Почини боротьби козаччини з Польщею.
Після Люблинської унїї настав в українських землях такий лад, що всі права за собою мала шляхта, а простий нарід не мав ніяких прав, був станом кріпацьким. Тимчасом на Україні витворив ся стан зовсім вільних людий, козаків, що виробив собі право свободи землї і оружної служби.
Козаки стояли все за волею і свобідною працею для всіх, за правом свобідно- го посїданя землї, за громадський виборчий лад в суспільнім житю, тим то вступали ся за такою свободою і для селян. Ko- лиж заведено на Україні польське право, пани заняли землю, а нарід повернули в кріпацтво. Селяни, що бажали остати вільними, покидали свої оселі і втікали на полудневу Україну, де уряд і шляхта не мали змоги ними орудувати і приставали до козаків. Сим способом на Україні нагромаджувало ся що раз більше такого населеня, що козакувало і не признавало окрім своєї старшини ніякої иншої влади над собою.Польське право не знало одначе такого стану вільного, яким являли ся козаки. Тимто польські королі почали придумувати способи, як би козаччину взяти і ужити їх до оборони полудневих границь Татар і Турків, або й до боротьби проти Московщини. Почин до такої організації козаків дав вже король Жигмонт Август, а відтак Стефан Баторий. Уложено спис (реєстер) козаків, що стояли під проводом свойого отамана і мали бути послушними черкаському і київському старості, а за те діставали сї реєстрові козаки (реєстровці) по 15 золотих плати річної і по 4 аршини сукна на одіж. Баторий надав отаманови реєстровців булаву (яко знамя влади) і бунчук (палицю з кінським волосїнєм з верху) та печатку (з вирізаним на ній козаком) і хоругву та назвав його гетьманом. Опісля з нагоди походів на Татар та Турків збільшувано число реєстровців до трьох і більше тисячів і так з часом втягано що раз більше число козацтва в королівську службу.
Однак сей реєстровий лад заведений за Жигмонта Августа і Стефана Баторія не був затверджений соймом і не мав правної основи.
Крім того обмежував він число козаків найбільш до кількох тисяч, коли тимчасом уже за Баторія нагромадило ся на Україні’ до 80 тисяч чоловіка, а через 50 літ перепись начислила більш як 500 тисяч таких людий, що козакували і хотіли бути вільними. Таке обмежене козацтва реєстровим ладом обмежувало свободу всіх инших там поселених людий і се викликало невдоволенє на Україні яке проявило ся опісля крівавою боротьбою козаків з Польщею.До невдоволеня народних мас на Україні причинила ся також і церковна унія задля того, що перемінив ся дотеперішний громадський устрій української Церкви. Український нарід здавна стояв усе за виборним правом і в церковнім і в суспільнім житю. До введеня церковної унїї на церковні собори допускали не лише духовних, але й світських людий. Всї посади духовні, від найнизших до найвисших, священиків і владик, були виборні, а іменно священиків вибирали парафіяни, а владик і митрополита вибирали церковні собори скликані з духовних і світських людий, а тепер іменувала їх церковна влада або Папа Римський. Тимто козаки виступили також проти церковної унїї, котра змінила сей громадський устрій в українській Церкві.
Але найбільше невдоволенє викликали економічні причини. В другій половині 16-го столїтя ціна збіжа пішла страшно в гору і почав ся на великі розміри вивіз збіжа в німецькі краї на захід. Тимто чорноземні степи на Україні, пригідні до корисної управи збіжа, набрали великої вартости, а дідичі випрошують собі у короля права на українські землі і займають для себе великі простори. Королівський уряд не знав добре українських земель і робив великі похибки з тим роздаванєм земель шляхті. Так н. пр., один Калиновський хитрощами виманив від королівського уряду для себе землі на цілі два повіти в Київщині. На Україні являло ся що раз більше таких шляхтичів з грамотами наданими їм королем і на тій основі забирали вони собі простори землі' вже заселені там давнїйше селянами і козаками і робили їх кріпаками. Козаки не мали таких грамот на посідане сих земель, а володіли ними на основі права давного посїданя.
Таким способом дійшло до воро- гованя поміж шляхтою а селянами й козаками вже задля самого посїданя, з економічних причин. Другою причиною сего
Зимовик Запорожця
ворогованя був новий урядовий лад, бо скоро доси вільним на тих землях селянам і козакам відібрано свободу і зроблено їх кріпаками, знесено також на основі польського права громадську самоуправу. Дїдич, що володів людьми-кріпаками, став для них висшою інстанцією, а місце виборного суду заступив шляхоцький, що судив після польського права.
Ось задля тих причин починає ся ворогованє і боротьба громадського, демократичного ладу, виробленого на Україні, з чужим їй і супротивним ладом, шляхотським, аристократичним, перенесеним на Україну з Польщі. Перші почини сеї боротьби проявили ся місцевими ворохобнями (н. пр. під проводом Косинського, а відтак Наливайка), але не довели до ніякого вислїду і успіху. Кождочасне згнобленє такої ворохобні спричиняло відтак ще більший гнет, а польський уряд намагав ся ще з більшою рішучістю заводити на Україні новий лад і викликував тим нові повстаня, котрі знов не мали успіху. Причиною неудачі була недостача з’єднаня Українських сил, всіх верств української суспільности. Польський уряд з’умів роз’єди- нити сили козаків і народу тим способом, що козакам обіцю- вано надане шляхоцтва і злучених з тим прав і привілеїв. Тим то в хвилі повстаня, піднятого народом або непризнаними польською владою козаками (нереєстровими), козаки-реєстров- цї стояли на боці або помагали Полякам. Після такого безуспішного повстаня утікав всякий, що лише міг, на Запороже.
4.