Правобережна Україна

Правобережна Україна¹¹ — саме така назва виникла у наукових колах щодо А земель Волині, Київщини та Поділля, де на захід від Дніпра споконвіків проживали українці Однойменні з цими землями воєводства існували про­тягом XV-XVI ст у складі Великого князівства Литовського, згодом, після утворення Речі Поспо­литої (1569), вони перейшли під владу Польської Корони

У результаті відомих революційних подій середи­ни XVII ст територія Правобережної України стала серцевиною молодої Української держави Після її політичного розколу у 60-х рр землі, які відійшли під управління правобережного гетьмана, стали назива­тися в тогочасних документах „тогобічною’¹, „чигиринською¹¹, а трохи згодом — „польською¹¹ Україною За міжнародними договорами останньої чверті XVII — початку XVIII ст правовий статус Правобережжя постійно змінювався

Розділивши новостворену козацьку республіку, кожна з сусідніх країн — Річ Посполита, Московсь­ка держава та Османська імперія — намагались вирішити проблему її „спадщини¹¹ на свою користь Однак власне українська державність проіснувала, з невеликою перервою, на теренах Київщини, окре­мих частинах Поділля і Волині до 1714 р 3 цього часу тут знову встановилася польська влада, яка протри­малася до кінця XVIII ст, коли Річ Посполита була сама розподілена між сильнішими європейськими країнами, а землі Правобережної України потрапи­ли до складу Російської імперії

Кордони Правобережжя склалися історично У XVII ст воно межувало на півдні — з Мол­давським князівством, турецько-татарськими володіннями і землями, що належали Запорозькій Січі, на заході — з Руським і Белзьким воєводства­ми Корони Польської, на півночі — з Брестським і Мінським воєводствами Великого князівства Ли­товського, на сході кордон спочатку був суто географічним — р Дніпро, а згодом — з Лівобереж­ною Україною (Гетьманщиною), яка підпоряд­ковувалася російським царям Саме невдале гео- політичне становище України та її правобережної частини спричиняло постійні втручання іноземних держав у її внутрішні справи,,CyxT цифри обчислю­ють загальну довжину кордонів Правобережної України XVIII ст у 3116 км, її площу — 160 тис кв км, кількість населення, яка весь час змінювалась, за переписом 1795 р — 3 421 935

Звичайно, етнічний склад населення відзначався перевагою українців, хоч безперервні війни, які вик­ликали економічний занепад краю, перешкоджали їх природньому відтворенню На середину 70-х рр

XVII ст Правобережна Україна втратила близько 70% всієї людності В результаті колонізації та міграційних хвиль кількість українців наприкінці

XVIII ст становила тут близько трьох мільйонів Соціальна структура правобережного українства про­тягом значного проміжку часу була неповною Внаслідок примусового виселення 1711-1714 рр на­род втратив свою еліту — козацьку старшину Стара українська шляхта була знищена або покозачилась і перейшла на Лівобережну Україну, решта прийняла католицьку віру Незначний відсоток православного духовенства також не завжди міг протистояти польській державній релігії — католицизму Міщан- українців було замало для того, щоб впливати на політичний розвиток міст Найбільша соціальна вер­ства — селяни — була переважно вільною, але процеси так званого „другого закріпачення*¹ дедалі об­межували їхні права

Другою за кількістю етнічною групою були поляки, яких налічувалося близько 270 тис Вони разом з євреями (приблизно 200 тис чоловік) у XVIII ст зайняли провідні позиції у політичному та економічному житті Правобережжя До нечисленних етносів, що населяли українські землі, належали громади волохів, молдаван, татар, вірменів, караїмів, греків Національний склад населення Правобережної України впливав на форму­вання її загальноетнічної соціальної структури шляхта становила 7,7% від усієї кількості, духо­венство — 1,5, купці — 0,14, міщани-христи- яни — 1,7, міщани-євреї — 3,5, селяни — 78,7%

Особливості розвитку правобережних земель як частини України зумовлювалися характером історич­ного розвитку окремих регіонів, своєрідними природно-географічними умовами Багато інозем­них мандрівників, подорожуючи землями Правобережжя, описували неповторну чарівність і красу її природи Вона значною мірою збереглася до нинішніх часів Отже ареал ^Київщини загалом збігається з басейном Дніпра Його північна части­на, яка дістала назву Полісся, — це зона мішаних лісів, розташована в Поліській низовині Землі, що йдуть на південь, належать до лісостепової зони, власне її Дніпровсько-Дністровської частини з Північною і Центрально-Придніпровською височи­нами та Київським плато Це — Наддніпрянщина

Брацлавщина займає басейн Бугу і частково Росі, правої притоки Дніпра, й майже вся належить до лісостепової зони Волинь, яка охоплює територію на південь від Прип’яті й до верхів’їв Західного Бугу, більшою частиною належить до зони мішаних лісів Менша, північна, частина входить до лісостепу, який накладається на Волинську та Поліську височини, і є дуже мальовничим краєм Поділля — „край долин“ — повністю збігається з Подільською височиною, за­хоплюючи області лісостепу

Велика родючість грунтів Правобережної Ук­раїни пояснювалась значним вмістом у них гумусу Економічний ефект господарювання на масних, дос­татньо зволожених чорноземах лісостепу був вражаючий Якщо на більшій частині Волині се­редній урожай зернових становив 30-50 пудів з десятини, то на землях Київщини він доходив до 70­80 пудів

Природне середовище впливало на формування народної ментальності На Правобережжі перева­жав тип хлібороба-воіна, який найбільше цінував власну свободу Водночас вигідні умови життя ук­раїнців пом’якшували загальнонаціональні риси характеру, відкриваючи їх для чужоземних впливів

Краєм, де „течуть молочні ріки в медових бере- 1 ах“, називали Правобережну Україну в середньовічну добу історії Сприятливе географічне розташування її території, багата чорноземом земля та чудові при­родні умови зробили її тим „ласим шматочком”, який упродовж століть притягував до себе дедалі більше охочих Руїною назвав період політичного відокрем­лення Правобережжя від України козацький літописець C Величко, який попереджав „Впаде, впаде красна козацька Україна тогобічна, як отой стародавній Вавілон, місто велике" І якщо лівобереж­на Гетьманщина змогла вижити як державне утворення, то Правобережна Україна попри відчай­душну визвольну боротьбу її населення в останній чверті ХѴП-ХѴШ _ст не втрималась під тиском зовнішніх чинників й перетворилася на руїну стремлінь українського народу до незалежності