да бої точилися на юшунських укріпленнях, а 11 числа опір білих на Перекопі було остаточно приду­шено Фрунзе звернувся по радіо до Врангеля з пропозицією здатися протягом 24 годин „ Всім бійцям Кримської армії, — зазначав він, — гаран­тується життя і бажаючим вільний виїзд за кор­дон Кожному, хто складе зброю, буде надано можливість спокутувати свою вину перед народом чесною працею“ Врангель не відгукнувся на про­позицію

13 листопада Фрунзе наказав військам Півден­ного фронту до 20 листопада остаточно заволодіти всією територією півострова Того самого дня 2-а Кінна армія і махновці захопили Сімферополь Втративши перекопські укріплення, білі практично припинили опір Залишки їхньої армії терміново вантажилися на кораблі в кримських портах і виїжджали до Туреччини 16 листопада Фрунзе те­леграфував Леніну „Сьогодні наша кіннота зайня­ла Керч Південний фронт ліквідовано'*

Як правило, радянська історіографія подавала цю телеграму як останню крапку в перебігу грома­дянської війни Насправді ж Кримська операція мала інше — страхітливе завершення Довідавшись про пропозицію Фрунзе Врангелю, Ленін відреагу- вав на неї категорично „ Вкрай здивований не­помірною поступливістю умов Якщо противник не прийме цих умов, то, по-моєму, не можна більше повторювати їх, треба розправитися нещадно “ З веління вождя після захоплення Криму там розгор­нулася широкомасштабна каральна операція Всім колишнім військовослужбовцям врангелівської армії було наказано з’явитися для реєстрації Тих, хто виконав цей наказ, запроторили до тюрем і над- звичайок, а відтак розстріляли Розстріли мали ма­совий характер Враження про них можна скласти із зведення військово-цензурного відділення особ­ливого відділу 4-і армії, яке займалося перлюст­рацією приватного листування Наведемо кілька фрагментів листів, вилучених цензурою „Під час вирішальних боїв за взяття Сиваша, а потім Криму наші функції трибуналу були найвідчайдушніші пачками розстрілювали білогвардійців, судили своїх І скільки жертв, страждань Про це можна розповідати протягом довгих бесід", — писав слідчий ревтрибуналу 3-і дивізії „Тут тисячі й де­сятки тисяч людей розстрілюють, — повідомляв з Ялти 4 грудня 1920 р невідомий адресат — До­сить для смертної кари слова „дворянин" (не кажу­чи — офіцер, солдат їх, конаючих, піднімають з лазаретів і виводять у ліси, де вбивають без розбо­ру) Приїзд після 1918 р — вже злочин, освіта — злочин Все, все може бути підставою, щоб тебе вночі схопили й повели у надзвичайку Вранці рідним видають частину одягу, який не підлягає реквізиції (частина залишається), лікарів, інже­нерів — усіх косять Порятуйте людей — це не су­ди, це не пошуки контрреволюції, це знищення культурних сил країни" Навіть у березні 1921 р із

Сімферополя повідомляли „ дуже багато роз­стрілів, ми ходимо дивитися на розстріляних у яри, деяких собаки обгризли, а їх так і не прибирають*'

Рівночасно з цією каральною операцією черво­не командування вело таємні приготування до зни­щення махновської армії 23 листопада Фрунзе до­повідав Леніну „В ніч з 25 на 26 повинна розпоча­тися ліквідація залишків партизанщини ( ) Щоб виключити підозри, начальникові тилу 4-і армії на­казано вжити ряд необхідних заходів" План Фрунзе полягав у тому, шоб під виглядом передис­локації окремих частин оточити махновські угрупо­вання в Криму і Гуляйлолі, а відтак знищити їх Приводом для розгортання воєнних дій проти со­юзника червоне командування оголосило порушен­ня махновцями воєнно-політичної угоди й звинува­тило Махна в небажанні перекинути свою армію на Кавказ У наказі Фрунзе військам зазначалося „З махновщиною треба покінчити за три заходи Всім частинам діяти сміливо, рішуче і без жалю В най- коротший строк всі бандитські ватаги повинні бути знищені, а вся зброя з рук куркулів вилучена" 25 листопада червоні частини зайняли вихідні позиції

Незважаючи на зусилля Фрунзе, операція вия­вилася погано підготовленою, а головне — черво- ноармійці не виказували бажання боротися із вчо­рашніми союзниками Більше того, окремі червоні частини переходили на бік махновців Тож останнім вдалося вийти з оточення Боротьба точилася до осені 1921 р (28 серпня H Махно з невеликим за­гоном перейшов кордон України і був інтернований на території Румуни) Вона супроводжувалась жорсткими репресивними діями Так, політзведен- ня польового штабу 4-і армії за 24 грудня 1920 р повідомляло „В справі ліквідації махновщини пра­цюють ревтрибунал, комдездив, відповідальні політпрацівники, якими проведено репресії В Попівці розстріляно — 130, в Андрпвці 470

осіб, спалено 6 хат, у Кінських Роздорах розстріля­но 45 чоловік В бою знищено 196 бандитів"

Каральна політика не давала бажаних наслідків У поєднанні з іншими елементами „воєнного ко­мунізму" вона призводила до зростання і поширен­ня повстанського антикомуністичного руху й за межі України Це змушений був відкрито визнати штаб РСЧА у доповіді від 29 березня 1921 р „Вдивляючись в історію бандитсько-повстанського руху, необхідно відзначити, що з постійного його осередку — України цей рух протягом зими 1920/21 р перекинувся у Тамбовсько-Воронезь­кий район, захопив центральну частину Західного Сибіру, яка прилягає до Уралу, й останнім часом по­ширюється в центрі Поволжя З’явилися дрібні банди і в районі Західного фронту"

На початку 1921 р повстанський рух став ос­новною формою громадянської війни Селянство вперто чинило опір диктатурі пролетаріату та іі еко­номічній системі — „воєнному комунізмові" Воно було останньою силою, яка продовжувала боротьбу з більшовизмом Проблеми селянства полягали в його розпорошеності, у відсутності на початку 1921 р політичних сил, здатних згуртувати село Чи не тому на території України діяли сотні дрібних пов­станських загонів, які вели боротьбу лише в межах свого повіту^

З іншого боку, й комуністична влада не мала шансів вийти переможницею у боротьбі з селянсь­кою стихією Покласти край громадянській війні міг лише політичний компроміс між ворогуючими сторонами Визнання цього знаходимо в резолюції 1-і Всеукраїнської наради КП(б)У (травень I921p ) „Перед пролетарською партією стояла двоякого роду можливість або ( ) піти на відкри­ту громадянську війну з масою селянства ( ) або, пішовши на економічні поступки селянству, зміцни­ти шляхом угоди з ним соціальну основу Радянсь­кої влади"

Більшовики, безкомпромісні протягом З років громадянської війни, обрали шлях поступок 1921 р В Ленін докорінно переосмислив 1 змінив своє ставлення до „воєнного комунізму" Опинившись перед необхідністю зробити вибір між комуністич­ною ідеєю і реальною державною владою, він виб­рав останню, проголосивши новий економічний курс Запровадження непу поклало край грома­дянській війні і на довп десятиліття утвердило ра­дянську владу в Україні, закамуфлювавши її в національні форми державності