Із повідомлення «Искры» про втечу іскрівців з київської тюрми. 15 вересня 1902 р.

Через кілька днів після варварського побиття політичних в’язнів в одеській тюрмі соціал-демократії вдалося покарати уряд втечею з київської тюрми 11 «важливих злочинців». Втеча відбулася 18 серпня, через 3 тижні після вдалого звільнення з-під арешту в Катеринославі Бабушкіна і Горвиця.

В лютому нинішнього року, в самий розпал демонстрацій, по всій Росії були проведені сотні арештів. Між іншим, не менше ЗО чоловік, заарештованих в різних кінцях Росії в справі «Искры», були приве­зені в київську тюрму, тому що «знаменитий» жандарм Новицький був уповноважений вести слідство в справі про нашу організацію.

...Про самі подробиці втечі учасники її повідомляють таке: «Зна­ряддями» втечі були зшита з розрізаних простирадл драбина і півпу­довий якір. Як останній потрапив до рук втікачів — це, звичайно, таємниця організаторів втечі. 18 серпня ввечері, коли в'язні гуляли по двору коло стіни, кілька з них напали на вартового, який стояв поблизу, заткнули йому рота і зв’язали по руках і ногах. Операція зроблена була не цілком досконало, так що солдат міг кілька разів гукнути: «Рятуйте, рятуйте!» На щастя, заглушений крик його не було почуто. Поки вони поралися з вартовим, інші утворили «живу.піраміду», верхній кінець якої доходив майже до вершити стіни. Звідси неважко було влізти на стіну і прикріпити якір, до якого з одного боку була прив'язана драбина, а з другого — вірьовка, по якій спускалися вниз. Через 10 хвилин після того, як благополучно спустився останній з утікачів, із тюрми пролунав постріл, який означав тривогу. Втікачі кинулися в різні боки.

Негайно у всі кінці Росії було дано циркулярне повідомлення про втечу і повідомлено прикмети втікачів. Двоє з останніх через кілька днів потрапили було до рук поліції, але через короткий час звільни­лися... яким шляхом, про це промовчимо, щоб не компрометувати того урядника, який напевно нікому не розповідає, як він випустив двох з «одинадцяти».

Не обійшлось і без курйозів: двоє втікачів пролежали цілу добу в полі недалеко від тюрми і мали задоволення бачити метушню, яка піднялася наглядачами після того, як вони спохватились.

Після того як утікачі були доставлені «за призначенням» (частина вже перебувала за кордоном), Київський комітет партії і організація 366

«Искры» видали спільно (друковану) прокламацію (від 27 серпня), з якої подаємо такі рядки:

«Ув’язнення по 2-3 роки в тюрмі, довгорічне животіння в дале­кому засланні не може мати місця в теперішній час, коли все вирує, все хвилюється, коли кожний революційний робітник має перед собою широке поле для найплодотворнішої діяльності. Втечі з Сибіру і тюрем почастішали і починають набирати масового характеру. Причому втікачів змушують до цього не труднощі заслання і тюрем­ного життя, а жадоба кипучої діяльності, бажання взяти знову участь в палкій боротьбі даного моменту.

1 ось увечері 18 серпня з київської тюрми була здійснена надзви­чайно смілива і дотепна за задумом втеча 11 чоловік (далі прізвища). При цьому організація вжила всіх зусиль, щоб втеча обійшлася без найменшої краплі крові з боку тюремної охорони, що, на щастя, і закінчилось цілковитим успіхом. Крім коштів, відпущених з відпо­відних сум організації, було зібрано для цієї спеціальної мети серед товариства 1795 крб.

Все це за дуже малий проміжок часу. Мета звідусіль викликала найжвавіше співчуття і ентузіазм, що найбільш яскраво свідчить про те вороже ставлення, яке зустрічає російський уряд. Київський комітет і організація «Искры» вважають потрібним особливо відзна­чити надзвичайно цінну участь товариства, що виявилась в цілко­витому сприянні багатьом важливим конспіративним заходам цієї справи. Тільки при повному співчутті всіх чесно мислячих суспіль­них елементів можлива перемога над російським самодержавством, а це співчуття ми бачимо тільки на боці революційної партії. Хай живе робітнича справа!

Київський комітет і організація «Искры» Російської Соціал-Де- мократичноїї Робітничої Партії.

Київ, 27 серпня 1902 року».

Додамо, з свого боку, що повернення висланих і ув’язнених революціонерів в ряди діючої армії потребувало від нашої організації і буде ще потребувати великих грошових коштів. Читач уявляє собі, шо значить робота «на нелегальному становищі». Організація «Ис­кры» сподівається, шо особи, які співчувають її діяльності, дадуть їй можливість забезпечити цій роботі сприятливі умови. Тільки при енергійній підтримці з боку всіх, хто усвідомлює настійну необхідність створення сильної революційної Організації, зможе правильно функ­ціонувати така організація, немислима без значного числа «неле­гальних».

«Искра» № 25, 15 вересня 1902 р.