Повстання під проводом Кіндрата Булавіна 1707—1708 рр. і Україна.
Ці драматичні події відбувалися за умов загострення відносин на Лівобережній Україні, Слобожанщині та Дону в зв’язку з повстанням Кіндрата Булавіна. Більшість вчених розглядає його як війну 1707— 1708 рр.
Хоч основні події війни відбувалися на російських землях, але зачіпали й територію України. У відповідь на спробу князя Юрія Долгорукого вивести з Дону втікачів з панських маєтків донські козаки на чолі з Бу- лавіним на початку вересня 1707 р. вщент розгромили загін князя в Шульгиному городку. Однак наступного місяця повстанці самі зазнали поразки від вірних урядові козаків і мусили переховуватись у віддалених місцях. Сам Булавін з 12 побратимами в листопаді 1707 р. прибув на Запоріжжя й просив допомоги. Запорізька Січ поставилась до його прохання неоднозначно. Сірома одразу виявила готовність підтримати донців і йти громити дуків та царські гарнізони, більш поміркована частина козацтва — ні. Рада дозволила Булавіну зимувати в Кодаці й набирати собі добровольців. Водночас вона відмовилася видати донського отамана властям, як того вимагав лівобережний гетьман.Наприкінці лютого 1708 р. Булавін зі своїми прибічниками зробив спробу розпочати активні воєнні дії на Запоріжжі. Його загони мали намір знищити Новобогородицьку фортецю й захопити гармати, які були необхідні повстанцям для подальших дій. Проти повсталих гетьман Мазепа вирядив козаків Полтавського полку Івана Левенця й охот- ницького полковника Кожуховського. Булавін мусив відійти на р. Хопер.
На заклик Булавіна відстояти свободу взялося за зброю населення понад Хопром, Битюгом, Сіверським Дінцем та іншими річками, котре в своїй більшості складали втікачі з панських маєтків. Повстанці оволоділи Черкаськом і 9 травня обрали Булавіна отаманом Війська Донського. Наприкінці травня він був уже в Бахмуті й звернувся до запорізьких козаків із закликом іти до нього.
Під Ямпіль на р. Сіверський Донець прибуло до 4 тис. запорожців. Поки 5 тис. повстанців діяли під Азовом, загони отаманів С. Драного і Н. Голого рушили в глиб Слобожанщини. ПоблизуВалуйок вони розгромили Сумський полк і зайняли навколишні села. Трагічно склалася доля загонів С. Драного і С. Безпалого. Царські загони Федора Шідловського, полковника Кропотова, Полтавський і компанійський полки перехопили 5 тис. донців С. Драного і 1,5 тис. запорожців С. Безпалого наприкінці червня неподалік від Тору. В урочищі Крива Лука 5-годинний кровопролитний бій завершився повною перемогою урядових військ. Залишки повстанців засіли у Бахмуті й згодом майже всі були перебиті. Полтавський і охотницький полки відігнали передові загони Булавіна на р. Деркул. 5— 6 липня повстанці зазнали поразки й під Азовом. Здобуття 17 липня загонами Івана Некрасова та Івана Павлова Царицина було тимчасовим успіхом. 22— 23 вересня в Єсауловому городку повстанці 16-ти козацьких станиць були розбиті. В Черкаську козаки під проводом Зерщикова організували змову, в сутичці з ними Булавін загинув чи застрелився. Заворушення на Слобожанщині не припинялися до кінця 1708 р.