Прокламація Одеського комітету РСДРП до робітників- страйкарів м. Одеси. Липень 1903 р.
Товариші! Робітниче море захвилювалося. Застрайкували тисячі робітників у багатьох містах Росії (в Твері, в Баку, в Борисоглєбську, в Одесі). Тяжке ярмо капіталу стало, нарешті, нестерпним, а безправ'я «робітничої худоби» стало надто ганебним для свідомих робітників.
Ненависть і обурення все накоплялися в наших серцях; жадоба боротьби об’єднала нас, окремі протести злилися разом; і ось почалося...
Тисячі робітників оголосили війну своїм гнобителям. Не чутно шуму машин, не крутяться з скаженою швидкістю колеса, не працюють верстати. Де були раби — там тепер повстали громадяни- борці. Вони голосно говорять гнобителям:
«Наші робочі руки створюють всі багатства життя. Нас поневолили, і ми не знаємо справжнього життя. Тепер ми бажаємо бути людьми. Ми вимагаємо своїх людських прав!»
До цієї спільної боротьби приєдналися вже тисячі одеських робітників.
З 20 червня в Одесі, від часу виграного страйку на бавовняно- джутовій фабриці Родоконакі, одне підприємство за другим охоплюються страйковою гарячкою.
Залізничні робітники Великого вокзалу, робітники Каца, Берндта, портові робітники, робітники елінгів Белінно-Фендеріха і Російського т-ва, робітники-матроси, кочегари і вуглярі Російського т- ва, Добровільного флоту і Російського т-ва, робітники-вантажники на Тираспольській заставі — всі піднялися на боротьбу за кращу долю. Сильні заворушення почалися серед робітників конки і трам- карет, у майстернях Російського т-ва і інших пароплавств, знову — на залізниці, на пробкових і шкіряних заводах, і не сьогодні-завтра обіцяє злитися в бурхливий протест.
Робітники Родоконакі виграли зменшення робочого дня і збільшення заробітної плати. У Каца добилися тільки зменшення робочого дня на півгодини. Залізничні робітники вимагали багато, але погодилися на дріб’язкові поступки. Робітники елінгів Російського т-ва і Белінно-Фендеріха вимагають збільшення заробітної плати, зменшення робочого дня і дрібних поліпшень.
Поденні вантажники вимагають збільшення плати до 2 крб. на день, зменшення робочого дня на півгодини, усунення «ад'ютантів»; грузини — розпущення своєї артілі. Матроси, кочегари, вуглярі пароплавних товариств вимагають збільшення заробітної плати на 50-70 %, знищення підвахт, видачі плати за понадурочну роботу. Вантажники на Тираспольській заставі вимагають збільшення плати за «далекий хід», невтручання підрядчиків до переговорів робітників з конторами і усунення Букреєва. Робітники майстерень Російського т-ва і Добровільного флоту готуються вимагати зменшення робочого дня до9 год., закінчення роботи по суботах о 2 год. дня, збільшення заробітної плати на ЗО %, повно оплати хворим до остаточного видужання, усунення обер-шпигуна механіка Баранського, відміни обшуків та ін. Робітники конки готуються вимагати: плати «резервам», скасування штрафів, зменшення робочого дня до 9 год., збільшення заробітної плати і на 20 %, ввічливого поводження, усунення начальника Вальденберга, видачі авансу.
Товариші! Справа, яку ми почали, — важлива справа, наша боротьба — свята боротьба, це початок боротьби за визволення всього робітничого класу від кайданів безправ’я і ярма капіталу. Стійте дружно і міцно, не задовольняйтеся дрібними поступками і пам’ятайте, що наші головні вимоги, загальні для всіх нас, повинні бути такі:
1. 8-годинний робочий день.
2. Збільшення заробітної плати.
3. Видача хворим повної плати до видужання.
4. Невтручання поліції в страйк.
Важка наша боротьба з владою капіталу. Але особливо важка вона в безправній царській Росії. Це зазнали вже наші товариші і в інших містах Росії, це бачили вже й зазнали і ми, одеські робітники. На наші справедливі вимоги начальство відповідало погрозами. Багатьох товаришів борців вже схопили з наших рядів і заарештували. Військо і козаки, жандарми і поліція напоготові. Проти нас ще не діяли зброєю, але хто знає, що буде далі? Ми вже бачили, як нещадно розстрілювали страйкарів у багатьох містах Росії. Самодержавний уряд не терпить ніяких народних рухів, і тим більше — робітничих рухів. Уряд посилено готується до боротьби з усім народом: уже асигновано понад 18 000 крб.
