<<
>>

Прихід до влади Директорії та її діяльність у 1919 - 1920 ро­ках.

14 листопада 1918 р. на закритому засіданні Національного сою­зу був створений орган для керівництва народним повстанням - Ди­ректорія. До її складу увійшли В.Винниченко (УСДРП) - голова; С.Петлюра (УСДРП) - головний отаман; Ф.Швець (селянський союз), П.

Андрієвський (УПСР), А. Макаренко (безпартійний). 13 грудня 1918 р. війська Директорії вступили до Києва. Прийшовши до влади, Директорія відновила закони УНР та призначила свій перший уряд на чолі з В.Чеховським.

Становище нової влади було тяжким, як в середині країни так і за її межами (на кордонах України зосереджувались польські, білог­вардійські більшовицькі війська, які прагнули розгорнути бойові дії).

Серед членів Директорії також не було єдності дій та орієнтацій: одна частина членів її виступала за союз з більшовиками ( Винничен­ко, Чеховський, Шаповал); друга частина - за союз з Антантою проти більшовиків (її очолював С. Петлюра).

Внутрішня політика Директорії носила суперечливий характер: -видала закон про скасування приватної власності на зем­лю, але забороняла стихійний розподіл землі між селянами; -прихильники Винниченка закликали до вирішення соціа­льно-економічних проблем населення, а прихильники Пет­люри - до укріплення армії та адміністративних органів.

Підсумки Державного будівництва в роки Директорії були нев­тішними. Багаторазові спроби створити дієву законодавчу, виконав­чу, судову владу зазнали невдачі. Не було такої влади і на місцях. При наявності певних збройних сил, на які спиралася Директорія, ре­гулярна, боєздатна армія так і не була створена. Не діяла фінансова система.

Такою ж непослідовною була і зовнішня політика Директорії. Вороже ставлення до більшовиків і Радянської Росії привело до війни в січні-лютому 1919 р.. В цій війні Директорія зазнала поразки і звер­нулася по допомогу до країн Антанти.

Весною 1919 р. на Україну рушив новий і небезпечний загарб­ник - Денікін.

У травні він захопив Донбас, червні - Харків та Кате­ринослав, 30 серпня - Київ. У липні 1919 р. війська Петлюри почали бойові дії на Правобережній Україні. У вересні 1919 р. почалася бо­ротьба між денікінцями та петлюрівцями. Цією боротьбою скориста­лися більшовики. Протягом листопада-грудня 1919 р. радянські вій­ська успішно провели контрнаступ проти сил Денікіна і в середині грудня визволили м. Київ. На початок 1920 р. практично вся терито­рія УНР опинилася під контролем більшовиків. Спроба С. Петлюри заручитися підтримкою Польщі для продовження війни з більшови­ками у 1920 р. закінчилася Ризьким мирним договором 1921р., який заборонив легальне існування Директорії. Так закінчилися спроби національних демократів побудувати українську самостійну державу.

Які ж причини поразки українських демократичних сил?

1. Нерішучість у вирішенні соціально-економічних проблем. на­селення звужувала соціальну базу національного руху.

2. Пошук підтримки серед зовнішніх сил, яких народ сприймав як окупантів(німці, австрійці, поляки тощо).

3. Недооцінка більшовицької агітації та пропаганди на населен­ня.

<< | >>
Источник: С.В.Алексєєв, О.А. Довбня, Є.П. Ляшенко. Історія України: Короткий курс лекцій ( для студентів вузів усіх форм навчання всіх спеціальностей ). - Краматорськ: ДДМА, 2006. 2006

Еще по теме Прихід до влади Директорії та її діяльність у 1919 - 1920 ро­ках.: