З промови Миколи І перед дворянами у 1848 р.
Панове! Зовнішні вороги нам не небезпечні; всіх заходів вжито і щодо цього ви можете бути цілком спокійні... Забудемо всі невдоволення, всі неприємності один до одного. Простягніть між собою руку дружби, як брати, як діти рідного краю, так, щоб остання рука дійшла до мене, і тоді, під моїм главенством будьте певні, що ніяка сила земна нас не потурбує...
Переходячи до побуту селян, скажу вам, що необхідно звернути особливу увагу на їх добробут. Деякі особи приписували мені по цьому предмету найбезглуздіші і безрозсудні думки та наміри. Я їх відкидаю з обуренням. Коли я видав указ про зобов'язаних селян, то оголосив, що вся, без винятку, земля належить дворянину- поміщику. Це річ свята, і ніхто до неї торкатися не може...
Панове! У мене поліції нема, я не люблю її, ви моя поліція. Кожний з вас мій управитель і повинен для спокою держави доводити до мого відома всі погані вчинені дії і поступки, які він помітить...
«Русская старина», 1883, ЇХ, стор 594—596.
200.