І. Початок української (руської) держави. Перші українські князі*.

Про початок української держави знаємо мало що певно­го. Одначе Україна здавна проживала понад Дніпром а гре­цькі та инші літописці згадують про Україну (Русь) уже на 600 літ після Різдва Xp.

Перший князь, про котрого знаємо дещо певнїйшого, був Олег. Київ так припав до вподоби Олегу, що він зробив йо­го столицею всеї України. Лїтопись оповідає, що Олег ви­правив ся на полуднє на Греків і з їх столиці Царгорода вер­нув до Київа з великою добичею. За сю незвичайну удачу на­рід назвав його віщим себто чародієм. Та й сама смерть йо­го мала бути незвичайна. Один ворожбит виворожив йому, що він умре від свого любимого коня. Князь казав держати коня в стайні, а коли він згинув, пішов подивити ся на його кости і насмівав ся з ворожбита та наступив на голову коня, з котрої виповзла змия і вкусила князя, від чого він й умер.

Після Олега княжив Ігор. Раз якось виправив ся він із своєю дружиною на Деревлян збирати від них данину (пода­ток званий тоді полюдєм) і вже вертав у Київ. Але відтак за- жалував, що мало зібрав данини і з частиною дружини знов вернув до Деревлян, щоби вибрати ще більше данини. Дере­вляни розсердили ся і сказали: “Внадить ся вовк до овець, тай забере все стадо; ліпше убиймо його” Схопили Ігоря, привязали його до вершків двох деревин за ноги, а коли пу­стили їх, князь був розірваний на двоє.

На могилі Ігоря, тогочасним звичаєм, жінка його Ольга ка­зала насипати високий курган, в його память справила помин­ки (тризну). Лїтопись оповідає, що Ольга жорстоко пімстила ся на непокірних Деревлянах, ограбила їх, і спалила їх місто Іскоростень. Мала се були княгиня вельми хитра і рішучої вдачі. Але найбільш вславила ся тим, що перша з княжої ро­дини на Україні стала Христіанкою і Церква зачислила її до святих.

Коли підріс її син Святослав, передала йому княжий пре- стіл, але мимо намови матери він не хотів охрестити ся. Ce був незвичайно хоробрий і войовничий князь і весь час прово­див на війні з сусідами. Він хотів перенести княжу столицю з Київа над Дунай до Болгарії, але був приневолений звідтам уступити. Вертаючи до Київа, погиб в бою з диким степовим племенем, Печенігами, що чатували на него над Дніпром.

2.