на посилення поліції в одеському порту, а недавно оголошено посилення поліції по всіх містах і селах Росії: лише сільських стражників призначено понад 46 000, більше10 млн крб. на їх утримання. Так готується уряд до боротьби з робітниками і трудящим народом.
Як же міг дехто з вас звертатися до градоначальника Арсеньева? Адже це значить — просити допомоги у своїх же лютих ворогів. Інші з вас звертаються за порадами і допомогою до голови «незалежних» — Шаєвича. Ще недавно цей «друг робітників» і хитрий слуга уряду переконував робітників, що тільки мирна страйкова боротьба може поліпшити ваше становище, і говорив, що начальство дозволить мирні страйки. Чому ж тепер під час бурхливого робітничого руху він відступився? Чому уряд розстрілював мирних страйкарів у Златоусті і в інших містах? Чому тепер і козаки і жандарми, поліція і шпигуни так і сновигають серед страйкарів? Чи вірите тепер, товариші, шо уряд дозволяє нам мирні страйки?
Мало того, якщо ми тепер і відвоюємо у наших гнобителів- капіталістів деякі поступки, то хто нам поручиться, що у нас завтра ж їх не віднімуть? У рабській країні ми ніколи міцно не поліпшимо наше становище!
Щоб успішно боротися з капіталістами, нам необхідно мати право вільно збиратися і вільно обговорювати свої потреби — нам потрібна свобода зборів і слова.
Нам необхідне право відкрито звертатися по допомогу до своїх друзів і товаришів-нам потрібна свобода друку.
Нам треба бути впевненими в тому, шо нікого з нас без відкритого гласного суду не посміють кидати в тюрму — нам потрібна недоторканність особи.
Нам потрібно, щоб закони були не проти нас, як до цього часу, а за нас, щоб закони писались нашими власними представниками — вибраними. Коротше кажучи, нам необхідна політична свобода. ·
Тільки при політичній свободі всі наші завоювання будуть сталими. Але поки існує поліцейська сваволя, поки існує самодержавна влада, — до тих пір всі наші спроби боротися з гнобителями- капіталістамн будуть розбиватися об перешкоди, поставлені урядом.
Це самодержавство не дає нам вимагати великих поступок капіталістів, це самодержавство — їх друг і покровитель — заважає нам зібрати всі свої сили, щоб відняти у капіталістів все, шо створено нашими руками, шо належить по праву нам. Це воно знищує кращі сили борців за визволення і висмоктує всі соки з народу.
Але хто підняв меч, від меча і загине. Страшна сила об'єднаних тисяч свідомих робітників-борців за своє визволення. Самодержавство, яке хитається й вагається, не устоїть проти натиску могутньої хвилі розбурханого робітничого моря. Ці хвилі піднімаються все вище і вище, все грізніший прибій цих хвиль. Наша сила росте з кожним днем, з кожною годиною. Нас уже тисячі. Але нас буде сотні тисяч. І близький той день, коли мускулиста рука робітника визволить всю Росію, весь народ від віковічного рабства. І тільки у вільній країні ми дихнемо на повні груди, жадібно вдихнемо в себе повітря свободи, — з новими силами, з могутньою вірою підемо далі вперед, до завоювань нового ладу життя. Ми тоді направимо всі свої сили, щоб назавжди знищити наймане рабство і зламати силу капіталу. Ми віднімемо у капіталістів всі фабрики, заводи, залізниці, пароплави та всі землі, всі знаряддя виробництва і зробимо їх власністю всього трудящого суспільства. Тоді всі будуть працювати і не буде тоді ні найманих рабів, ні дармоїдів-гнобителів.
Хай же ця світла картина майбутнього щастя на землі підбадьорить нас всіх, хто бореться нині з об’єднаними ворогами — самодержавством і капіталом!
Хай віра в нашу правоту зміцнить нас всіх. Хай жертви і страждання не страшать нас. Боротьба без них-неможлива! Хай на місце десятків вибулих з строю повстануть сотні і тисячі нових борців, нових героїв!
Наше теперішнє-боротьба! Наше майбутнє — перемога!
Одеський комітет РСДРП. Липень 1903 р.
Всеобщая стачка на Юге России в 1903 году. Сборник документов. Госполигиздат, 1938. С. 83—85.
263.