ПОЧАТОК ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ. ГЕРОЇЧНА ОБОРОНА КИЄВА, ОДЕСИ, СЕВАСТОПОЛЯ. ПРИЧИНИ НЕВДАЧ РАДЯНСЬКОЇ АРМІЇ

22 червня 1941 р. фашистська Німеччина віроломно, без оголошення війни напала на CPCP. Почалася Велика Вітчизняна війна. «Пакт про ненапад» був розірваний.

Перш за все треба відзначити, що з історичної точки зору те, що сталося, не можна вважати несподіванкою.

Перші дні війни. Фашистські стерв'ятники над радянськими містами та селами.

У вересні 1940 року Німеччина, Іта­лія і Японія уклали Берлінський пакт про поділ світу на так звані «сфери но­вого порядку». Сталін відповів на про­позицію Ріббентропа приєднатися до пакту згодою, однак переговори не дали конкретних результатів.

Невідомо, наскільки серйозно Гіт- лер розглядав варіант «довгострокової політики чотирьох великих держав». Відомо, однак, що вже 21 липня 1940 року він дав директиву вермахтові роз­робити план «Барбаросса», який перед­бачав розгром CPCP за одну кампанію тривалістю від 4 до 6 тижнів.

Наприкінці серпня 1940 року Німеч­чина розпочала передислокацію військ із заходу на схід. У грудні Гітлер оста­точно підтвердив рішення про «бліц­криг» («блискавичну війну») на Сході й назвав його точну дату - 15 травня 1941 року.

Вторгнення в Югославію і Грецію змусило Гітлера перенести початок війни з Радянським Союзом на 22 червня 1941 року.

Німеччина, Італія, Румунія, Угорщина, Словаччина і Фінляндія зо­середили на кордоні з CPCP 190 дивізій (5,5 млн. солдатів і офіцерів). На світанку 22 червня 1941 року вони повели наступ одночасно на 3-х стра­тегічних напрямках. Група армій «Північ» мала здобути Ленінград, най­потужніша група «Центр» наступала на московському напрямку, а перед групою армій «Південь» стояло завдання захопити Україну.

Групі армій «Південь» протистояли 80 дивізій Київського особливо­го й Одеського військових округів, розгорнутих у перший день війни відповідно у Південно-Західний і Південний фронти. Ці фронти за живою силою і технікою відчутно переважали противника. Зокрема, вони мали 5625 танків проти 850 в групі армії «Південь» і 2700 літаків проти 1300.

Ця перевага зникла з початком воєнних дій. До середини липня, тобто за три тижні боїв, Червона Армія втратила 850 тисяч бійців і командирів, близько 3,5 тисячі літаків і понад 6 тисяч танків. Із 170 дивізій діючої армії на радянсько-ні­мецькому фронті боєздатність зберігали тільки 70. Ворог просунувся на глибину до 600 км, захопив Західну Україну і вийшов на підступи до Киє­ва й Одеси.

Катастрофічні поразки перших тижнів війни поясню­валися низкою причин.

Наступ Німеччини у 1941 р.

По-перше, абсурдним ви­явилося поширення тверд­ження про те, що агресія проти «першої у світі країни соціалізму» буде негайно припинена загальним повс­танням західноєвропейського пролетаріату. У зв’язку з не­критичним засвоєнням цього комінтернівського постулату радянська військова страте­гія набула виключно насту­пального характеру. Виходя­чи з неї, військове керівниц­тво демонтувало лінію укрі­плень на старому кордоні 1939 р,, хоч систему укріп­лень районів на новому кор­доні не встигли побудувати повністю.

По-друге, вкрай негативну роль відіграла переконаність Сталіна у тому, що Гітлер не нападе на CPCP. Повідомлення про агресивні наміри фюрера почали надходити до Москви за рік до нападу. Одним з перших передав їх радянський розвідник «Ярема» - талановитий український художник М.

Токіо повідомляв, починаючи з 15 травня, точну дату нападу. 6 червня надійшов аналіз розвідданих з Генштабу про зосередження поблизу кор­донів CPCP 120 німецьких дивізій. Сталін наважився прямо запитати

Гітлера про мету такого зосередження й дістав відповідь: щоб захисти­ти війська від англійської авіації, яка не досягає східних районів рейху. За вказівкою вождя 14 червня TAPC передав Заяву, що поголоски про напад Німеччини на CPCP є «абсолютно безпідставними».

Особиста позиція людини, яка мала необмежену владу, обернулася для тоталітарної держави та ув’язненого в ній суспільства фантастич­ними втратами перших тижнів війни. Лише через 4 години після почат­ку агресії нарком оборони спромігся дати наказ про організацію відсічі.

