Політична ситуація в УНР у квітні-червні 1919 р.
12 квітня уряд Б Мартоса оголосив свою „програмову декларацію” В ній ішлося fπpo те, що суверенному життю українського народу заважають два вороги „польське панство” і „російське комуністичне більшовицьке військо” Новий уряд УНР закликав усі українські політичні й соціальні сили „не дати чужинцям вкінець знищити рідний край”, стати на боротьбу за вільну й незалежну Україну Кабінет Б Мартоса, на відміну від попереднього уряду, урочисто заявив, що „не кликатиме собі на допомогу чужої військової сили з будь-якої держави” Декларуючи орієнтацію на власні сили, він обіцяв звернути особливу увагу на забезпечення армії та сімей військовослужбовців, а також фактично здійснити проголошену в Києві 22 січня 1919 р злуку західних і східних українських земель
Намагаючись поєднати демократичну державну систему з радянською, уряд передбачав контроль за діяльністю владних структур з боку робітничо-селянських трудових рад Селянам було обіцяно демократичну земельну реформу, робітникам — допомогу у відновленні роботи фабрик і заводів, вільне функціонування профспілок
Згадана декларація не містила жодного слова про можливість ведення переговорів з радянським урядом України Адже на той час ентузіазм широких мас, котрі взимку 1919 р перебували під впливом більшовицьких гасел, уже вщух Захопивши владу в Україні, більшовики перейшли від популістських обіцянок до політики „воєнного комунізму”, складовою частиною якої були продрозк- ладка, одержавлення землі, використання земельного фонду для створення радгоспів, комун, ІНШИХ форм колективних господарств, обмеження ВІЛЬНОЇ торгівлі Все це підняло село проти комуністичної влади Уже в квітні вона оголосила поза законом отаманів Зеленого, Соколовського, Батрака Селянські повстання, що охопили Україну, вселяли надію в уряд Б Мартоса Якраз на союз з повстанцями й політичними течіями, котрі очолювали цей рух (українські ліві есери й соціал-демократи-неза- лежники), уряд робив ставку, проголошуючи курс на власні сили
Але й цього разу декларації розминулися з реальністю Українським політикам так і не вдалося об’єднати національні сили в єдиний фронт.
Та й самій Директори бракувало єдності. П. Андрієвський та Є Петрушевич нехтували ново- створений уряд Б Мартоса Між ними і C Петлюрою та А Макаренком виникли гострі суперечності „Член Директори П Андрієвський просто не визнавав цього правительства, гуртуючи коло себе в Галичині колишніх остапенківських міністрів і взагалі всіх невдоволених отаманів, колишніх вищих урядовців, а тепер безробітних буржуазних політичних діячів*',—зазначав П Христюк Консервативні українські сили, як свого часу й демократичні, не хотіли визнати своєї поразки і прилучитися до національно-визвольної боротьби під гаслами, запропонованими урядом Б Мартоса Найп- рикметніші в цьому плані — виступи отаманів Оскілка й БолбочанаКомандуючий волинською групою армії УHP отаман В Оскілко — молода людина з народних учителів — належав до парти соціалістів-само- стійників і перебував під впливом П Андрієвсько- го Спираючись на нього, соціалісти-самостійники й народні республіканці повели у військах групи агітацію проти нового уряду й C Петлюри Коли останній видав наказ про зміщення командуючого, Оскілко, стягнувши до Рівного війська, Zv квітня 1919 р підняв державний заколот, заарештував членів уряду й оголосив себе головним отаманом армії УНР Заколот не вдався, армія відмовилась коритися Оскілку, але виступ остаточно підірвав н сили 5 травня уряд Б Мартоса змушений був залишити Рівне й евакуюватися до Радивилова Туди ж із Здолбунова переїхали члени Директори C Петлюра, Ф Швець, А Макаренко 9 травня вони обрали C Петлюру головою Директори, а 13 числа на нараді з урядом було виведено П Андрієвського з іі складу Однак зазначені організаційно-політичні акції не сприяли загальному поліпшенню становища Мабуть, якраз тоді з’явилася приповідка „У вагоні Директорія, під вагоном — територія” 14 травня польська армія генерала Галлера, сформована у Франції для боротьби з більшовиками, розгорнула наступ у північно-західній Волині проти військ УНР До рук поляків потрапила величезна кількість боєприпасів, амуніції, що зберігалися на складах у Луцьку Втративши власну територію, Директорія і уряд УНР із залишками армії мусили шукати порятунку на території ЗОУНР, спочатку в Красному, Золочеві, а відтак у Тернополі
2 червня польські війська захопили й це місто, тож уряд УНР терміново перебрався на ст Богданівну В цей критичний момент він опинився між двома ворожими таборами поляками, що заволоділи Тернополем, і більшовиками, які контролювали Волочиськ Передові загони цих таборів розділяла смуга завширшки 10 — 20 км, де знайшли притулок уряд і армія УНР До цього слід додати, що навесні 1919 р, після призначення Директорією уряду Б Мартоса, різко погіршилися стосунки між наддніпрянськими й галицькими політиками
9 червня у Проскурові отаман Болбочан спробував оволодіти Запорозьким корпусом і з його допомогою вчинити заколот проти Петлюри Але й цього разу виступ правих провалився Наступного дня Болбочана арештували, а 28 червня розстріляли
Незважаючи на несприятливі умови, в травні— червні командуванню вдалося реорганізувати армію УНР за регулярним принципом 13 травня було ухвалено закон про державну військову інспекцію її очолив полковник В Кедровський Інспекція сприяла якісним змінам в армії Вже на початку червня армія УНР перейшла в контрнаступ на радянські війська і досягла Ліни Старокостянтинів — Проскурів — Кам’янець-Подільський 6 червня уряд УНР повернувся на свою територію На кілька місяців місцем його осідку став Кам’янець- Подільський Розпочиналася нова сторінка в історії УНР