3 Правобережна Україна під владою Польщі.

У першій поло­вині XVIII ст. Правобережна Україна та західноукраїнські землі зна­ходились під гнітом іноземних держав. Правобережна Україна вхо­дила до складу Речі Посполитої і в адміністративному відношенні бу­ла розділена на чотири воєводства: Київське, Волинське, Подільське та Брацлавське.

Народні маси зазнавали жорстку феодальну експлуатацію. Бага­то зруйнувань принесли боротьба магнатських угрупувань та тривалі війни.

Шляхта Речі Посполитої, встановлюючи свою владу на цих зем­лях, наштовхнулась на рішучий опір народних мас. Щоб зберегти се­лян як робочу силу і заселити пусті землі, пани змушені були посла­бити феодальний гніт. Перш за все почали з'являтися слободи на 5-6 років, застосовувалась натуральна або грошова рента. Для Правобе­режної України особливо характерним було зростання великих маєт­ків. Велике феодальне землеволодіння збільшувалося за рахунок від­новлення прав на втрачені землі під час війни 1648-1657 рр.

Незважаючи на панування великого феодального землеволодін­ня мав місце певний прогрес у розвитку міст, промислів, торгівлі. То­варно-грошові відносини сприяли появі перших підприємств мануфа­ктурного типу. В значній мірі розвитку краю сприяли торгівельно- економічні зв'язки Правобережної України і західноукраїнських зе­мель з Росією.

Щодо політики Польщі стосовно українського козацтва, то після завершення війни з Туреччиною у 1699 р. потреба у козацькому вій­ську відпадає і тому польський сейм прийняв рішення про ліквідацію правобережного козацтва. Спроба силою реалізувати цей план приз­водить до повстання під проводом С. Палія (1702-1704 рр.) і тільки втручання Росії, а саме І. мазепи, призвело до розгрому повстанців.

Активне відновлення польсько-шляхетських порядків на Право­бережжі, вимоги землевласників виконувати панщину та натуральні повинності, посилення національного та релігійного гніту, призво­дять до появи гайдамацького руху. Перші згадки про гайдамаків да­туються 1714 р. цей рух охопив Волинь, Західне Поділля, Київщину, Брацлавщину і перетворився на форму національно-визвольної боро­тьби українського народу.

Таким чином, на Правобережжі на початку ХУІІІ ст. було відно­влення польсько-шляхетське панування. А посилення соціально- економічного, національно-релігійного гніту спричинило активізацію національно-визвольного руху - гайдамаччини. В подальшому це ускладнить ситуацію в Польщі і призведе до кризи та розподілу між Прусією, Росією та Австрією.