По-третє, армія виявилася не готовою до сучасної війни, бо втра­тила досвідчені командирські кадри під час репресій 1937-1938 рр. 90% командних постів займали люди без вищої військової освіти. 3/4 коман­дирів працювали на своїх посадах менше року.

По-четверте, в оборонній промисловості надавали перевагу «справ­жній цифрі», тобто масовому виробленню давно освоєної, але мораль­но застарілої техніки замість того, щоб виготовляти меншу кількість досконалої техніки з поступовим її освоєнням.

На початку вересня 1941 р. гітлерівці, форсувавши Дніпро, створи­ли плацдарм на лівому березі. Нездатність бійців і командирів Південно- Західного фронту протистояти ворогові була очевидною. На армії насу­валася загроза оточення. Однак Сталін, який узяв на себе обов’язки вер­ховного головнокомандуючого, не дав санкції залишити Київ. 15 вересня 4 армії опинилися в «котлі» й були винищені.

Захоплення Києва створило загрозу Харкову, Донбасу й Криму.

Через чотири місяці від початку вторгнення німці окупували майже всю Україну, крім східних районів Харківської та Ворошиловградської областей, а 22 липня 1942 р., відступаючи після невдалого контрнаступу під Харковом, радянські війська залишили СвердловсьК і Червонопарти- занськ - останні міста України.

Український напрям, за планом «Барбаросса», був одним з найго­ловніших. Гітлерівське керівництво ставило за мету якомога швидше оволодіти розвинутою економічною базою республіки, її багатющими си­ровинними й паливними ресурсами, щоб, з одного боку, послабити вій­ськово-промисловий потенціал CPCP, а з іншого - зміцнити власну воєнну машину за рахунок використання економічних можливостей України, створивши вигідний плацдарм для дальшого розгортання воєнних дій і перемоги над Радянським Союзом. Нагадаємо, що на здобуття перемоги планом «Барбаросса» відпускалося від 42 до 56 днів. Насправді ж війна точилася 1418 днів і захоплення України не врятувало Німеччину від поразки.

План «бліцкригу» провалився фактично вже на території України. Відомо, що на захоплення європейських країн фашистська Німеччина витратила:

1 день - на Данію;

5 днів - на Голландію;

19 днів - на Бельгію;

35 днів - на Польщу;

44 дні - на Францію;

63 дні - на Норвегію.

Порівняймо ці цифри із наступними даними:

Оборонні бої на території України точилися 13 місяців.

Бійці народного ополчення на навчанні

Завдяки героїзму радян­ських солдатів ворога вдало­ся зупинити під Києвом на 2,5 місяця. Ця оборонна операція тривала з 11 липня до 26 ве­ресня 1941 р. Було завдано суттєвих втрат понад десяти кадровим дивізіям противни­ка. Це значною мірою сприя­ло зриву розрахунків німець­кого генерального штабу на швидке захоплення Москви й завершення війни проти CPCP

до початку зими.

Під Одесою загарбники втратили близько 200 тис. чоловік убитими, пораненими і полоненими, 167 літаків, багато танків та іншої бойової техніки. Оборона міста тривала 73 дні. Лише за наказом Верховного Го­ловнокомандування 16 жовтня 1941 р. радянські війська були евакуйо­вані морем. Обороняючи Одесу, радянські війська тривалий час сковува­ли тут понад 18 дивізій противника. Це дало змогу виграти час, щоб відвести війська Південного фронту за Дніпро, мобілізувати нові людські резерви і організувати оборону на нових рубежах.

250 днів захищався, блокований з жовтня 1941 р. із суші, моря та повітря, Севастополь. У жорстоких боях війська, що обороняли Севас­тополь, відбили як перший великий наступ фашистських військ, що тривав з 11 по 21 листопада 1941 р., так і другий, який почався 17 грудня і припинився 31 грудня 1941 р. За останні п’ять днів перед третім штурмом, який почався 7 червня 1942 р., противник випустив 126 тис. снарядів великого калібру і скинув 45 тис. авіабомб, в той час як у за­хисників міста майже вичерпалися боєприпаси. Лише 3 липня радянські війська залишили місто. Під Севастополем гітлерівці втратили 300 тис. убитими й пораненими.

Отже, можна зробити висновок, що попри згубні прорахунки та помилки політичного керівництва країни на чолі зі Сталіним, героїзмом та самопожертвою радянських воїнів створювалися передумови перело­му в ході війни.