«Повість временних літ» про походження та звичаї східних слов’ян
Поляни, що жили осібно, як ото ми сказали, були з роду слов’янського й назвалися полянами, а древляни теж [пішли] від слов’ян і назвалися древлянами. Радимичі ж і в’ятичі [походять] од ляхів.
Бо було в ляхів два брати: [один] - Радим, а другий - В’ятко. І, прийшовши, сіли вони: Радим на [ріці] Сожу, [од якого] й прозвалися радимичі, а В’ятко сів своїм родом по Оці; од нього прозвалися в’ятичі. І жили в мирі поляни, і древляни, і сіверяни, і радимичі, і в’ятичі, і хорвати. Дуліби тоді жили по Бугу, де нині волиняни, а уличі [й] тиверці сиділи по [другому (Південному - упорядник)] Бугу й по Дніпру; сиділи вони також поблизу Дунаю. І було багато їх, бо сиділи вони по Бугові й по Дніпру аж до моря, і єсть міста їх і до сьогодні. Через те називали їх греки «Велика Скіфія»[Усі племена] мали ж свої звичаї і закони предків своїх, і за(по)віти, кожне - свій норов. Так, поляни мали звичай своїх предків, тихий і лагідний, і поштивість до невісток своїх і до сестер, і до матерів своїх, а невістки до свекрів своїх і до діверів велику пошану мали. І весільний звичай мали вони: не ходив жених по молоду, а приводили [її] ввечері; а назавтра приносили [для її родини те], що за неї дадуть. А древляни жили подібно до звірів, жили по-скотськи: і вбивали вони один одного, [і] їли все нечисте, і весіль у них не було, а умикали вони дівчат коло води. А радимичі і в’ятичі, і сіверяни один звичай мали: жили вони в лісі, як ото всякий звір, їли все нечисте, і срамослов’я [було] в них перед батьками й перед невістками. І весіль не бувало в них, а ігрища межи селами. І сходилися вони на ігрища, на пляси і на всякі бісівські пісні, і тут умикали жінок собі - з якою ото хто умовився. Мали ж вони по дві й по три дружини. А коли хто вмирав, чинили вони тризну над ним, а потім розводили великий вогонь і, поклавши на вогонь мерця, спалювали [його]. А після цього, зібравши кості, вкладали [їх] у невеликий посуд і ставили на придорожньому стовпі, як [це] роблять в’ятичі й нині. Сей же звичай держали й кривичі, й інші погани, не відаючи закону божого, бо творили вони самі собі закон.
Літопис руський. - К. : Дніпро, 1989. - С. 7-10.